Студенти Інституту енергетики та систем керування (група АВ-11) й Інституту поліграфії та медійних технологій (групи КСГ-11, КСГ-12) зі старшим викладачем катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» Володимиром Дяківим відвідали Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» – перший в Україні музей-в’язницю, що розміщується в тюрмі. Свого часу тут розташовувались каральні органи окупаційних режимів, а саме польського, німецького та московського.
Тепер тут, у Меморіальному комплексі, зберігаються матеріали-свідчення про трагічні події з історії нашої країни, про звитяжну національно-визвольну боротьбу українців у минулому столітті. Ці матеріали, з яких до нас промовляють закатовані герої, особливо гостро сприймаються сьогодні, в умовах жахливої війни з московськими окупантами.
Екскурсії проводили працівники музею, зокрема екскурсовод Христина Забуранна та науковий співробітник Олеся Ісаюк. Про незабутні враження від екскурсій свідчать, зокрема, такі відгуки студентів:
«Мені дуже сподобався цей музей, його історія. Події, які в ньому відбувались, мене дуже вразили. Ця тюрма була створена для політв’язнів у 1918–1920 роках за проєктом архітектора Ю.К. Яновського, у 1940 роках під час радянської влади тут утворилася тюрма на 1500 осіб. У цих стінах утримувалися такі люди, як Степан Бандера, Ярослав Стецько, Микола Лебідь і багато інших ув’язнених, які намагалися створити незалежну Україну у 1930–1940 роках. Після нападу третього рейху тільки у цій будівлі було розстріляно близько 1000 людей, у наступні роки війни місце використовувало гестапо.
Тут можна відчути жахливу атмосферу минулого цієї споруди, пройтися камерами ув’язнених і побачити, в яких умовах вони тут перебували, а також дізнатися про те, які види фізичних і психологічних тортур застосовувалися проти політв’язнів. Цікаво було побачити традиційну вишивку на тканині, яку робили жінки, що перебували в цьому місці. За словами екскурсовода, її робили за допомогою твердих і товстих кісточок оселедця, які використовували як голку. Є багато експонатів-речей, через які можна було, на жаль, опинитися в цьому місці років 80 тому. Хочу зазначити, що це місце не для людей зі слабкими нервами, але якщо цікавість і жага до культури та історії України вас переповнює, то буде корисно відвідати цей музей» (Тимур Мамедов, група АВ-11).
«Музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові є унікальним історико-культурним об’єктом, який вражає своєю автентичністю та значенням для української історії. Перший в Україні музей-в’язниця, він нагадує про трагічні сторінки ХХ століття, коли каральні органи трьох різних окупаційних режимів – польського, московсько-радянського та німецького – використовували це місце для утримання та знищення тисяч невинних людей. Відвідавши музей, ми мали можливість глибше зрозуміти масштаби репресій та страждань, які пережив український народ, що робить цей музей важливим символом пам’яті і нагадуванням про ціну свободи» (Ілля Князєв, група АВ-11).
«Музей «Тюрма на Лонцького» – це місце, яке вражає своєю атмосферою та історією. Коли я вперше переступив поріг цього музею, мене охопила хвиля емоцій: від тривоги до глибокої скорботи. Цей музей не просто експозиція, а справжній пам’ятник пам’яті тих, хто страждав і боронив свою свободу. Перш ніж потрапити до експозицій, я звернув увагу на архітектуру будівлі. Стара цегляна стіна, важкі металеві двері – все це створювало відчуття замкненості та ізоляції. Як тільки я зайшов усередину, мене зустріли темні коридори, які нагадували про жахливі події минулого. Експонати музею розповідають про долі людей, які тут перебували. Світлини, особисті речі, свідчення – все це створює неймовірну атмосферу. Я зупинився біля стенду, де були представлені листи в’язнів. Читання цих слів викликало сльози на очах. Це була не просто інформація, а живі емоції, які передавалися крізь час. Особливо вразила мене кімната для допитів. Уявлення про те, що тут відбувалися жорстокі катування, змушувало серце стискатися від болю. Я задумався про те, як важливо пам’ятати ці страшні сторінки історії, щоб не допустити їх повторення. Відвідування музею стало для мене не лише пізнавальним досвідом, а й глибоким емоційним переживанням. Я зрозумів, наскільки важливо зберігати пам’ять про тих, хто боронив свої переконання, і вшановувати їхні жертви. Музей «Тюрма на Лонцького» – це не просто місце для екскурсій, це свідчення сили людського духу та нагадування про ціну свободи. Сподіваюся, це не останнє наше відвідування музеїв такого типу. Дякую старшому викладачеві кафедри української мови Дякову В.М. за таку можливість відвідати музей» (Назар Ковалик, група АВ-11).
