Моя співрозмовниця – студентка четвертого курсу Інституту економіки і менеджменту, освоює спеціальність «менеджмент». Минулого семестру навчалась у Папському Саламанкському університеті в Іспанії за програмою обміну студентів Erasmus+, на яку її скерував Центр міжнародної освіти Львівської політехніки.
Менеджмент обрала цілеспрямовано
Після закінчення Львівського фізико-математичного ліцею Ганна спершу вступила до Української академії лідерства (УАЛ), а не відразу до університету, як майже всі її ровесники. Там вона вивчала різноманітні курси: релігієзнавство, державотворення, психологію, проєктний менеджмент, фінансову грамотність… За цей час дівчина мала змогу добре обдумати своє майбутнє і зрозуміти, з якою саме професією їй варто пов’язати життя. Позаяк менеджмент цікавив Ганну ще з сьомого класу, вона стала цікавитися навчанням за цією спеціальністю в різних університетах України. Мала можливість поспілкуватися з випускниками Львівської політехніки й викладачами кафедри менеджменту організацій, тому змогла легко ознайомитися з навчальною програмою і твердо вирішити, що буде вступати саме до Політехніки.
– Я дуже свідомо підійшла до вибору своєї програми, знала, чого мене будуть навчати. І можу сказати, що 70 відсотків з того цілком виправдані, – пояснює дівчина.
Ганна має відмінні результати з усіх предметів. Особливу увагу надає дисциплінам, які викладають англійською мовою. Бере участь у студентських наукових конференціях. Минулої осені разом зі своєю науковою наставницею, доценткою Тетяною Кулініч, написала дві статті на тему Тустанського заповідника, в яких висвітлила розвиток туризму у Львівській області в умовах пандемії коронавірусної хвороби, адже було дуже цікаво простежити, як у цей час розвивається туризм в Україні. Одну з цих статей Ганна подала на всеукраїнський конкурс, де здобула друге місце. На жаль, другий етап конкурсу не встиг відбутися через повномасштабне вторгнення. А цього семестру Ганна планує взяти участь у конференції, що відбудеться у квітні.
Про Erasmus студентка дізналася ще в УАЛ, адже там мала змогу поспілкуватися з людьми, які вчилися за кордоном. У Політехніці пропозицію взяти участь у цій програмі отримала спонтанно, за двадцять днів до вильоту: так склалося, що одна студентка через сімейні обставини не змогла поїхати на навчання до іспанського університету.
– Для мене це було дуже несподівано, оскільки я вже працювала, та й навчальний семестр щойно почався. Я була рада, але не розуміла, як це можна поєднати, адже всі аспекти мого життя були доволі стабільні й розвивалися так, як я хотіла. Та водночас я розуміла, що це дуже класна можливість – поїхати, набути досвіду навчання за кордоном.
Дівчині було цікаво на власному досвіді пізнати європейську освіту. Так само вона розуміла, що це розвине її професійно й урізноманітнить культурні знання, оскільки все це насамперед спілкування з цілком іншим менталітетом. Тому вона обговорила пропозицію з рідними і вирішила, що цією можливістю все-таки варто скористатися.
Позаяк Ганна вже працювала проєктним менеджером у компанії, яка виходить на міжнародний ринок і часто стикається з клієнтами з інших країн, то розуміла, що в оточенні іноземців зможе розвинути в собі ще більшу впевненість.
Іспанське навчання: яке воно насправді?
До Іспанії Ганна приїхала за тиждень до початку навчання, щоб успішно пройти інтенсивний курс іспанської. І тепер уже в Україні із захопленням й далі вивчає цю мову.
Навчалася у Папському університеті Саламанки (це маленьке місто, до 40 тисяч населення, враховуючи студентів). Проживала недалеко від університету, у помешканні, яке винаймала з іншими дівчатами, теж учасницями програми Erasmus, адже гуртожитки в Іспанії доволі дорогі. Програма передбачає щомісячну стипендію, яка повністю покривала всі витрати.
