Світлини у фотоальбомі «Цианотипія. На рівні хмар. Гуцулія» виконано в альтернативній техніці й покрито лаком із запахом лаванди та блиск-воском. На них можна побачити людей, унікальні ремесла, які досі збереглися на Гуцульщині, загалом автентику життя Карпат. Як зазначив автор, усі фото ситуативні і є його рефлексією на українську красу, ідентичність, самобутність. Також під час презентації можна було переглянути виставку робіт митця. Кошти від продажу фотоальбому о. Андрій вирішив пожертвувати на потреби ЗСУ.
Спершу слово надали Юрієві Ковальчику – українському фотографові, професорові, який разом з о. Андрієм пройшов цей творчий шлях до створення фотоальбому. Пан Юрій зазначив, що унікальність видання полягає в тому, що його виконано новим, цікавим способом, альтернативною технікою. Це, певна річ, своєрідна книга Українських Карпат.
«Інколи я жартую, що Андрій може одночасно сидіти на двох стільцях, адже має за спиною крила. Говорячи про ці два стільці, маю на увазі насамперед етнографію, бо в його книзі чітко відчувається дух етнографії, а другий стілець – це мистецтво. Йому вдалося органічно поєднати і те, і те. Фотоальбом вийшов невеликим тиражем, тому я можу впевнено сказати, що колись ці видання стануть справжньою бібліографічною рідкістю», – наголосив Юрій Ковальчик.
Автор видання о. Андрій Афтанас розповів, що вирішив зосередитися саме на Карпатах, адже дуже любить цей край і часто там буває, до того ж поставив собі за мету зафіксувати наразі ще не втрачену автентику життя регіону.
«Цей фотоальбом – моя рефлексія на красу Гуцульщини, її ідентичність, самобутність, самодостатність тих людей, яку, до слова, сьогодні наш ворог заперечує. Мій фотоальбом – відповідь на ці закиди, утвердження того, що ми є і ми сильні, самодостатні, маємо історичну тяглість та глибинну історію. Чому обрав саме Карпати? Ну найперше тому, що дуже люблю цей край, часто туди їжджу, мене захопили його самобутність і невтрачена автентика життя. На жаль, сьогодні в Карпатах ми вже багато чого не побачимо, тож мені хотілося зафіксувати те, що є ще й досі. Тому я старався зловити все, чим живуть сьогодні Карпати, навмисно фіксував ситуативні моменти, не ставив за мету створити зріз чогось.
Щодо техніки, то скажу, що досягти тонкощів виконання було непросто. Я зіпсував масу паперу, пробував дуже багато. Звісно, були розчарування й думки, що вже нічого не вдасться, але врешті мої старання все ж дали результат», – зауважив о. Андрій Афтанас.
На завершення автор альбому побажав усім присутнім робити те, чим справді горить душа, адже для того, щоб створити щось добре, мають зійтися і бажання серця, і бачення, і інструмент у наших руках.
