Катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка» за співпраці з відділом української мови Інституту українознавства Національної академії наук України (Львів, Україна) розпочала серію науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують».
12 березня 2023 року студенти групи ФЛ-14 із викладачем сучасної української мови, доцентом катедри Софією Булик-Верхолою побували в стінах Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України на лекції cтаршого наукового співробітника Інституту, голови Мовознавчої комісії Наукового товариства імені Шевченка, доктора філологічних наук, професора Ганни Дидик-Меуш на тему «Історичні словники української мови».
Студенти довідалися про особливості укладання історичних словників, ознайомилися зі специфікою словникових статей, побачили картотеку Словника Євгена Тимченка, пробували читати писемні пам’ятки ХVI-ХVII ст., а також пізнали науковий доробок лекторки: монографію «Українська медицина: історія назв», словники «Мокряни. Говірка маминого села» та «Лексикон львівський: поважно і на жарт».
Майбутні лінгвісти-політехніки, поринувши в опанування історичних цікавинок української мови, набралися практичного лексикографічного досвіду, отримали колосальні індивідуальні емоції. Власне уривки зі студентських відгуків і засвідчують запотребованість таких зустрічей.
- Діана Дем’ян зізналася: «Для мене стало несподіванкою, що у Львові є такий осередок науки про мову! Ми мали змогу доторкнутися до величного, до основ нашої культури! Науковці Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича роблять надзвичайно вагомий внесок у розвиток українського мовознавства».
- Вікторія Ковалишин вважає: «На лекції професора Ганни Дидик-Меуш я довідалась, що сучасна мова базується на двох китах: історичних писемних пам’ятках і усних діалектних джерелах. Мене зацікавила інформація про те, що колись буквами позначали цифри, а також у давніх пам’ятках є дуже багато скорочень для економії шкури чи паперу, на яких писали. Сьогодні такі написи зі скороченнями часто бачимо в церквах на іконах та розписах».
- Ірина Краснікова наголосила: «Ганна Михайлівна дуже змістовно розповіла про всі тонкощі словникарства, поділилася з нами своїм досвідом укладання словників, а її ентузіазм не міг залишити байдужим нікого з присутніх. Мені особливо цікаво було ознайомитися зі «Словником української мови ХVI – першої половини ХVII ст.», 18 томів якого вже видано від 1994 року, проте робота над словами після літери «М» ще триває. Ми дізнались, що інші слов’янські країни вже мають історичні словники, натомість в Україні процес укладання затягується через недостатнє фінансування».
- Олена Пустельник пригадувала: «Розглядаючи історичний словник, ми намагались прочитати уривки, проте виявилося, що це складно, адже деяких букв не збереглося в сучасній абетці. Також цікаво було підтвердити інформацію, що в давній українській мові було багато слів (третина тому), що починались на букву «И»: инший, имати, ирій та ін.».
- Марта Належита зауважила: «Мені найбільше сподобалося слухати про укладання словника говірки села Мокряни і простежувати певну подібність із моєю говіркою. Цей словник новаторський, адже, використовуючи QR-код, можна прослухати авдіозаписи діалектного мовлення. Виникло бажання створити аналогічний словник».
- Олеся Грисько зазначила: «Пречудова лекторка розповіла, як колись укладали словники, виписуючи кожне слово на картки, на яких зазначали речення, у якому його вжито. Згодом ці картки вивчали, описували, таким чином створюючи словники. Цікаво було побачити картотеку словника Євгена Тимченка, де вже складно було побачити текст без лупи. Відрадно, що сьогодні є спеціальні засоби для відчитування і дослідження давніх пам’яток, збережених у поганому стані».
- Садов’як Юліана спостерегла: «Важливо, що сьогодні у відділі історії мови оцифровують давні пам’ятки не лише з метою зберегти та вивчити мовну спадщину, але й зробити її доступною та зрозумілою для наступних поколінь».
- Катерина Лапташинська із приємністю згадувала: «Наприкінці кожен отримав у подарунок монографію Ганни Дидик-Меуш «Українська медицина: історія назв», завдяки цій книзі ми можемо самотужки дослідити письмо ХVI-ХVIIІ ст., вивчати хвороби та рецепти ліків давніх часів».
- Аліна Чучко узагальнила: «Ми дуже вдячні розумній, харизматичній, приємній лекторці, яка з перших хвилин зуміла зацікавити нас складною темою, передати нам неймовірно великий обсяг знань, надихнути на дослідження мовознавчих питань».
Нагадуємо, що це перша із чотирьох запланованих зустрічей, які буде проведено упродовж березня на базі двох науково-освітніх установ Львова. На нас ще чекають розмови про діалектні та термінологічні словники, а також про знакові для українців граматики ХVІІ–ХХ сторіч.
