Вікторія Зайдова – магістрантка кафедри теоретичної та практичної психології Львівської політехніки. Ми познайомилися на онлайн-конференції «Діяльність психолога в умовах війни», де Вікторія виступила з презентацією «Особливості психологічного супроводу розвитку життєстійкості особистості».
Моя співрозмовниця цікава тим, що, навчаючись на магістратурі, набуває практичних навичок у Львівському міському центрі соціальних служб, де працює психологом. Сьогодні Вікторія ділиться першим досвідом своєї роботи.
– Чи під час навчання у тебе не виникали сумніви у правильності обраного фаху?
– За роки навчання було по-різному, і я мала сумніви стосовно того, чи це дійсно та професія, в якій хочу розвиватись, проте на сьогодні я ні про що не шкодую. Я витратила достатньо часу та зусиль на те, щоб стати психологом і планую надалі розвивати власні професійні компетенції.
– Яка найбільш стресова ситуація траплялася тобі під час роботи?
– Кожного дня ми знайомимося з життям людей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Для мене був стресовим початковий етап роботи, оскільки клієнти відрізняються мотивацією, віком, здатністю до самоусвідомлення, тому доводиться знаходити нові підходи до роботи, адаптувати всі знання та навички до конкретної ситуації.
– Чи на твій стан впливають проблеми людей, які є твоїми пацієнтами? Якщо так, то як саме?
– Зауважую, що життєві ситуації клієнтів впливають на мій емоційний стан, проте знаю, як давати з цим раду за допомогою психологічних технік. Також відвідую свого психолога, з яким маю можливість опрацювати всі моменти, що мене турбують.
– Оскільки час війни позначається на психоемоційному стані кожного українця, то хочу запитати, які емоції під час війни нормальні, а які ні ?
– Під час війни у більшості людей відбулася значна переоцінка цінностей, кола спілкування, планів та мрій. Насправді немає заборонених емоцій, адже всі емоції – це нормально, і кожен переживає їх по-різному. На мою думку, найтиповішими емоціями на початку війни були агресія, тривога, страх, сором, провина. І це абсолютно нормальна реакція людей на ті події, що почали відбуватися з початку війни.
– Чи безпечно тримати у собі емоції? Якщо ні, то чому?
– Власне, що ні. Головне правило – не тримати в собі емоцій! Важливо їх ідентифікувати, прийняти і вивільнити. Коли людина стримує свої емоції, то це може спричинити деструктивні наслідки для її психічного здоров’я. Тому треба знати, як їх вивільняти, щоб це було безпечно для себе, а також для інших людей, які нас оточують.
– Чи тобі вже доводилося працювати з дітьми? Якщо так, то чи робота з ними має якість особливості?
– Я часто працюю з дітьми, які переживають стрес. Найчастіше у роботі з ними допомагають арттерапевтичні техніки, піскотерапія, казкотерапія.
– На сьогодні поширене поняття – психологічна травма. Що таке травма і як допомогти собі та близьким із нею впоратися?
– Психологічна травма формується тоді, коли вплив ситуацій більший, ніж ми з цим можемо впоратися. Часто буває травма, що повторюється періодично. Таким чином вона нашаровується і працювати з нею складніше. Травматичні ситуації можуть впливати на самопочуття людини, її спосіб життя, спілкування з іншими людьми та здатність до розвитку. Але варто пам’ятати, що такі переживання можна опрацювати і жити далі. Допомагає підтримка близьких, ресурси, розбір конкретних емоцій та ситуацій, техніки, спрямовані на регуляцію власного стану.
– Як ці перші практичні навики допомагають тобі в навчанні на магістратурі?
– Практичні навички допомагають краще зрозуміти той матеріал, який подають викладачі, поставити їм запитання, про які ти навіть не задумуєшся доти, доки не знаєш, як це є на практиці.
