Завідувачі кафедри за роками

Народився 21 березня 1898 р. у Варшаві – польський інженер, вчений-фізик і суспільний діяч, спеціаліст в області електротехніки й радіотехніки. Януш Грошковський закінчив Варшавський політехнічний університет і Школу офіцерів зв’язку в Парижі.

1923 – 1939 рр. – науковий співробітник Варшавського політехнічного університету.

1929 – 1939 рр. – директор Науково-дослідного інституту радіо, директор Державного інституту зв’язку у Варшаві.

1929 р. – присвоєно звання надзвичайного професора.

1935 р. – професор технічних наук.

У 1933 р. увійшов до складу Всесвітнього консультативного й наукового комітету.

У серпні 1940 р. став гостем Всесоюзного комітету по науці СРСР у Москві.

До Львова професор Я. Т. Грошковський прибув восени 1939 р. У той час Львівська політехніка була реорганізована у Львівський політехнічний інститут, де Я. Т. Грошковський організував у жовтні 1939 р. кафедру радіотехніки в складі електротехнічного факультету на основі однойменної групи, яка існувала на кафедрі фізики. З 1941 р. навчальні заклади Львова припинили свою роботу й відновили в 1944 р.

Професор Януш Грошковський в 1945 – 1946 рр. працював у Лодзинському технологічному університеті, у 1946 р. повернувся у Варшавський політехнічний університет.

1952 р. – член Польської академії наук.

1962 – 1971 рр. – президент Польської академії наук.

Почесний доктор Варшавського (1962 р.), Лодзінського (1964 р.) і Гданського (1975 р.) політехнічних університетів.

Народився 16 грудня 1912 р. у Львові – видатний польський інженер-електрик, піонер радіотехніки, професор і почесний кауза Сілезького технологічного університету. Був членом Польської академії наук і почесним членом Польського товариства теоретичної й прикладної електротехніки. Тадеуш Загаєвський розпочав своє навчання в 1930 році на електротехнічній спеціальності механічного факультету Львівської політехніки. Отримавши диплом інженера-електрика на «відмінно» і відслуживши 2 роки в армії, працював у різних державних теле- і радіотехнічних закладах у Варшаві. У вересні 1939 р. повернувся до Львова й отримав посаду асистента у Львівському політехнічному інституті, проводив практичні й лабораторні заняття з радіотехнічних дисциплін. Коли в 1941 р. німецька армія захопила Львів, учбові заклади були закриті, інженер Загаєвський Т. К. налагоджував радіозв’язок для армії й завдяки йому могли між собою зв’язувалися між собою міста Львів і Лондон.

Після поновлення роботи Львівської політехніки в 1944 р. Загаєвський Т. К. став доцентом кафедри радіотехніки і телемеханіки. 1 жовтня 1944 р. він був призначений виконувачем обов’язків завідувача кафедри радіотехніки і телемеханіки.

У червні 1945 р. родина Загаєвського Т. К. разом з іншими поляками була виселена зі Львова до центральної Польщі. Загаєвські оселилися в Глівіце.

Восени 1946 р. Загаєвський Т. К. захистив докторську дисертацію у Варшавській політехніці.

1947 – 1953 рр. – професор кафедри радіотехніки.

1955 – 1956 рр. – декан електротехнічного факультету.

1956 – 1959 рр. – проректор по науці.

1974 – 1983 рр. – директор інституту електроніки.

Під його керівництвом захистились 15 докторів, понад 200 магістрів.

З 7 жовтня 1944 р. завідувачем кафедри радіотехніки та телемеханіки призначено доктора технічних наук, професора Харкевича Олександра Олександровича (1904 - 1965), відомого вченого в галузі теорії автоколивань, теорії інформації та електроакустичних апаратів, який переїхав до Львова з Москви. Професор Харкевич О. О. заклав у Львівському політехнічному інституті підвалини науково-дослідної лабораторії радіотехнічного профілю, яка відтак виросла в науково-дослідний інститут «ЕЛВІТ». Згодом у 1964 році він був обраний дійсним членом Академії Наук СРСР.

