Кожен студент Національного університету «Львівська політехніка» має виняткову змогу зазирнути в минуле університету, відвідавши Музей історії Львівської політехніки. Нещодавно такою нагодою скористалися студенти Інституту гуманітарних і соціальних наук (група МВ-13) та Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології (група ІР-13), які з доцентом катедри української мови Лілією Харчук здійснили цікаву, захопливу подорож музеєм. Першокурсники почули історію становлення та розвитку нашого навчального закладу, ознайомилися з багатим ілюстративним матеріалом музею, на власні очі побачили експоновані оригінальні прилади, пов’язані з різними сферами технічних звершень; почули про видатних науковців, славетних педагогів, які працювали в університеті тощо. У межах екскурсії студенти відвідали актову залу та читальну залу імені Юліана Захарієвича. Захоплива розповідь провідної фахівчині Музею історії Львівської політехніки Соломії Харамбури неабияк вразила студентів.
Даніель Гада (гр. ІР-13): «Час – це ріка, що тече, утримуючи в собі багатство минулого та перспективу майбутнього. Занурюючись у її води, ми спостерігаємо за хвилями історії, які несуть відповіді на питання: «Хто ми?», «Яка ціна того, що в нас є?». Саме цей вислів підкреслює те, наскільки відвідини музеїв є вкрай необхідним елементом нашого життя, особливо якщо це історія твого навчального закладу, де залишається частинка твоєї душі. Саме це я зрозумів під час екскурсії Музеєм Львівської політехніки. Слухаючи історію від народження закладу до величних постатей, що проходили через його двері, моє серце наповнилося гордістю за свій навчальний заклад. Цьому посприяли не тільки цікаві факти, а й особливо створена атмосфера, яка дозволила зануритися в історію університету. Спочатку я був зачарований оглядом наукових відкриттів, які відбулися в межах цього закладу. Вперше побачити оригінальні рукописи великих людей, пов’язаних з цим вишем, та перші дипломи того часу було надзвичайно вражаюче. Пізніше, потрапивши в актову залу, кожен куток якої наповнений урочистістю, я просто не зміг залишитись байдужим до цієї краси, що здавалася мені найбільш приголомшливою частиною екскурсії. А окраса зали – картини за ескізами Яна Матейка «Тріумф прогресу», що презентують одинадцять сцен розвитку людського суспільства,– взагалі відкрили нове бачення на мистецтво того часу. Глибока алегорія, що прихована автором в цих полотнах, змусила мою уяву працювати над розгадкою, давши мені змогу відчути себе частиною цієї живої історії. Останнім, але також важливим пунктом нашої екскурсії, стала зала Захарієвича. Її велична книжкова шафа, наповнена столітніми книгами, залишили незабутні враження. Тут кожна сторінка та фігура свідчили про багатство знань та культурного надбання тих часів. Проте, все це було б не таким яскравим на враження, якби не пані Соломія, яка як високопрофесійний екскурсовод і глибокий знавець історії Львівської політехніки, зробила нашу екскурсію незабутньою. Її слова і майстерність допомогли розкрити кожен куток цього місця, дали новий «ковток повітря» в духовний розвиток та закарбували в серці велич Львівської політехніки».
Володимир Бойко (гр. МВ-13): «Мав змогу бути присутнім на вельми пізнавальній екскурсії. Особисто я дізнався від екскурсоводки пані Соломії багато відповідей на питання, які в мене виникали про нашу Політехніку ще в першому семестрі. Проте, я впевнений, що це не всі цікавинки, якими володіє моя альма-матер, тому буду охочий відвідати ще не одну подібну екскурсію!».
