Європа дізналася про шоколад у далекому XVI столітті. Тоді цей смаколик був дуже цінним та елітним продуктом, тому насолоджувалася ним лише аристократія. Згодом, а саме у XVIII столітті, ціни на какао знизилися, а шоколад став доступний й пересічним мешканцям міста Лева.
Перша львівська цукерня з’явилась на початку XIX століття завдяки підприємливому кондитеру італійського походження, який прибув зі Швейцарії, Домініку Андреоллі. Розташовувалася вона на сучасній площі Ринок і була напрочуд популярною, тому дорога від цукерні до Театральної вулиці отримала назву «Пасаж Андреоллі».
А першим, хто розпочав з солодкого продукту виробляти інструменти – гайки, молотки, кавоварки та праски, став випускник Львівської політехніки, засновник «Ковальні шоколаду» Олег Винник. Всі вироби – справжній конструктор, який можна збирати та розбирати. Спеціально до Всесвітнього дня шоколаду, яке ми відзначаємо 11 липня, розпитали у нашого випускника про смаколики для чоловіків, перспективи України у цій солодкій сфері та поміркували, які напрями можемо розвинути у рідній Політехніці.
«Завдяки класним професорам інженерна освіта дала філософське розуміння багатьох процесів, які відбуваються зараз»
Вибір інженерної спеціальності у Львівській політехніці у мої роки був цілком усвідомленим рішенням, адже дуже хотів займатися робототехнікою. І хоч на той час було мало приладів для того, аби повністю осягнути всю теорію, яку нам розповідали, пригадую багато хороших викладачів, особливо професорів, процес викладання яких був якісним. Ба більше, під час навчання деякі викладачі шукали серед студентів своїх майбутніх колег для роботи у приватних лабораторіях, аби вже там займатися реальною наукою.
Від домашніх смаколиків – до власного виробництва
Після Політехніки я ще навчався у Берліні. В той час багато подорожував країнами Європи. А коли повернувся до Львова, то помітив, що дружині подобалися вироби певної майстерні. Але я не міг їй пояснити, що це не зовсім та якість, яку варто вважати ідеальною, адже вже на той час побачив і спробував справді класний шоколад. Тож просто кілька разів зварив цукерки вдома: зробив їх максимально такими, якими б вони мали бути завдяки правильній техніці виготовлення шоколадних виробів. А потім помалу почали нарощувати виробництво: спочатку був невеликий магазинчик «Leopolis Шоколад і Марципани» на вул. Шевській. А згодом створив власне проєкт «Ковальня шоколаду». Приблизно в той період разом з дружиною відкрили «Львівську Майстерню Марципанів» (перший у Львові заклад, який створений для популяризації марципану в Україні; хоч споживання марципану в Західній Європі вже давно перетворилося на традицію, в Україні про цей смаколик і досі знають не багато – примітка авторів).
Україна – це країна третього світу. Я щиро хочу, щоб вона стала країною першого світу. Наразі ситуація з шоколадом у нас така. Ми можемо продавати продукцію досить низької якості за порівняно невеликі гроші, або те, що люди звикли називати «крафтом» (навчилися певного алгоритму дій виготовлення, але за це хочуть дуже великі гроші). І тому в нас не має тієї «золотої середини» між якістю та ціною. Своїм проєктом, зокрема, хотів показати, що може бути щось краще, аніж до чого звикли та те, що робили в Україні на той момент. Мені дуже пощастило, адже я був на невеликих шоколадних фабриках в Італії, Бельгії, а ще – таких своєрідних магазинах-бутіках, які на місці все виробляють, в Парижі. Щоправда, солодощі у формі інструментів у світі роблять вже давно, але вони виконують скорше декоративну роль. Я вирішив зробити ставку саме на чорний справжній шоколад для представників сильної половини людства, бо ці солодощі завжди асоціювалися лише з панянками та дітьми.
Загалом для себе зазначаю сумний факт: українці на загал не дуже добре орієнтуються в каві та шоколаді. Як змінити таку невтішну статистику? Думаю, це проста еволюція: з часом люди куштують щось краще та передають свої рекомендації іншим.
Особливості виробничого процесу
Шоколад для виробництва у нас імпортний: закуповуємо здебільшого в Італії або Бельгії. Можливо, це не зовсім вигідно, це просто інакше. Люди, які виготовляють шоколад, працюють вже десятками років, тому в них там все дуже лінійно, стабільно та якісно. Звісно, шоколад можна виробляти в Україні, але для цього необхідні чималі інвестиції, і що не менш важливо – закупівля якісної сировини. Я думаю, що колись перейдемо на такий варіант, але наразі не бачу вагомих причин.
Наше виробництво розташовується у Брюховичах. Наразі повністю перейшли в онлайн-режим. Це – інші моделі взаємодії з покупцями, по-іншому працюємо, але за півтора року вже звикли до онлайн-продажу (приймаємо замовлення у фейсбуці, інстаґрамі та на різних маркетплейсах). Бачимо плюси в тому, що не платимо за дорогу оренду в центрі міста. Маємо постійні корпоративні замовлення (компанії, заводи). Ми певний період часу працювали з закордонними ринками: у докарантинний час співпрацювали з країни Європи. У нас були постійні партнери і ми щомісячно здійснювали відправлення в Німеччину, Іспанію і т.д. Також передавали шоколад у Швейцарію, але для них він занадто гіркий.
«Ковальня шоколаду» – виробник натурального темного гіркого шоколаду (вміст какао у наших виробах становить не менше 80%). Саме такий шоколад вважається найкориснішим з точки зору вмісту речовин і те, що там менше цукру. Що вище число, то більше для організму користі. Але не вірте, коли пишуть, що вміст какао – 100%. Такого не буває (усміхається).
Плани на майбутнє
Знаєте, будувати довгострокові перспективи було важко завжди через політичні та економічні процеси, а зараз на додачу – пандемія коронавірусу. Але попри все ми не втрачаємо надії та оптимізму. В планах – розвиток, розвиток і ще раз розвиток. Або як каже мій товариш: «Роби, що можеш, і буде, як буде». Приблизно такі цілі й у нас: дожити до осені та дивитися, що робити до зими. І так далі по колу.
Рубрика: поради
Університет – це не лише період навчання з 18 до 21 років. Університет повинен стати тим місцем, де постійно спілкуються, організовують цікаві лекції високого рівня спікерів, обмінюються інформацією. До того ж в Україні є багато цікавих та з великим досвідом людей, яких можна запрошувати для участі у таких заходах. Знання треба оновлювати та отримувати. Хочу, щоб Львівська політехніка в цьому напрямку точно не програвала. Адже вона має право на широке визнання.
Від себе щиро рекомендую усім їсти якісний смачний шоколад, а політехнікам окремо зичу любити те, що вчите, а згодом любити те, що робите.