«Я отримала неймовірні враження, адже сама атмосфера старих камер, експонати та експозиції занурюють тебе в ті часи, змушуючи пережити всі емоції та події разом з людьми, яких уже давно немає серед живих. Також хотілося б зазначити приголомшливу розповідь екскурсоводки, її увагу до деталей та професіоналізм, адже історія з її вуст зазвучала для мене по-новому, більш особисто, промовляючи про людей та їхні переживання, а не лише про дати та сухі факти.
Мені справді сподобалась ця екскурсія і я щиро вдячна людям, які присвятили свої сили та час для збору та вивчення матеріалів, щоб мої сучасники мали змогу дізнатись правду» (Калерія Каліновська, група КСГ-11).
«Візит до музею «Тюрма на Лонцького» справив на мене глибоке враження. Це місце стало символом трагічної історії боротьби українського народу за свободу. Музей розповідає про жахливі події, які відбувалися в цих стінах: катування, розстріли та долі багатьох політв’язнів. Особливо вразила історія масових розстрілів у 1941 році, коли радянська влада вбила сотні в’язнів. Музей дає змогу усвідомити масштаб репресій різних окупаційних режимів. Це місце пам’яті, що допомагає зберегти історію для майбутніх поколінь. Музей розповідає також про видатних особистостей, таких як Степан Бандера, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл та багато інших, які боролись проти окупаційних режимів. Внутрішнє оформлення музею зберігає автентичність тюремних камер і коридорів, що дозволяє відчути дух тогочасних подій, створюючи атмосферу пригніченості та боротьби за свободу. Всередині музею можна побачити багато камер, різноманітних фото людей, пам’яток, проєктор, який показує страшні події тих часів, фотолабораторію, різні вишивки та вишиванки. Це місце набуває важливого історичного значення, яке відображає трагічні сторінки української боротьби за незалежність. Тому я вважаю, що, побувавши у Львові, варто зазирнути у цей музей та дізнатись історію своїх національних героїв та простих людей, життя яких безжалісно забрав наш вічний ворог» (Дмитро Григораш, група АВ-11).
«Я відвідала музей-тюрму жертв окупаційних режимів. Для мене це було цікаво, оскільки такого формату музеїв я не відвідувала. Зайшовши всередину, була вражена, наскільки це відповідає атмосфері справжньої тюрми! Екскурсовод нам розповідала про це місце. Для мене це були дуже гострі емоції, бо стільки жахів та історій я почула про це місце, про закатованих жертв… Перебуваючи там і розглядаючи камери та приміщення, мені було дуже моторошно. Після цієї екскурсії досі залишилися враження від цього місця. Для мене це була дуже цікава, хоч і до певної міри моторошна екскурсія» (Діана Байовська, група КСГ-11).
«Відвідавши музей жертв окупаційних режимів у Львові, враження залишилися надзвичайно сильними. Це місце наповнене історією та болем, що відчувається в кожному куточку. Експозиції детально ілюструють жахливі умови життя ув’язнених та їхню боротьбу за свободу. Атмосфера тут нагадує про важливість пам’яті та усвідомлення минулого. Головним враженням стало усвідомлення, як важливо шанувати людську гідність і права. Рекомендую відвідати, щоб краще зрозуміти історію нашої країни. Це не просто музей, а справжнє місце сили, яке закликає до роздумів. Дуже вдячний команді екскурсоводів за змістовні і цікаві розповіді про жахи минулого, знущання над українцями, героїчну національно-визвольну боротьбу нашого народу. Вважаю, що кожен має відвідати цей музей, і чітко усвідомлювати – імперії завжди хотіли знищити нас, але, навіть проковтнувши шматки нашої землі, ще жодній не вдалось перетравити наших незламних людей!» (Олег Кузик, група АВ-11).
«Екскурсія до Національного музею жертв окупаційних режимів залишає глибоке враження. Тут представлені унікальні експонати, що розповідають про боротьбу українців проти польської, нацистської та московсько-радянської агресії. Відвідувачі можуть побачити особисті речі військових, дисидентів і простих мешканців, а також документи та фотографії з подій того часу. Особливо захоплює меморіальна частина музею, де віддається шана всім, хто загинув у цій страшній війні. Музей допомагає глибше зрозуміти історію та важливість пам’яті про героїв, що віддали своє життя за волю. У музеї представлені унікальні вишиті хустинки, які створювали ув’язнені під час арешту. Ці предмети відображають не лише талант і майстерність, а й дух спротиву та надії, які люди зберігали навіть у найважчі часи. Кожен стібок на цих тканинах є символом незламності та прагнення до свободи, що надихає сучасних відвідувачів» (Владислав Звір, група АВ-11).
Щиро дякуємо екскурсоводу Христині Забуранній та науковому співробітнику Олесі Ісаюк за надзвичайно цікаві, пізнавальні, інформативно насичені екскурсії.
