Ще з середини 1940-х років, тобто часу відновлення своєї діяльності, Львівський політехнічний інститут надавав значну допомогу зруйнованій і виснаженій війною промисловості Радянського Союзу. Вона насамперед полягала у виконанні вузом, а точніше, його Науково-дослідним сектором, госпдоговірних (госпрозрахункових) науково-дослідних робіт для різних установ, підприємств і організацій. Їхня географія не обмежувалася Львовом та Західною Україною, а охоплювала всю УРСР і навіть інші союзні республіки. Вже у 1944–1945 рр. співробітники інституту виконували роботи для Фізичного інституту СРСР, НДІ № 6 Наркомату мінометного озброєння у Москві, Науково-дослідного заводу № 627 (розробка ракет) у Москві, Державного інституту проектування підприємств з виробництва сталі у Харкові.
Наступні роки принесли значне розширення і поглиблення співпраці інституту з науково-дослідними установами, промисловими і виробничими підприємствами й організаціями. У 1947 р. львівські політехніки разом із Інститутом автоматики й телемеханіки АН СРСР розробляли тематику, пов’язану з автоматизацією нафтової промисловості. Для міністерств електростанцій СРСР та чорної металургії УРСР в інституті вивчалася теорія водного охолодження. На замовлення тресту «Дубитель» (Москва) у вузі досліджувалася проблема залежності між будовою і властивостями водорозчинних продуктів конденсації сполук ароматичного ряду.
У 1948 р. науковці інституту продовжували співпрацю з Фізичним інститутом АН СРСР. Науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи виконувалися для Міністерства авіаційної промисловості СРСР, НДІ ВПС СРСР, Науково-дослідного міноторпедного інституту ВМС СРСР. Спецапаратура та промислове обладнання розроблялися для нафтової промисловості Союзу, зокрема Міністерства нафтової промисловості СРСР, Технічного управління та Головного управління з видобутку газу Міністерства нафтової промисловості Південних і Західних районів СРСР.
У 1950-х рр. масштаб госпдоговірних робіт, які виконував ЛПІ, так само як і географія їх замовників, істотно розширився. Зокрема у 1951 р. Науково-дослідний сектор провадив дослідження для таких підприємств й організацій зі всього Союзу: Інститут автоматики й телемеханіки АН СРСР, Інститут електротехніки АН СРСР, Інститут чорної металургії АН УРСР, Державний проектний і науково-дослідний інститут промисловості синтетичного каучуку (Москва), Матеріально-технічне управління ВМС СРСР, НДІ шкіряно-взуттєвої промисловості тресту «Укршкірвзуття» (Київ), НДІ геофізики (Київ), Державний інститут з проектування металургійних заводів і підприємств (Харків), Завод комбайнових ланцюгів (Київ), 1-ий державний підшипниковий завод (Москва), Юрюзаньський механічний завод (Челябінськ) та ін.
У середині 1950-х рр. на договірних засадах ЛПІ виконував науково-дослідні роботи для таких підприємств й організацій: Інститут мікробіології АН УРСР, НДІ електропромисловості (Москва), НДІ постійного струму (Ленінград), НДІ п/с 82 (Новосибірськ), завод п/с 299 (Ленінград), Дніпропетровський галалітовий завод, Дніпропетровський завод пластмас, Краснодарський приладобудівний завод, Мінський завод п/с 104, Московський завод № 7 «Мосзалізобетон», Одеський завод ім. Іванова, Харківський тракторний завод, Чернівецька ґудзикова фабрика та ін.
Така широка, багатогранна і плідна співпраця ЛПІ з промисловістю і виробництвом була невипадковою. Вона була свідченням високого наукового й професійного рівня львівських політехніків, їх неабиякого авторитету серед наукових і промислових кіл всього Радянського Союзу, знаменувала вагомий внесок колективу інституту у відбудову й розвиток народного господарства СРСР у повоєнні роки.
Електроакустичний прилад, виготовлений львівськими політехніками у другій половині 1940-х років для Фізичного інституту АН СРСР