Незвичайні маршрути та нові місця Львова допомагає відкривати туристам випускниця Львівської політехніки Наталія Зубик. Закоханість у свою справу допомогла жінці стати успішною екскурсоводкою, створити авторський проєкт «КолоЛьвова» і викладати екскурсійний матеріал на курсах гідів «Мандри-Плюс». Докладніше про тревел-натхнення випускниці читайте в нашому інтерв’ю.
– Як у вашому житті з’явилася Політехніка?
– До Львівської політехніки я вступила в 1988 році. Родом я з невеличкого міста Калуша. Як і всі діти, хотіла втекти якомога далі від батьківського контролю. Коли приїхала до Львова, то не знала, куди вступати. Політехніка була у пріоритеті через велику кількість бюджетних місць. Та, мабуть, найбільшу роль у виборі університету відіграла дівчина, яка приймала документи. Вона була досить переконлива і неймовірно привітна. Також мені сподобалося, що у Політехніці є потужна матеріальна база, зокрема гуртожитки. Тому не треба було шукати житло.
– Які моменти студентського життя вам запам’яталися найбільше?
– Я з вдячністю згадую Політехніку та студентські роки. По-перше, вдячна викладачам за неймовірну вимогливість. Дотепер пам’ятаю викладачку фізики й те, як дістала першу трійку. Я була цьому дуже рада, бо з усієї групи іспит склали лише четверо студентів. По-друге, мені завжди дуже хотілося потрапити до літнього студентського табору в Алушті чи до зимового – у Славському. А для цього треба було бути активною студенткою. Тож я співала в університетському хорі, брала участь у «Весні Політехніки». До речі, Львовом та його історією тоді не цікавилася, більше тягнуло до активного туризму.
– Чому ви вирішили стати екскурсоводкою?
– Після закінчення Політехніки працювала за спеціальністю – програмісткою, економісткою. Спілкувалася з «холодним» монітором. А під час декретної відпустки моя сім’я переїхала до Львова. Тут я пішла на курси екскурсоводів «Мандри-Плюс», щоб дізнатися більше про це чудове місто. Це було у 2008 році. З першого ж заняття мене захопила історія Львова, про неї хотілося розказувати всім, і почалось... Книжки заполонили мою квартиру. Спочатку я розібралася з історією Львова, потім – України. Тепер вивчаю світову історію. Бо все ж у цій науці взаємопов’язане. І тут, хоч як дивно, велику роль відіграла Політехніка. Навчання в технічному виші стимулює логіку, вчить структурувати матеріал. Можливо, мої екскурсії цікаві, бо логічні, тому що я завжди стараюся вказати на причину і наслідок.
– Як ви готувалися до своєї першої екскурсії?
– Моя перша «екскурсія» відбулася ще під час навчання. Крім того, що на курсах надають інформацію про найпопулярніші маршрути серед туристів, наприкінці навчання потрібно написати реферат. Не знаю, чому так склалося, але мені дістався реферат про Львівську політехніку. Здається, що це важка тема, та я знайшла масу інформації. І сьогодні під час прогулянок з туристами стараюся не оминути цього університету. Дуже радію, що є можливість домовитися про огляд зали засідань Вченої ради. Це також гордість Політехніки. Та й не треба забувати, що цей заклад освіти славиться всесвітньо відомими науковцями.
– Що вам найбільше подобається в роботі?
– Я дістаю велике задоволення від своєї роботи. Мене оточують добрі й позитивні люди, які приїжджають відпочивати, які спраглі нових знань і вражень. Я радо ділюся з ними своїми знаннями, а Львів радо ділиться з ними своєю енергетикою. Впевнена, що іншого такого «позитивно зарядженого» міста в Україні немає. Тут починаєш розуміти фразу «Краса врятує світ».
– Чим особливі ваші екскурсії?
