Мистецтво – це спосіб показати своє бачення світу. В цьому впевнена студентка Інституту архітектури та дизайну Юлія Балахтар. Дівчина мріяла пов’язати майбутню спеціальність зі своїм хобі – малюванням. З якими труднощами стикаються творчі особистості й чому завжди треба вірити в себе, студентка розповіла в інтерв’ю.
– Що спонукало вас вступити саме до Львівської політехніки?
– Львівська політехніка – це вже традиція в моїй сім’ї. Саме тут здобули вищу освіту мій батько і брат. Вони працюють в IT-сфері. Я також хотіла, щоб моя професія поєднувала в собі роботу за комп’ютером і моє хобі – малювання. Тому обрала спеціальність «дизайн» у Національному університеті «Львівська політехніка».
– Переважно у більшості людей творчий хист виявляється в дитинстві. Чи пригадуєте ключовий момент, коли вперше помітили свій талант до малювання?
– Я малюю з дитинства. У початковій школі вчителі досить часто підходили до мене й казали, що їм подобаються мої роботи. Батьки також помітили мій талант і віддали на навчання до художньої школи. Мені там не сподобалося навчатися, адже наша група формувалася з учнів різних вікових категорій. Моїм батькам довелося знайти для мене приватного вчителя малювання. Саме він розкрив мій талант і всього навчив. Я рада, що продовжую творчий шлях.
– Які ваші враження від навчання в університеті?
– Я задоволена, що обрала Львівську політехніку. Викладацький склад кафедри дизайну та основ архітектури досить лояльний до студентів. Викладачі завжди готові нам допомогти. Вони розуміють, що війна впливає на багато аспектів нашого життя, зокрема й на навчання. З усіх предметів, які ми вивчаємо, мені найбільше подобається комп’ютерна графіка. Цей предмет пов’язаний з усілякими програмами для дизайнерів, а саме: Adobe After Effects, Cinema 4D. Знаю, що у майбутньому мені знадобляться знання, які я здобуваю в університеті. Щоб працювати над анімаціями, я маю добре володіти комп’ютерною графікою. Хочу спробувати попрацювати в усіх можливих стилях. Чому б і ні? Якщо є можливість, то варто спробувати все, до чого лежить душа.
– Що вас мотивує й надихає на створення нових творчих робіт? Звідки здебільшого черпаєте ідеї?
– Зазвичай нові ідеї для робіт я шукаю в інтернеті. Переглядаю картинки в пінтересті й надихаюся. Інколи ідеї з’являються в несподіваний момент. Натхнення приходить до мене саме ввечері. Я починаю малювати тоді, коли за вікном потемніло. Найважливіше, щоб під час творчого процесу ніхто й ніщо не відвертало моєї уваги. Спокійна атмосфера допомагає мені сконцентруватися на роботі.
– Чому ви вирішили взяти участь у благодійному аукціоні «Студенти-дизайнери Львова – Збройним силам України»?
– Я хотіла допомогти рідній країні. На жаль, на аукціоні придбали тільки одну мою роботу. Але я і цьому рада. Кожен із нас зробив свій невеличкий внесок на потреби армії. Спершу я навіть не думала, що аукціон «Студенти-дизайнери Львова – Збройним силам України» буде такий масштабний. Це не традиційний проєкт, який побачили лише наші батьки та викладачі. Під час відкриття виставки я усвідомила важливість нашої роботи. Усі старання не були даремні. Завдяки аукціону ми змогли допомогти тим, хто зараз боронить свободу всієї країни.
– Як змінилася ваша творчість із початком повномасштабної війни?
– Війна пробудила небачений патріотизм і дала чимало нових тем, які можна розвинути у творчості. Раніше ми не задумувалися над багатьма аспектами життя. Гадаю, зараз саме той час, коли треба вивести українську творчість на новий рівень. З початком повномасштабної війни я знайшла круті й цікаві ідеї для власних проєктів. Хотіла б створювати патріотичні постери та малювати комікси. Сподіваюся, мені вдасться перейти від плану до реальних дій.
– Чому варто підтримувати благодійні проєкти?
– Насамперед благодійність допомагає розвивати Україну. Раніше ми й не думали, що наша країна така могутня і смілива. За час повномасштабної війни ми повірили у свою силу. Я вважаю, наша група власним прикладом довела, що невеличкий внесок перетворюється на масштабне добро. Люди мають зрозуміти: для того щоб допомогти, не потрібно великих зусиль. Будь-який внесок – це частина перемоги. Сподіваюся, що після завершення війни рідна Україна знову розцвіте.
– Що ви можете порадити майбутнім студентам Львівської політехніки?
– Найперше ніколи не бійтеся критики й вірте у свої сили. З власного досвіду скажу, що інколи переймаюся тим, як хтось оцінить мої роботи. Зараз я вчуся простіше сприймати негатив. Завдяки участі в аукціоні зрозуміла, що виросла у творчій сфері. Це змотивувало мене на досягнення нових цілей. Певна, в житті варто спробувати себе в різних сферах діяльності. Тому використовуйте всі можливості, щоб знайти своє покликання і стати щасливими.