Зміна рутини внаслідок карантину не могла не відбитися на освіті. У всьому світі частина університетів та шкіл просто закрилася, ще частина – вимушено перейшла в онлайн. Втім, є викладачі та університети, для яких «онлайн» – це не екстрений режим роботи зі студентами, а давно звична схема співпраці. Можлива вона завдяки таким програмам як Slack, Skype, Trello та бажанню. Докладніше про це – від Ярослава Клочника, викладача програми «Інтернет речей» в Інституті комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Львівської політехніки.
Зараз я працюю у компанії SoftServe, але також, паралельно, займаю посаду асистента в Національному університеті «Львівська політехніка» і викладаю програмування на програмі Львівського ІТ Кластеру «Інтернет речей». У мене є кілька пар на тиждень, і всі вони проходять дистанційно. Лише екзаменаційна сесія і комісійний тиждень проходять офлайн, але, гадаю, що й ці процедури ми переведемо в онлайн.
Ще чотири роки тому, коли інноваційна програма «Інтернет речей» у Львівській політехніці лише стартувала, ми відразу вирішили навчатись дистанційно. І такий режим стосувався майже всього: начитування лекційного матеріалу, проведення та перевірки лабораторних робіт, менторства з проєктними роботами. Ця програма була першою з уже 14 інноваційних програм, особливість яких – максимальне залучення працівників ІТ-індустрії до викладання та роботи зі студентами.
Саме тоді керівник освітнього напряму Кластеру Зеновій Верес долучив мене як ментора до однієї з студентських команд. Тоді ми почали використовувати Slack, Skype та Trello для спілкування і координації нашої спільної зі студентами роботи. Переважно вся робота проходить дистанційно, лише кілька раз на місяць ми фізично зустрічаємось для проведення ретроспективи.
Я не вимагаю паперові звіти на своїх лабораторних/курсових/проєктних роботах. «Як таке можливо?», – запитаєте ви. Все просто. Є, наприклад, Git – система контролю версійності коду, яка дає змогу переглянути всю історію роботи студента над завданням. Є Trello, щоб продивитись хід виконання проєктних задач. Ми щотижня проводимо статус мітинги/планування по Skype, де кожен розповідає про те, що зробив і що робитиме далі. Всі презентації проєктів студенти розміщують на Google Drive. Під час здачі лабораторних робіт студентська група має доступ до Google документу, де розписані завдання і базовий список можливих запитань для захисту.
Також в окремому онлайн документі Google Spreadsheet є списки груп та оцінки за кожну лабораторну роботу. Цей документ доступний для усіх студентів в режимі коментування. Також у цьому документі студенти записуються до викладача для захисту самої роботи на певний час упродовж пари. Захист відбувається через Zoom, де студент демонструє свій екран та проходить процедуру здачі: перевірку історії комітів у Git, демонстрацію коду, а також відповіді на запитання.
Також у нас є кілька Slack каналів, погрупованих за різними темами і предметами: Mobile Development, Software Design, Programming, Databases, Computer Graphics. У студентів є можливість задавати запитання у будь-який час та отримати конструктивну відповідь від спеціалістів. Доступ до Slack мають лише студенти, викладачі і ментори – сторонні люди не можуть потрапити туди без запрошення від адміністраторів.
Також ведеться постійний запис начитаного лекційного матеріалу, який ми викладаємо на загальнодоступні ресурси. Так, кожен має можливість ще раз переглянути лекцію, якщо щось пропустив або не зрозумів.
За чотири роки у моєму досвіді було кілька цікавих історій. Наприклад, я проводив пари з аеропорту, сидячи на сумках, з ноутбуком на колінах, приймав лабораторні. Це трішки дивувало людей навколо. Особливо процес виставлення балів і виховна робота щодо майбутнього студентів, які майже не відвідували навчання. Також я проводив пари з Австралії, під час відрядження. Після виснажливого робочого дня, приблизно о першій ночі за місцевим часом, я сідав за ноутбук і вмикав Skype, щоб дві години опитувати і пояснювати матеріал студентам. Далі о 7 ранку я йшов на роботу. Чесно кажучи, не вельми весела процедура, але воно того вартувало. Мені здається, що я перший викладач в історії Львівської політехніки, хто майже місяць проводив пари із Сіднею.
Звичайно, за чотири роки ще не все перенесено в онлайн. Найважчою складовою є проведення контрольних робіт, опитування всіх студентів одночасно, лабораторні роботи з мікроконтролерів, які вимагають доступу до самих мікроконтролерів. Однак у зв’язку з теперішньою світовою ситуацією наш процес почав все більше трансформуватись та адаптуватись до нових реалій.
