Сучасні студенти якнайшвидше хочуть бути незалежні й самостійні. Відразу після першого чи другого курсу починається пошук роботи. Поєднання навчання з роботою – справа не проста, але можлива, особливо коли робота за фахом. Це нам доводять студенти, які починають працювати за спеціальністю вже під час навчання. Однією з них є Карина Бовсуновська, студентка 4-го курсу Львівської політехніки, яка здобуває фах журналіста. Карина вже успішно працює на сайті телеканалу «ПравдаТУТ» Львів, і це зовсім не заважає їй здобувати освіту, а навпаки – інколи допомагає.
– Карино, розкажи, чому серед усіх професій ти обрала журналістику і що спонукало тебе вступати до Львова?
– Ще зі школи я мріяла стати кимось відомим, постійно дивилася телебачення, де було безліч журналістів, які нині дуже професійні. Звісно, я захотіла стати однією з них, тому й обрала журналістику. Це доволі цікава професія. Звичайно, вона складна, але щоб досягти чогось у цій галузі, треба докласти багатьох зусиль, і мені це до вподоби. Чому Львів? Загалом я мала плани щодо вступу в Києві, адже до нього з дому мені їхати ближче, проте в останній момент мій знайомий запитав: «А чому не Львів?». І я подумала: «Гм, може, справді подати документи ще й до Львова…». І так сталося, що в Києві я не вступила, а обрала саме Львівську політехніку. Спочатку була розгублена в цьому місті, та тепер закохалась і планую залишитися тут жити й будувати кар’єру.
– Як проходило твоє навчання?
– Перший і другий курси навчання були дуже цікаві, ми з одногрупниками завжди відвідували якісь заходи та конференції, бували на екскурсіях, а потім почалася пандемія коронавірусної хвороби... Навчалися вже дистанційно, тож навчання відбувалося не так яскраво, як би хотілося, але, попри це, було багато крутих моментів, творчих злетів, які допомагали мені розвиватись у журналістиці. Навчання проходило спокійно, організовано й доволі легко. Труднощі, звісно, траплялися, проте наша група завдяки згуртованості та дружелюбності з усіма ними впоралась.
– Розкажи, як тобі вдається поєднувати навчання з роботою?
– Ще на першому курсі я почала працювати продавчинею-консультанткою в супермаркеті «Сім23» і тепер навіть не можу уявити, як мені вдавалося поєднувати заняття в університеті й роботу, адже дистанційного навчання тоді не було і доводилося постійно відвідувати лекції та практичні. Я, мабуть, мала багато сил та енергії і зранку ходила на пари, а після обіду бігла на роботу. Крутилася мов білка в колесі. Але це був для мене дуже крутий період, я набула багато досвіду. Загалом життям була задоволена, та вирішила таки шукати себе в журналістиці. І мені запропонували роботу в інтернет-ЗМІ, де я пропрацювала одинадцять місяців. З роботою журналіста і навчанням усе було просто. Адже тоді ми вже почали навчатися дистанційно, і поєднувати навчання з роботою було дуже легко. До того ж я могла коригувати свій робочий графік і вийти на дистанційні пари без проблем навіть під час роботи, бо вона також проходила дистанційно. Отже, дистанційне навчання плюс дистанційна робота дорівнює доходу та знанням.
– Що для тебе найскладніше в роботі?
– Найскладнішим для мене було почати щось нове, адже коли ти приходиш на нову роботу, то постійно переживаєш, не знаєш, що робити, як ладнати з колективом, як зануритись у цю атмосферу, і часто просто губишся. Але згодом, коли звикаєш до цієї системи і щодня практикуєшся, працюєш, стає значно легше. Звісно, тепер я вже маю навички в цій галузі, адже працюю на сайті телеканалу «ПравдаТУТ» Львів. Складно, щоправда, шукати нові, незвичайні теми для своїх матеріалів.
– Що найбільше подобається тобі в цій роботі? Які моменти чи робочі ситуації найприємніші?
– Ще до війни особливо приємною в моїй роботі була можливість спілкуватися з людьми із різних галузей, брати в них інтерв’ю, коментарі. Приємно зануритися в атмосферу колективу, особливо коли ти бачиш журналістів, які вже довго працюють і професійно виконують свої обов’язки – ти за ними спостерігаєш, захоплюєшся їхньою роботою, черпаєш для себе щось нове. Гадаю, для кожного також є приємним підвищення заробітної плати чи вручення премії за особисті досягнення. Це нормально, коли матеріальне становище є одним із пріоритетних чинників, адже якщо ти маєш добрий заробіток, то хотітимеш зростати у своїй галузі, будувати кар’єру, щоб ставати професійнішим. Тому приємно, коли тобі підвищують зарплату, коли відкриваються можливості кар’єрного зростання, бо без усього цього ти просто можеш почати «вигорати».
– Як війна змінила твою роботу?
– Війна істотно змінила тематику моїх матеріалів. Раніше ми могли писати на різні теми, готувати власні матеріали, створювати сюжети, брати інтерв’ю, а тепер здебільшого наповнюємо на сайті стрічку новин повідомленнями про найважливіші події, які стосуються війни. Звичайно, все це подаємо в різних рубриках, як-от: Lifestyle, «Авто», «Спорт», «Здоров’я», «Суспільство», «Нерухомість». Ми наповнюємо їх усі, але тільки матеріалами на тему війни. Інколи, звісно, трапляються винятки, але це буває нечасто, тож наразі переважає військово-політична тематика.
– Яка твоя порада майбутнім студентам-журналістам?
– Думайте, куди йдете. Якщо ви справді цим горите, хочете досягти вершин саме в журналістиці – тоді йдіть. Але якщо вступаєте на журналістику просто так, абикуди, то ніколи не станете справжнім журналістом. Ви просто розчаруєтеся в цій професії ще на початку першого семестру. Адже приходите після школи до університету в рожевих окулярах, і вам здається, що все буде класно, попереду багато можливостей. Так, звичайно, сьогодні багато можливостей, але якщо ви цим не живете, не любите цього, не впевнені, що справді будете журналістом, ліпше обрати щось інше, практичніше, бо журналістика – дуже складна справа, і не всі з нею можуть упоратися. Також варто пам’ятати, що тут не все так просто й у матеріальному плані, адже не всі журналісти отримують високі гонорари та заробітну плату. Та якщо ви справді цього прагнете й хочете стати журналістом – тоді вступайте, і у вас все буде добре. Також хочу порадити: упродовж навчання старайтеся якнайбільше практикуватися, бо лише на практиці зможете зрозуміти, що таке журналістика.