Ігор Заплатинський (гр. ІР-13): «Нещодавно ми разом з одногрупниками мали нагоду відвідати Музей історії Львівської політехніки, актову залу головного корпусу та приміщення старої бібліотеки головного корпусу. Наша екскурсія тривала близько 2–2,5 годин і була дуже захопливою, а саме: ми дізналися про заснування та розвиток цього видатного навчального закладу, нам розповіли про видатних вчених, які отримали почесні докторати від Львівської політехніки; ознайомилися з трагічними подіями першої і другої світових воєн, коли університет перетворився на госпіталь для поранених. Секція закінчилася розповідями про винаходи, пов’язані з університетом. Далі ми відвідали актову залу, яка вразила своєю величчю та красою. Усе в приміщенні виглядало як із казки. Нам розповіли про реставраційні роботи, які проводили студенти, аспіранти та викладачі архітектури та реставрації. Головними експонатами були розписи під дорогоцінний мармур і витончені скульптури. Головною родзинкою цієї частини екскурсії стала оповідь про цикл картин «Тріумф прогресу». 11 картин були створені за ескізами відомого польського художника Яна Алоїзія Матейка, які й надалі зачаровують своєю оригінальністю. За задумом художника, вони мають символізувати те, як основи духовного та технічного прогресу можуть призвести як до цілковитого щастя на Землі, так і до загибелі суспільства. Закінчили ми нашу подорож відвідинами старої бібліотеки, окрасою якої є двоярусна старовинна книжкова шафа. Автором і розробником дизайну був Юліан Захарієвич та його колега скульптор Леонардо Марконі. Виявляється, що саме їхні стилізовані автопортрети відображені в дерев’яних маскаронах шафи! Екскурсія справила на нас неабияке враження. Кожен етап нашої мандрівки приніс нові знання та відчуття. Ми в захопленні не лише від давньої історії нашого університету, а й від його культурної спадщини та мистецького надбання».
Артем Гада (гр. ІР-13): «Екскурсія до музею у Львівській політехніці перевищила всі мої очікування та стала для мене незабутнім досвідом. Під час цієї подорожі в історію та велич Львівської політехніки, пані Соломія чарівно розповідала цікаві та лаконічні історії, які занурили мене у світ минулого. Дві години «подорожі у часі» пролетіли непомітно, відкривши переді мною образи видатних постатей, які навчалися в цих стінах та внесли свій вклад у науку та техніку. Як виявляється, серед них був і математик Станіслав Улям, учасник Манхетенського проєкту. Також захоплювало душу згадування про відомих лідерів українського націоналістичного руху та випускників університету – Степана Бандеру та Романа Шухевича. Відчути себе частиною цього великого спадку – невимовне відчуття. Музей вразив мене своєю автентичністю та величчю. Кожен предмет – оригінальні документи й прилади: гасова лампа, паперовий калькулятор, старовинний годинник і комп’ютер, друкарські машинки тощо – переносив мене в минуле, де я відчував дух історії. Але найбільше мене вразила своїми масштабами та величчю актова зала нашого університету. Її велич змусила мене відчути себе мурашкою в цьому великому світі. Найбільшою перлиною зали були картини художника Яна Матейка. Насолода від їхньої витончености доповнювалася розповідями пані Соломії про алегорії, заховані в них, що зробило мене ще ближчим до мистецтва. Останній етап нашої екскурсії – це відвідини зали Захарієвича. Незважаючи на те, що вона не мала таких масштабів, як актова зала, її атмосфера вразила своєю розкішшю. Старовинні полиці з книгами та вирізьблені статуї фундаторів головного корпусу університету, на яких час залишив свої сліди, створювали відчуття занурення у світ минулого. Попри те, що я не зміг побачити верхнього ярусу з книгами, та все одно залишився надзвичайно враженим від побаченого. Отже, всі емоції, враження і знання, які я здобув під час цієї екскурсії, залишаться зі мною назавжди. Вони стали не лише новими пам’ятками в моєму житті, але й джерелом постійного натхнення та рефлексії. Після цього досвіду я переконаний, що кожен має знати своє минуле, щоб зрозуміти своє сьогодення та напрямок у майбутнє. Щиро вдячний за можливість відчути цей зв’язок з історією та культурою через відвідування цього величного музею».
Ольга Леньо (гр. ІР-13): «Ми разом з одногрупниками мали прекрасну можливість побачити та почути історію нашого університету «Львівська політехніка». Хочу перш за все подякувати нашій викладачці з предмету «Українська мова за професійним спрямуванням» – Харчук Лілії, за виявлену ініціативу організувати нам цю екскурсію. Також окрему сердечну подяку хочеться висловити людині, яка відкрила перед нами історію нашого університету – пані Соломії. Це була надзвичайно цікава та пізнавальна екскурсія для кожного з нас. Особливо мене вразила актова зала, це, мабуть, найкраща архітектура, яку я тільки бачила за все своє життя. Кожен куток університету вражав своєю історією та величчю. Ще раз дякую за неймовірну подорож у світ минулого і сучасного нашого навчального закладу».
