Уже стало традицією запрошувати випускників до альма-матер, щоб вони могли познайомитись із сучасним студентством. Гостею чергової онлайн-зустрічі, що відбулася 1 серпня, стала Марія Шукатка — старша комунікаційниця Infopulse.
Спочатку Марія не планувала вступати до Львівської політехніки, а просто хотіла навчатися десь у Львові (через його близькість до місця, де вона проживала) або на журналістиці, або на міжнародних відносинах, адже ще в школі цікавилася географією, політикою, мала нахил до написання різних текстів тощо. Але сталося так, що вона вступила на державну форму навчання до нашого університету. Про свій вибір Марія Шукатка не шкодує.
— Завжди є шлях вгору і вниз, і саме такі коливання роблять нас професіоналами, — зауважила Марія, розповідаючи про свій шлях до професії комунікаційниці.
У неї самої теж таке було: за її словами, на першому курсі вона пішла на комісію з прикладної інформатики, бо «місцями легковажила», через те що більше любила вивчати гуманітарні предмети. Оскільки на той час дівчина керувалася принципом, мовляв, якщо вона на державному місці, отримує підвищену стипендію, має лише п’ятірки з інших предметів, то викладачі математики десь їй простять, що вона не закрила якоїсь там лабораторної чи недотягнула до четвірки з їх предмету. Проте так не сталось, і їй довелося йти на комісію. Але тепер Марія вже цілком спокійно каже, що цей досвід пішов їй на користь, адже вже п’ятий курс їй вдалося закінчити на диплом з відзнакою.
Першою роботою для Марії стала посада у Flex — американській корпорації, що спеціалізується на виробництві електроніки. Один із її заводів був розташований у закарпатському місті Мукачеві — звідси й починався шлях дівчини.
Як розповіла Марія Шукатка, у неї було дуже багато вагань щодо запрошення на першу посаду в компанії через необхідність доїжджати на роботу в сусіднє місто, але все ж вона погодилась. І, як уже мовилося, саме звідти почався її шлях як комунікаційниці, бо вона освоїла, як працювати у міжнародній компанії з чіткими стандартами ведення бізнесу, як налагоджувати зв’язки, планувати розпорядок денний генерального директора (на першій посаді асистентки), впроваджувати перші комунікаційні і маркетингові ініціативи у мультикультурному середовищі.
З посади асистентки генерального директора Марія вирішила рухатися далі, а саме у сферу продажів, проте тут не склалося. Комунікаційниця пояснює це тим, що «хороший менеджер із продажу, коли не може продати товар через двері, піде через вікно».
А, як стверджує сама Марія Шукатка, вона абсолютно не така, тому змінила професійний вектор і стала тяжіти більше в бік маркетингу і, власне, комунікації. Як комунікаційниця, спочатку реалізовувала себе на все тому ж Flex («перші спроби пера», за словами Марії), а потім — в іншій компанії з виробництва електроніки (також американській). Саме у корпорації Jabil їй вдалося остаточно сформуватися та закріпитися у ролі комунікаційниці.
Як згадує Марія Шукатка, там вона відповідала за такі напрямки, як – реорганізаційні комунікації, івент-менеджмент, впровадження ініціатив з корпоративно-соціальної відповідальності, робота з медіа та, звісно, кризовий менеджмент.
На запитання про кризові ситуації Марія відповіла, що дві найбільші, які були, — це початок епідемії коронавірусу у 2020 році та повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну у 2022-му. Розказала, що на випадок кризових ситуацій у кожній компанії обов’язково має бути підготовлений план і команда відповідальних керівників напрямків, які цей план розробляють та на його основі вирішують, як вийти із тієї чи іншої ситуації аби мінімізувати її вплив і повідомляти про такі кроки громадськість відповідно.
Також Марія наголосила на тому, що найголовніше — це сама комунікація (що не дивно). Пропрацювавши 10 років у компаніях з виробництва електроніки, вона вирішила для себе, що пора рухатися далі. Отож спробувала себе в IT, а саме в компанії Infopulse, де працює досі на посаді старшої комунікаційниці й очолює цілий комунікаційний напрям. До її обов’язків належать напрямки внутрішніх і зовнішніх корпоративних комунікацій, просування цікавих розробок чи персон, стратегія тощо.
Марія зізнається, що на початках їй було доволі непросто, вона не розуміла або плутала певні речі чи терміни, але подолала ці виклики.
— Прийшовши в нову індустрію, ти мусиш засвоїти її терміни, процеси та специфіку, — вважає вона.
На новому підприємстві треба спочатку знайти спеціалістів, з якими ти сформуєш так звану фокус-групу, котра формуватиме інфоприводи, генеруватиме конкретні ідеї, зуміє пояснити «на хлопський розум» певні речі, щоб через канали комунікації їх міг зрозуміти не тільки той, хто працює в цій сфері, а й пересічна людина. Марія наголосила, що вміння працювати в команді — це те, що мусить уміти кожен комунікаційник.
Студентам, які зацікавилися сферою комунікації, Марія Шукатка рекомендує навчитися грамотно писати та змістовно викладати свої думки, а ще опанувати якнайбільше іноземних мов (скільки зуміє той чи інший студент), що допоможе стати хорошим комунікаційником не тільки в Україні. Також треба навчитися користуватись інструментами аналітики комунікації, сучасними технологіями управління ними. З простіших навичок — бути більш відкритим, спілкуватися з великою кількістю людей, бо це завжди буде плюсом.
— Якщо ви — екстраверт, то ви вже на п’ятдесят відсотків комунікаційник, — зазначила Марія й додала: — А якщо ви інтроверт, як це було зі мною, то це добра можливість покинути свою мушлю. Рано чи пізно ви зрозумієте, як це класно — варитися на цій кухні комунікаційній: зустрічати велику кількість людей, дізнаватися більше про їхній досвід...
Підсумовуючи, можна сказати, що в наш час комунікаційник став таким собі «універсальним солдатом», який має завжди «тримати руку на пульсі», стежити за подіями у світі та вміти задавати правильний тон, висвітлюючи інформацію чи то про бренд, громадські чи політичні організації, або конкретних персоналій.