«Внутрішня інтеграція України»: в Університеті відбулася зустріч з Ларисою Івшиною

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою
Фото із зустрічі

У середу, 7 червня, у Львівській політехніці Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою провів зустріч-розмову з Ларисою Олексіївною Івшиною – засновницею і головною редакторкою газети «День» та видань бібліотеки «Дня», відомою громадсько-культурною діячкою. У рамках заходу промовиця розмірковувала над питанням внутрішньої інтеграції України – процесу розбудови сильної нації. До розмови долучилися мислитель і перекладач Андрій Содомора, мистецтвознавець Роман Яців, політикиня Оксана Юринець і спеціалістка з соціальних комунікацій Ольга Квасниця. Захід модерувала директорка Інституту Ірина Ключковська.

Подія розпочалася з вітального слова ректора Львівської Політехніки. Професор Юрій Бобало подякував Ларисі Івшиній за активну участь у житті університету (зокрема і в складі наглядової ради) та відзначив актуальність розмови про внутрішню інтеграцію України: «Саме тепер, коли українська нація чинить відважний опір московській агресії і відвойовує своє, українство цілого світу стоїть перед не менш фундаментальним викликом – потребою глибокого аналізу власної самобутності: історії, культури та бачення майбутнього нашої Незалежної Держави».

Слова ректор підтримала Ірина Ключковська. Директорка МІОКу процитувала італійського мислителя Ніколо Макіавеллі, який у роботі над об’єднанням італійського суспільства дійшов висновку: «Не може бути громадянського мислення, коли немає держави. Тільки в об’єднаній державі в людей з’являється громадянське мислення», а отже говорити про зовнішню інтеграцію варто тоді, коли подбали про внутрішню.

У першій частині свого виступу Лариса Івшина здійснила екскурс в історію становлення сучасної української держави, назвала роки надважливих процесів і змін. Свою розповідь діячка проілюструвала власними спостереженнями. У рамках культурних проєктів газети «День», головна редакторка часто бувала з візитами до різних університетських спільнот і спілкувалась зі студентами. На її думку, єднання українців повинне здійснюватись акціями, що охоплюють різні регіони й частини країни, а не лише колись штучно налаштовані одні супроти одних Львів і Донецьк: «Окрім розмов про єдність Сходу і Заходу України, чому б не говорити і про єдність Півдня і Півночі? У нас була дещо деформована система координат».

Друга віха розмови точилась довкола багаторічної російсько-української війни, зокрема її теперішньої гострої фази. На думку Лариси Івшиної, щоб інтегруватися у європейське суспільство, потрібно щоб загальноєвропейські цінності стали також цінностями українськими. Своєю чергою, це вимагає великої внутрішньої роботи українців та результативного запровадження реформ у державі, у тому числі протидії корупції та недопуску до влади людей з проросійською позицією (під час війни та після перемоги). Українська нація завжди славилась сильними воїнами, але по-справжньому процвітала лише за правління мудрих правителів.

«Докази європейськості, моральності й етичності, повинні пронизувати все суспільство. Це має бути основою доброчесної поведінки відповідальних людей. Цього має вимагати суспільство, і цьому варто вчити молодих». – підсумувала Лариса Івшина.

Мислитель і перекладач Андрій Содомора вважає, що найважливішим елементом внутрішньої інтеграції повинна бути мова, яка б об’єднала всю країну: «Наше завдання – це відтворювати нашу мову. Мову, яка є живою, дає нам подих і лягає на душу». На думку промовця, у сучасну українську мову потрібно повернути питомі їй частки й закінчення, дозволити варіативність, а не спрощувати й уніфікувати слова вичерпними правилами.

Лариса Івшина прокоментувала, що у боротьбі з російською мовою в Україні, варто дотримуватися простої стратегії: «щоб все якісне і все краще заговорило правильно й переконливо саме українською».

Художник і мистецтвознавець Роман Яців вважає, українське суспільство могло би інтегруватися й консолідуватися довкола культурної складової: «У нас є дуже гарна перспектива, освіченість, потреба знань і самовдосконалення. Це штрихи духовної формули для внутрішньої інтеграції, яка допоможе ставати нам сильнішими для світу».

Депутатка і професорка Львівської Політехніки Оксана Юринець відзначила велику просвітницьку діяльність Лариси Івшиної та її вплив на формування молоді, дякувала за українознавчі (у тому числі англомовні) книжки. «Ми з вами з приводу багатьох речей можемо шукати можливість поспілкуватися, маємо таку розкіш. І дуже часто можемо прийти за порадою». Також політикиня зауважила, що задля перемоги варто багато працювати, це завдання для всіх.

Доцентка кафедри зарубіжної преси та інформації кафедри журналістики Львівського університету імені Івана Франка Ольга Квасниця коротко підбила підсумки розмови та додала, що ця розмова мусить продовжуватися, зокрема і в міжуніверситетському форматі.

«Світ донедавна дивився на пострадянський простір крізь окуляри, через які України видно не було. Щойно війна показала, що Україна є і її варто приймати до НАТО і світу. І коли у нас заднім числом просять вибачення, нам від цього не легше. Матері, яка втратила сина, дружині, яка втратила чоловіка, чи дитині, яка плаче на могилі батька, вибачення сильних світу цього мало що дає. Відповідно виникає питання, з якими ідеями ми будемо виступати. Відтак постає доцільність проведення таких круглих столів та обговорень дій».

Наостанок зауважимо, що вибір місця проведення події був невипадковий. Зала Захарієвича головного корпусу Львівської політехніки – приміщення, у якому Лариса Івшина побувала серед перших після реставрації. Тоді ж вона запропонувала, щоб її наступна зустріч зі спільнотою відбулася саме там. Ми цінуємо вклад Лариси Івшиної у розвиток університету й інституту та сподіваємося ще не раз зустрітись у просторі Львівської політехніки.
 

Фото із зустрічі Фото із зустрічі Фото із зустрічі