Цьогоріч минає 100 років з дня смерті знаного архітектора, будівничого, менеджера, фабриканта, мецената, а 2019-й у Львові – рік Івана Левинського.
За його проєктом на початку минулого століття збудували більшість споруд в українському стилі. Його знаменита фабрика на весь світ славилася виготовленням гончарства і кахлів з українськими орнаментами, а його фабрика будівельних матеріалів була найбільшою у Львові. Він – автор оперного театру, «Дністра», головного залізничного вокзалу, різних інституцій, сотні житлових кам’яниць.
Неподалік від Політехніки, на Чупринки, 58-а, була «Фабрика кахлевих печей. Іван Левинський», про яку нині нагадує лише монолітна керамічна композиція на фасаді. Поруч, на вулиці Здоров’я, діяла фабрика мінеральних і солодких вод. Ще одна фабрика, де виготовляли цеглу і дахівку, була на Шевченка. Все це – власність Левинського.
– Розквіт діяльності Левинського тривав до 1910–12 років. Далі почалися суперечки у будівельному бізнесі, війна, окупація… Це підірвало здоров’я будівничого… Росіяни, покидаючи Львів, забрали Левинського до Києва, оскільки був добрим фахівцем. Там він спілкувався з національно свідомими особистостями, що додало патріотичного самоусвідомлення. Згодом Левинському вдалося повернутися до Львова. Прожив неповних 70 років. Похований на Личаківському цвинтарі, – розповідає дослідниця та збирачка спадщини Івана Левинського, доцентка кафедри дизайну та основ архітектури Львівської політехніки Тетяна Казанцева.
Учасників конференції привітав проректор Університету Роман Корж, ексголовний архітектор Львова Юліан Чаплінський, керівниця департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації, головна архітекторка області Оксана Ткачук.
Серед питань, які розглядали на конференції, – біографія Левинського в історичних наративах, внесок архітектора у реставраційну науку і практику, у розвиток архітектурної школи, архітектурну мову фасадів будівель, створених фірмою Левинського, формування українського стилю у Галичині за часів знаного архітектора тощо.
