Завершився цьогорічний фестиваль «Весна Політехніки». Нещодавно в актовій залі першого корпусу з цим фестивалем на рік попрощались, адже відбувся гала-концерт.
«Весна Політехніки» — це щорічний фестиваль, який проводять уже шістдесят два роки. У конкурсі беруть участь студенти інститутів, об’єднуючись у кілька команд, що показують виставу. Переможця обирає журі, яке вирішує, кому віддати які номінації. Команда з найбільшою кількістю номінацій, перемагає й отримує кубок, який наступного року передає майбутнім переможцям.
Гала-концерт влаштовують для того, щоб нагадати глядачеві всі вистави й оголосити найкращі.
Перед початком, коли всі шукали свої місця, заграла музика, яка навіяла спогади, адже в очікуванні виступу команди «Тату, я старався» виконували ті самі пісні, що наповнювали зал атмосферою казки, яку нам продемонстрували учасники цієї команди ще місяць тому. Концепція вистави була побудована навколо королівства, яке залишив батько своєму синові на три дні.
Пролунав гімн «Весни Політехніки». Ректор Юрій Бобало поділився своїми враженнями від фестивалю загалом і побажав учасникам продовжувати, бо це чудовий час для участі.
Розкривається завіса, і перед нами розкішна вітальня зі старими картинами й великими сходами, що ведуть до дверей, з яких виходили вже знайомі глядачам персонажі всіх вистав. Це декорація з виступу «На межі», який вирізнявся талановитою грою та вишуканими костюмами 1920-х років. У виставі йдеться про вуличного музиканта і те, як він опинився в гостях у заможного дворянина.
Готові поринути у світ «Вечірньої весни»?
Нас привітали двоє ведучих, які були неперевершеними фронтменами протягом вечора, і запросили до перегляду.
О ні, хтось вкрав номінації!
З балкона ми почули сміх президента школи імені Фредді Мерк’юрі з вистави «Любов/Смерть/Диско», який похизувався тим, що це він злодій цього вечора. Ця вистава була про випускний учнів школи міста Сан-Франциско. Чудовий детектив у стилі 80-х показав нам розслідування, яке проводили двоє охоронців школи, адже хтось вкрав корону, яку мала б отримати найгарніша випускниця.
Поки ведучі шукали номінації, глядачі знову поринули у минулі виступи. На сцені з’явився губернатор міста Перемишль з виступу команди «Відень — Львів», викликавши ті самі старі емоції, адже цей виступ був першим цього року. Студенти побудували потяг, у якому відбувалась основна дія. Ми дізнались, як журналіст та адвокат потрапили в халепу і як їм вдалося розкрити злочин.
Ведучі знайшли номінації, зі злочинцем вдалося легко домовитись. Час вручення нагород, які, до речі, оголошувало журі.
Після того як усі забрали свої нагороди, потішилися, поплескали, вистава триває далі. Ми знову занурюємось у спогади, і нас вражає страшна звістка — чума повернулася!
У виставі «Відоме про невідомих» нам показали винаходи українців, яких не всі правильно ідентифікували за національністю. Хавків — українець який винайшов ліки проти чуми, тож дівчата танцювали в чорних масках з великим дзьобом під моторошну пісню, що дало глядачеві змогу поринути в ті страшні роки епідемії.
Продовжується вручення відзнак, і дійшов час до основної нагороди — Кубка «Весни Політехніки». Перемогу здобула вистава під назвою «Тату, я старався», учасників якої вітали бурхливими оплесками й обіймами.