– Я б сказала, що плавно влилася в атмосферу, адже приїхала завчасно. На курсах іспанської викладачі були лояльні, розповідали (звісно, іспанською) про саме місто і радили цікаві місця, куди можна піти. Отже, я вчила мову і водночас звикала до міста, мала час погуляти й оглянути магазини. І коли за кілька днів прибули нові учасники, я вже стала для них своєрідною екскурсоводкою. Це було стресово, адже всі незнайомі, але ми мали дуже класну координаторку і викладачів, які завжди відповідали на всі наші запитання, – ділиться враженнями дівчина.
Ганна вчилася на факультеті комунікації та маркетингу, де викладали англійською. Заняття були чотири дні на тиждень: у понеділок і середу – по одній парі, у вівторок – три двогодинні, а в четвер – одна чотиригодинна, з невеликою перервою. Цікавий був вівторок, коли заняття починалися о 12-й і тривали до 8-ї вечора. Дівчині не дуже сподобалася сієста, адже бракувало часу, щоб піти додому і повернутися назад, тому студенти сиділи в аудиторіях і вчилися. Особливістю факультету була спеціалізована бібліотека, куди можна було приходити будь-коли і працювати там, скільки треба.
– Якщо говорити про викладання, то певні теми на заняттях з різних дисциплін могли перетинатися. Це пов’язано з різними аспектами спеціалізації. Нам давали багато практичних завдань, більш дотичних до реальності. Мені сподобався digital marketing, де вивчали те, що відбувається в інтернеті. Пригадую, як дали цікаве завдання, яке полягало в тому, щоб знайти англійський магазин квітів і впродовж цілого курсу досліджувати його. Наприкінці ми мали дати відповідь, що треба вдосконалити в цьому магазині, щоб він міг стати одним із перших у Лондоні. Також мені сподобався предмет e-commerse, де ми розробляли сайт на WordPress. Нам надавали базу та певні рекомендації, але не покрокову методичку, тому дуже багато досліджували самі, – розповідає Ганна.
Якщо говорити про особливості навчання в іспанському й українському університетах, то, на думку співрозмовниці, вони більше зводяться до відмінності менталітетів, ніж самих програм.
Щодо рівня англійської, то Ганна вважає, що для доброго її сприйняття і готовності комунікувати треба не просто знати її на рівні В2 і вище, а й бути впевненою в собі, не боятися говорити й запитувати, коли чогось не розумієш. Також не можна забувати, що і для інших учасників програми англійська не рідна. Та навіть якщо щось забувалося, викладачі дозволяли користуватися перекладачем. Тому загалом Ганна може стверджувати, що мовного бар’єру в неї не було.
В університеті дівчина більше спілкувалася з учасниками програми, а не власне з іспанцями. Оскільки іспанська – дуже популярна мова, жителі цієї країни вважають, що їм не потрібно вчити англійську, тому тамтешні студенти не були зацікавлені в спілкуванні з іноземцями. Найбільше дівчина перетиналася з поляками. І тепер підтримує з ними зв’язок.
– У мене на наплічнику була синьо-жовта стрічка, і люди на зупинці могли підійти й завести розмову. Коли я казала, що українка, то бачила у співрозмовниках або доволі чітку проукраїнську позицію, або незнання того, що в нас відбувається насправді.
Студентка розповідає, що мала вдосталь часу на відпочинок і домашні завдання. Звичайно, були моменти під час проміжних іспитів, коли доводилося допізна сидіти, щоб добре підготуватися, бо завжди прагнула ідеального результату, а в командних роботах вона часто мусила за кимось доробляти.
Про свій семестр в Іспанії дівчина відгукується позитивно:
– Загалом це був надзвичайно цікавий досвід. Навчання відбувалося на дуже високому рівні. Я на практиці могла бачити результати, мої очікування повністю справдилися, а рівень упевненості зріс. Якщо говорити про переваги, то вони в тому, що я зіткнулася з іншим досвідом. Без вагань рекомендую цю програму іншим студентам, адже участь у ній розвиває стресостійкість і підвищує рівень знання мови.
Ганна має зацікавлення до навчання в магістратурі за кордоном у майбутньому. Та вважає, що для цього треба ще вдосконалитися, підучитися, набратися досвіду, щоб використати свої можливості максимально. Наразі планує розвиватися у своїй професії, яка є дуже багатогранною, оскільки має безліч напрямів.
