У читальній залі Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки відбулася зустріч із внуками Петра Франка – Любою та Петром Галущаками. Ця важлива подія зібрала чимало людей, які хотіли дізнатися більше про постать наймолодшого сина Івана Франка – знаного педагога, провідного фахівця українського тіловиховання, теоретика і практика гімнастично-спортивного руху в Галичині, громадського, культурно-просвітнього та військово-політичного діяча, письменника й журналіста Петра Франка. Модерував захід доктор історичних наук, доцент Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова.
У своєму вступному слові пан Андрій насамперед висловив вдячність усім військовослужбовцям та кожному, хто сьогодні стоїть на сторожі нашої державності. Адже саме завдяки їхнім зусиллям була можливість організувати такий велелюдний захід.
«Коли я вивчав великий пласт історії, що стосується українського тіловиховання, для мене справжнім відкриттям стало те, що Петро Франко, крім усієї іншої діяльності, був також знаним фахівцем тіловиховання, учнем Івана Боберського. Тож через цю нову призму вдалося ще раз відкрити для себе багатогранну постать Петра Франка. Адже він був і громадським, культурно-просвітнім, військово-політичним діячем, і педагогом, журналістом, письменником, і цей перелік можна ще довго продовжувати. Під час однієї зустрічі неможливо проаналізувати кожну зі сфер його життя, та все ж через призму родинних історій, які ми почуємо від його внуків, нам вдасться краще осмислити постать цієї видатної людини», – наголосив Андрій Сова.
На заході обговорювали такий важливий аспект, як формування світогляду Петра Франка, його педагогічну працю, творчу спадщину, військову діяльність. Важливо, що також демонстрували фотографії, документи та інші речі з приватного архіву родини Галущаків.
«Петро Франко – наймолодший син Івана Франка. Змалку він був дуже допитливий, цікавий, рухливий хлопець, провадив хімічні досліди, мав здібність до вивчення іноземних мов, любив спорт. Багатьма рисами вдався до свого батька, адже також був і письменником, перекладачем, науковцем, який запатентував 36 винаходів із переробки молока. Опис із кресленням до одного з цих винаходів у нас зберігся. Пригадую цікавий епізод, коли після прочитання повісті «Борислав сміється» він підійшов до свого батька – Івана Франка – і сказав, що текст не завершений. У відповідь почув, що може сам дописати, якщо хоче. Так він і зробив, тож цю повість закінчив саме він і видав у 1930 році», – розповіла внучка Петра Франка Люба Галущак.
Окремо під час заходу обговорили військово-політичну діяльність Петра Франка. Легіон Українських січових стрільців, ЗУНР, Галицька армія – все це різні утворення, у яких він себе проявив. Історіями про це поділився внук Петра Франка – Петро Галущак.
«Мій дід пройшов справді великий шлях, бо починав у легіоні Українських січових стрільців, відзначився у боях на горі Маківка та в багатьох інших. Достеменно не відомо про чимало фактів із цього періоду його життя. Також ніхто не згадує про участь Петра і Тараса Франків в обороні Львова. Тоді Петро був уже у високому військовому званні та командував одним із фронтів. Адже в той час Львів поділявся на чотири фронти, приблизно так, як зараз уся наша Україна, – на північний, південний, західний і східний. Так-от, він командував однією з таких ділянок фронту. Щодо участі в Українській галицькій армії, то маю до цих подій особливе ставлення, адже мій другий дід також служив там у роки Першої світової війни. Він був знайомий із Петром Франком і багато розповідав мені про нього.
Також недаремно Петра Франка називають засновником авіації Галицької армії. Він сам здійснював ряд вильотів, потрапляв в аварії, був збитий, навіть є інформація, що на ворожій території опинявся у полоні. Щодо цього теж є різні версії».
Насамкінець присутні почули найпоширеніші міфи про Петра Франка, які розвінчали його внуки. Йшлося, зокрема, про останні роки його життя, обставини загибелі, ставлення до їхньої родини в радянський період. Також виступив директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз, який подякував нащадкам Франка за довготривалу, системну та дієву співпрацю.
«Якби не інтенсивна співпраця з нащадками Франка, то не було б відкрито чимало нових експозицій. Сьогодні в Домі Франка доступні для огляду і спортивні речі його наймолодшого сина, і ціла низка видань та меморіальних світлин Петра Франка, і його різноманітні дослідження. Переконаний, що ми маємо вийти з тих складних випробувань, у яких зараз перебуває Україна, з чітким усвідомленням того, хто є нашими героями. І це не тільки герої нашого сьогодення, але й великий пантеон тих, хто не лише зброєю свого слова, а й зі зброєю в руках боролися за українську незалежність та державність».