– Мені здається, що мій особистий стиль провадження екскурсій полягає в тому, щоб доступно розповісти про серйозні речі. Незалежно від того, дорослий перед тобою чи дитина. Я користуюся інформацією, яку подають історики, і транслюю це у простішій формі. Також стараюся витягнути туристів на діалог. У розмові довідуюся, що саме може їх зацікавити. Людина має відчувати, що ти спеціально для неї організовуєш екскурсію.
– Розкажіть, будь ласка, про проєкт «КолоЛьвова».
– «КолоЛьвова» – мій авторський проєкт, якому у квітні виповниться два роки. До того співпрацювала з різними туристичними фірмами Львова, з міскрадою. Проводила для них традиційні екскурсії, розробляла і специфічні тематичні прогулянки. За більш ніж 10 років роботи назбиралося стільки інформації про Львів, що вистачило на власний авторський проєкт. Ну й не в останню чергу пандемія коронавірусу підштовхнула до реклами себе як спеціаліста. За цей час мені вдалося зібрати свою аудиторію. А це понад 1200 підписників у Facebook. Також розміщую чимало цікавої інформації на сайті «КолоЛьвова. Мандруй з Наталкою Зубик». Додаткових грошей у рекламу не вкладала, але постійно працювала над розвитком проєкту і над новими пропозиціями.
– Як ви складаєте туристичні маршрути?
– Я знаходжу нове в тих самих місцях, де ходжу вже чотирнадцять років. Якщо мені подобається культурна пам’ятка, то стараюся провести там розширену екскурсію. Особливо для львів’ян, на яких раніше ніколи не розраховувала, бо думала, що вони знають усе про своє місто). Тому продумувала, яку нову тематику можна запропонувати на таких знайомих усім вулицях Львова. Так у мене з’явилася екскурсія «Чумачечий Львів» – про епідемії у місті. Якраз до пандемії пасувало). Через неможливість у ці два роки подорожувати Європою запропонувала знайти Європу в рідному місті: «Італія у Львові», «Франція у Львові». Популярними є кавова прогулянка й романтична «Про пустощі та пестощі». Чоловікам подобається «Мілітарний Львів». Дуже пізнавальною є прогулянка на тему «Львів – місто героїв». З проєктом «КолоЛьвова» виїхала й за межі нашого чудового міста. І хоча нині можна доволі легко підготувати інформацію про будь-який регіон, я завжди віддаю перевагу місцевим гідам, бо впевнена, що вони знають такі подробиці, яких в інтернеті не знайдеш.
– Які цікаві ситуації ставалися під час екскурсій?
– Є три теми, які не варто обговорювати під час екскурсії: релігія, політика, сексуальна орієнтація. Але в нашій країні важко уникнути політичних дискусій. У 2014 році я провадила екскурсію для туристів з Маріуполя. Це був виклик. Вони схилялися до російського впливу на нашу культуру, а тут – Львів і Польща, Львів і Австрія... Висновок одного з екскурсантів був приголомшливий: тут немає нічого українського. Між нами виникла невелика суперечка. Решту часу я відвела українському Львову, хоча, по-моєму, чути про це він не хотів, адже сповідував інші, дуже проросійські погляди, зрештою, як і вся група... На третій день їхнього перебування у Львові, коли проводжала їх до потяга, помітила, що п’ятеро людей з групи були у вишиванках. Вони хотіли показати, що є українцями. Для мене це була перемога.
– Що ви можете порадити тим, хто мріє стати екскурсоводом?
– Ведення екскурсій стане гарантованим хобі для тих, хто прагне знайти нове захоплення. Вважаю, що кожен львів’янин має пройти курси ознайомлення з містом, знати його історію, гордитися його славними іменами. Після того, я просто впевнена, з поваги до міста ти не зможеш викинути бодай папірчик на вулиці. Коли чиновники влаштовуються на роботу до міської або обласної ради, то також мають пройти курси зі знання історії міста чи краю. Тоді буде інше ставлення до того міста чи місцевості, де ти урядуватимеш. Є вдосталь інформації в інтернеті, та подати матеріал так, як екскурсовод, ніхто не зможе.
