Ми ніколи не були близько знайомі й навіть не часто пересікались, оскільки вчимося з Дмитром у паралельних групах. Тому я донедавна не знала, що мій однокурсник пише пісні і виконує їх. Загалом Дмитро пише пісні близько трьох років. Найновіша його пісня «Не покину» – про війну.
– Професійно музикою ніколи не займався, у музичній школі не вчився, але музика завжди була поруч зі мною ще зі шкільних років, оскільки моя бабця вела уроки музичного мистецтва у школі, де я вчився, та постійно мене підштовхувала, заохочувала до заняття музикою на професійному рівні, – розповідає Дмитро.
– І ти цьому не піддався?
– На той час я мав інші зацікавлення, такі як футбол та плавання... Тому їм віддавав перевагу, позаяк музикою не цікавився.
– А як ти почав писати пісні? Можеш пригадати?
– Почалося зі співу. Я захоплювався караоке. І якось побачив запрошення на кастинг Х-фактору. Друзі заохотили мене туди податися. Я підготував пісню рок-гурту СКАЙ «Тебе це може вбити». Однак на предкастингу мені сказали, що глядачеві більш цікаво слухати авторські пісні. Це мене підштовхнуло писати свої. Я поставив собі за ціль на наступний сезон прийти зі своєю піснею. Але завадив карантин. Тоді всі кастинги призупинили. Тепер маємо війну. Але сподіваюся, що після нашої перемоги всі кастинги відновляться і я туди потраплю.
– Ти пишеш і слова, і музику?
– Лише слова. Музику купую у соцмережах. Пишу в стилі поп. Перша моя пісня теж була патріотичного спрямування.
Текст останньої пісні я написав буквально за годину часу. Зателефонував до студії звукозапису, яка з початком війни призупинила роботу, однак звукорежисер залюбки погодився записати пісню. Так склалося, що через три години після написання пісні я вже стояв біля мікрофону і записував її.
– Можливо співаєш у якомусь гурті чи колективі?
– Ні. Лише один раз записав пісню в дуеті зі своїм товаришем із Латвії. Це теж була моя авторська.
– Що надихнуло тебе на створення пісні «Не покину»?
– Війна в Україні. Захопив сильний державницький дух усіх нас, таке об’єднання навколо спільної мети – здолати ворога. Я ще раз собі усвідомив, що ніколи не покину України, про що намагався закцентувати і в пісні, і в її назві. Також у цей непростий час захотілося написати пісню, яка через 5–10 років після перемоги України над російським агресором залишиться в моєму серці та буде нагадуванням про ці страшні часи війни.
