Нещодавно спортсмен Павло Мукан, життєве правило якого – не сумувати, шукати позитив і не опускати рук, став срібним призером чемпіонату України з легкої атлетики серед юніорів.
Павло певен, що легку атлетику недарма називають «королевою спорту». Йому надзвичайно подобаються тренування, що розвивають швидкість, витривалість, стрімкість реакції. За його словами, тоді з’являється багато енергії, буденні справи виконуються легко, зникає задишка, зміцнюється серцево-судинна система, поліпшується фізична форма і, нарешті, формується тіло, яким він пишається.
Хлопець вважає, що вигорання в будь-якій сфері стається, якщо людина змушує себе робити те, що не дає їй задоволення, коли йде на конфлікт зі своїм «я». Нерідко так буває саме від надмірного навантаження. Павло тренується шість днів на тиждень, часто має два тренування на день по 10–15 або навіть 20–25 кілометрів кожне. Інтенсивні навантаження, інтервальні, аеробні й анаеробні, силові вправи – якщо початківець спробує виконати такі спортивні плани, то, без сумніву, може вигоріти емоційно і зазнати травми. На щастя, Павло ніколи не мав таких проблем і сподівається, що не матиме, адже спорт для нього не просто професія, а хобі.
На запитання, чим керувався, обираючи професію, Павло розповів, що IT вчить логічно і критично думати, шукати способи розв’язання певних завдань. Крім того, це доволі креативна спеціальність. Стів Джобс вважав, що програмувати має вміти кожен, тому що це вчить мислити, і називав програмування вільним мистецтвом. Програмування також вчить працювати в команді, а це один з етапів розробки. Звичайно, приваблює хлопця й перспектива гідної заробітної плати. За його словами, Львівську політехніку обрав через те, що університет дає потрібні знання та навички для омріяної професії.
Також юніор зазначив, що коли немає медичних протипоказань, то кожному слід займатись оздоровчою фізкультурою, любительським спортом і дбати про своє тіло, адже треба бути готовим до викликів сьогодення. Найближче оточення хлопця поважає його захоплення, підтримує у всіх починаннях і бере з нього приклад. Щасливим Павла роблять близькі та рідні люди, а ще почуття вдячності, доброти, внутрішня гармонія та затишок. За п’ять років він бачить себе частиною вільного, незалежного, процвітаючого українського суспільства. Хотів би й далі розвиватись і поліпшувати свої навички в усіх сферах життя.