Почесний консул Литовської Республіки у м. Тернополі, викладач практичних занять із дисциплін «дипломатична та консульська служба» і «громадська дипломатія» розповідає про цікавий досвід праці зі студентами. Як дипломат п. Візняк активно докладається до отримання гуманітарної допомоги для ЗСУ. У лютому цього року передав Львівській політехніці генератор від консульства Литви. Маючи кілька освіт – економіста, юриста, міжнародника, – успішно поєднує їх у роботі почесного консула.
– У Литві я прожив понад 30 років, добре знаю литовську мову. І коли мені запропонували бути почесним консулом, то сприйняв це як чергову нагоду зближувати нашу країну з Литвою різними формами співпраці, зокрема економічними, залучати литовських інвесторів до України. Хоча проживаю у Львові, погодився стати почесним консулом у Тернополі, тому що в цьому місті була вакансія консула. Дуже важливо, що ще у 2014 році, від початку АТО, Литва була однією з перших країн, яка стала допомагати Україні. А з перших днів повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року наше Почесне консульство перетворилося на гуманітарний штаб. І Литва відразу почала активно й багато допомагати ЗСУ. Згадаймо хоча б те, що на перший байрактар для нашого війська в Литві зібрали кошти за три доби. Хоча Туреччина цей байрактар Україні подарувала, зібрані гроші пішли на інше озброєння та боєприпаси.
– А чому ви, маючи багато дуже важливої роботи, погодилися викладати студентам кафедри політології та міжнародних відносин?
– По-перше, мені це подобається. По-друге, хочу таким чином впливати на зміни, які потрібні в роботі наших консульств, – щоб ці студенти, які колись там працюватимуть, стали впроваджувати ці зміни. Важливо, що в мене багато практичного досвіду і маю що розповісти студентам, знаю чимало тонкощів цієї роботи, якими охоче ділюся, розповідаю про співпрацю з урядовцями, послами інших країн. Мені зі студентами цікаво працювати, легко знаходжу з ними контакт. Моя мета – поділитися з ними тим, що маю. Також охоче беру студентів на практику до консульства. Також тішить, що студенти радо зголошуються допомагати в консульстві готуватися до різноманітних заходів, зустрічей, подій.
– Як відбуваються ваші заняття?
– Цього року працюю з другокурсниками. Намагаюся організувати наші заняття жваво й цікаво. Зазвичай у їхньому розкладі дві пари поспіль. На першу вони часто готують презентації. Мені важливо, щоб це були їхні індивідуальні роботи. Студенти доповідають, відповідають на запитання своїх одногрупників. Ми багато спілкуємося, дискутуємо. А на наступній парі часто мають групові роботи. Кожна група отримує індивідуальне завдання. На підготовку – 15–20 хвилин, і після того кожна група презентує свою роботу. Скажімо, сьогоднішнє завдання – представити свою країну в консульстві якоїсь держави і переконати її допомагати Україні, інвестувати в неї. Мене захоплює, коли студенти працюють самі, коли хочуть цього. Не сприймаю такого: «я не готовий», «наступного разу»… Я їм допомагаю, але водночас ще більше навчаюся з ними. Люблю влаштовувати різні конкурси – наприклад, на найкращу презентацію. Це заохочує працювати більше, краще, старанніше. Завжди кажу: ви повинні використати мене, щоб здобути щось для себе, для свого досвіду; ці заняття потрібні вам, а не мені. Наголошую, що все, чого ви тут навчитеся, вам знадобиться. Навіть якщо не працюватимете за цим фахом, то набуті знання знадобляться у будь-якій іншій роботі. Міжнародні відносини – це фундамент, а дипломатія має широке поняття. Дипломат – це своєрідний менеджер. Тому якщо ви навчитеся спілкуватися, домовлятися, налагоджувати контакти, то це вам знадобиться у будь-якій царині. Гарна мова, стиль спілкування, комунікативність допоможуть вам там, де ви будете, почуватися вільніше. Вважаю, що студентам потрібно створювати можливості й ніколи не казати: ти цього робити не будеш.
– Які маєте враження від студентів?
– Студенти відкриті, цікаві, добре орієнтуються у міжнародних питаннях. За моїми спостереженнями, вони вільні, хочуть мати знання, на заняття приходять охоче, навіть не запізнюються. Мене періодично запрошують як гостьового лектора до університетів інших міст. Це теж ділення досвідом.
– Що зазвичай радите студентам?
– Не боятися перепитувати, зізнаватися, коли не все зрозуміло, коли вони чогось не знають. Я намагаюся не лише поділитися з ними знаннями, досвідом, а й підказати, зацікавити. Кажу, що їх ні до чого не мають змушувати, що вони самі повинні ініціювати, мати зацікавлення, шукати, бути наполегливими, уважними до деталей, до всього підходити глобально. У дипломатії все має бути відкрито.
