Одним з найбільш неординарних уродженців Львова безсумнівно є Казимир Бартель. Польський математик, залізничник, інженер, він неодноразово ставав прем’єром міжвоєнної Польщі і був одним з найцікавіших політиків свого часу. Тим не менш, для сучасних львів’ян він і досі покритий пеленою забуття, що не в останню чергу можна пояснити деякою контроверсійністю офіційної польської політики по відношенню до українців у 1920-1930-ті роки. Проте це не означає, що постать Бартеля повинна бути забута. Тож пропонуємо вам поглянути на постать львів’янина з незвичною долею та трагічним кінцем життя.
Він народився 3 березня 1882 року у Львові у сім’ї Міхала і Амалії Бартел. Після закінчення шкіл у Стрию та Львові він починає свою робочу кар’єру учнем слюсаря. 1907 року він закінчив Львівську політехніку (інженерне відділення) з відзнакою. У 1909 році, він один з перших у тодішній Австро-Угорській монархії здобуває звання доктора наук технічних. Він надалі продовжує свою освіту у Львівському університеті та в університету Людвіга Максиміліана у Мюнхені. З 1913 року – він надзвичайний професор і водночас завідувач кафедри у Львівській Політехніці.
У роки Першої світової війни був мобілізований в армію Австро-Угорщини. Повернувся до Львова 1918 року. У тому ж 1918-му, під час польсько-української війни він потрапляє до складу команди польського панцерного потягу, який брав участь у боях за залізничний вокзал у Львові. А з 1919-го року він стає командувачем польських залізничних військ під час боїв за Львів з українськими військами.
Деякий час у кількох урядах (впродовж 1919-1925) він займає посаду міністра залізниць, а вже 1922 році обраний до Сейму і був депутатом до 1929 року. Спочатку вступив до партії PSL “Визволення”, але був незадоволений радикалізацією цієї політичної сили. У березні 1925 року з’їзд PSL виступив за аграрну реформу без компенсації, після чого Бартель вийшов з партії і заснував разом з іншими Клуб Праці. Ця організація скоро опинилася під впливом Пілсудського. Незадовго до травневого перевороту, який привів до влади Юзефа Пілсудського, Бартель одержав від нього доручення готувати себе до посади прем’єр-міністра.
15 травня 1926 року Бартель був призначений на посаду прем’єр-міністра. 16 травня 1926 прем’єр Бартель виступив із заявою, в якій сформулював основні положення своєї політики. Він сказав, що кабінет прийшов до влади, відповідно до закону, без шкоди для конституційного порядку. Він також закликав до збереження миру, працьовитості й відданості батьківщині.
Після цього, Бартель очолюватиме уряд ще 4 рази. Тривало це до 1930 року. 15 березня 1930 Казимир Бартель пішов у відставку, яку прийняв президент. Після завершення свого політичного активного життя, він повертається до рідного Львова, до Львівської політехніки. У тому ж році він був обраний її ректором. Він отримав звання доктора Honoris Causa, був обраний членом Польської академії наук, у 1930-1932 роках був президентом польського математичного товариства.
Після окупації Львова Радянським Союзом йому було дозволено продовжувати свої лекції в Політехнічному. У 1940 році він з кількома іншими політиками та професорами побував у Москві, де йому було запропоновано політичну співпрацю. Пропозицію Бартель відхилив.
Незабаром після німецької окупації Львова 30 червня 1941 року Бартель був заарештований (2 липня) і доставлений спочатку у в’язницю гестапо на вул. Пелчинську. Гітлерівці запропонували йому співпрацювати, проте Бартель відмовився і, за особистою вказівкою Гіммлера, був розстріляний 26 липня 1941 року на світанку. Розстріляли його на Янівських Пісках, або на Вулецькій. Як випливає з одного свідчення, у ніч з 7 на 8 жовтня 1943 року зондеркоманда з євреїв за німецьким розпорядженням розкопала тіла убитих польських професорів у колективній могилі і знищила тіла. Таким був трагічний кінець одного з чільних політичних діячів міжвоєнного часу та людини, яка пов’язала зі Львовом значну частину свого життя.