Табір відбувається у різних містах і селах України. Зміна, в якій була моя співрозмовниця, потрапила до села Мартинківці на Хмельниччині, де на березі річки Збруч є закинений дитячий табір.
БУР-табір – це одна з ініціатив програми «Будуємо Україну Разом» від БО «Українська освітня платформа», мета якої – залучити молодь від 18 років до волонтерення у малих містах і селах України. Учасники табору створюють та облаштовують молодіжний простір, ремонтують помешкання, навчаються, знайомляться з місцевістю та новими людьми. Триває табір 7‑9 днів.
– Як ви дізналися про табір і як потрапили до нього?
– Уже й не пригадую, де вперше почула про БУР. Стежу в соцмережах за цією ініціативою. Також дехто з моїх знайомих активно бере участь у цій програмі, зокрема одна зі студенток одного разу поділилася своїм досвідом БУР-волонтерення і запропонувала мені спробувати. Зараз це не просто актуально, а й надважливо, адже триває війна.
– У чому полягало ваше таборування?
– Ми допомагали молодим активістам-переселенцям із Маріуполя, які є ініціаторами цього проєкту, перетворити занедбаний табір на місце відпочинку для родин-переселенців.
– Які особливості цього табору загалом?
– Головна ідея БУР-табору – об’єднати зусилля молоді заради корисної справи, зокрема створення комфортних умов відпочинку для людей, які через війну були змушені покинути рідні домівки. Організатори забезпечують волонтерів проживанням і харчуванням на території табору.
– Типовий таборовий день: який він?
– Кожен день у таборі був по-своєму унікальним. Ми не лише працювали, а й відпочивали і навчалися. Зранку у нас була руханка або йога, потім сніданок (харчувалися у таборовій їдальні), під час якого кемп-лідери зачитували листи з так званої БУР-пошти (скринька, де учасники табору протягом дня залишали один одному повідомлення і подарунки). З 9.00 до 17.00 год. ми працювали, з перервою на годинну обідню перерву. У кожного були свої обов’язки, про які нам розповіли майстри під час вступного інструктажу. Також вони пояснювали суть робіт і роздавали необхідне спорядження. Переважно ми здирали старе покриття зі стін, ґрунтували їх і шпаклювали. Загалом було нескладно зрозуміти завдання, однак ми завжди могли проконсультуватися. Після вечері, а це фактично з 19 години, ми мали культурну програму: цікаві рефлексії, квести, лекції, сплав по річці тощо. Під час однієї з таких зустрічей ми презентували свої хобі і я вперше у житті читала власні вірші перед публікою. Це було неймовірно! Тоді був натхненний вечір української поезії, де ми від одного з учасників табору також почули грузинські вірші. А в один із таборових днів відвідали містечко Сатанів, де нам організували насичену і дуже цікаву екскурсію. Для мене як для викладачки туризму це був надзвичайно цінний досвід спілкування і можливість побачити визначні культурні пам’ятки містечка, про які раніше знала лише теоретично. Також була можливість познайомитись із селом Мартинківці, його мешканцями і культурною спадщиною.
– Які враження, емоції маєте? Що дав вам цей табір?
– З усіх моїх волонтерських досвідів цей, без сумніву, найзахопливіший, адже розкрив у мені вміння, про які я раніше не здогадувалась, а також допоміг якісно переосмислити звичний спосіб життя. Завдяки теплій та дружній атмосфері в таборі, а також неймовірно цікавій культурно-просвітницькій програмі, я досі в піднесеному настрої та готова до нових волонтерень. Я познайомилась із унікальними людьми з різних областей України, а також із Грузії, і ми досі спілкуємось. Щаслива, адже зможу вже найближчим часом розповісти своїм студентам про цю чудову ініціативу з погляду практики та особистих вражень. Також планую організувати вебінар за участю кемп-лідерів БУРу. Тому з нетерпінням чекаю новин щодо дальшої роботи табору.