Гітшов Г В. народився в 1915 р. у Ленінграді. Після закінчення середньої школи в 1931–1932 р. навчався на курсах іноземних мов. У 1933 році поступив у Ленінградський індустріальний інститут і отримав спеціальність інженера-дослідника в області радіофізики. Працював у Ленінградському відділі науково-дослідного інституту зв’язку, у Ленінградській Дирекції Радіозв’язку і Радіомовлення проводив роботи із забезпечення надійного радіозв’язку. З 1939 р. займався педагогічною діяльністю за сумісництвом асистентом у Ленінградському Інституті Інженерів Зв’язку. У березні 1944 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук, після чого перейшов на штатну роботу доцента кафедри радіоприймальних пристроїв.

У березні 1945 р. кафедру радіотехніки і телемеханіки розділено на дві кафедри: кафедру радіотехніки та кафедру автоматики і телемеханіки. Виконувати обов’язки завідувача першої з 5.05.1945 р. призначено доц. Гітшова Георгія Вільгельмовича, людину високої культури та широкого світогляду.

З 20 червня 1946 р., після смерті Г. В. Гітшова, тимчасово виконувати обов’язки завідувача кафедри радіотехніки призначено Величка Юрія Теофановича.

У 1947 р. Ю. Т. Величко успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену проблемі спряження контурів суперге­теродинного приймача, і став першим викладачем з науковим ступенем.

Завдяки самовідданій праці Ю. Т. Величка спеціальність «Радіотехніка» у Львівському політехнічному інституті зміцніла й розвинулась, а випускники кафедри вже в перші післявоєнні роки зробили суттєвий внесок у становлення і розвиток приладобудівної промисловості.

Невдовзі, 10 січня 1948 р., Юрій Теофанович отримав звання доцента. З найвищим тоді званням, і будучи в. о. завідувача уже тепер великої кафедри, 16 лютого 1948 р. Юрій Теофанович добився перейменування кафедри радіотехніки на кафедру теоретичної радіотехніки (ТР). Можна вважати, що це був крок на випередження.

Професор Ю. Т. Величко багато років завідував кафедрою «Теоретична радіотехніка і радіовимірювання», був деканом радіотехнічного факультету Львівської політехніки, членом редколегії журналу «Радиоэлектроника» (Київ) і періодичного наукового збірника «Теоретическая электротехника» (Львів, ЛДУ), неодноразово з доповідями виступав за кордоном. Ю. Т. Величко завжди читав лекції й виступав українською мовою, удосконалював українську технічну термінологію.

Здобувши високопрофесійну вищу технічну освіту в Данціґу (тепер Ґданськ), проектуючи ще в довоєнний час оригінальні широкомовні приймачі, професор Ю. Т. Величко запропонував немало нових ідей теоретичної радіотехніки. Окремі його наукові ідеї ще чекають майбутньої розробки. Свій виклад теоретичної радіотехніки він опублікував у навчальному посібнику, де до конкретних задач він переходив від певних узагальнень. Під керівництвом професора Ю. Т. Величка виконано й захищено кільканадцять кандидатських дисертацій. Більше половини учнів наукової школи Юрія Теофановича стали пізніше докторами наук.

1956 р. – радіоінженер, закінчив із відзнакою радіотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту (ЛПІ).

1965 –1966 рр. – навчався в аспірантурі при кафедрі "Теоретична радіотехніка та радіовимірювання" (ТРР) радіотехнічного факультету ЛПІ.

1966 – 1968 рр. – асистент кафедри ТРР.

1968 р. – захистив у Львівському політехнічному інституті кандидатську дисертацію "Анализ установившихся квазигармонических режимов в нелинейных автоколебательных системах".

1968 – 1969 рр. – старший викладач.

1969 – 1976 рр. – доцент.

1973 р. – отримав вчене звання доцента.

1972 – 1982 рр. –декан радіотехнічного факультету.

1976 – 1986 рр. – завідувач кафедри ТРР.

1991 р.– захистив докторську дисертацію "Методы и средства повышения эффективности процедур схемотехнического проектирования радиоэлектронных устройств в надежностном аспекте" в Ленінградському електротехнічному інституті ім. Ульянова (Леніна).

1993 р. – отримав вчене звання професора кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань.

1997 – 2004 рр. – завідувач кафедри ТРР.

2001 – 2004 рр. – директор інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка».

Читав лекції з дисциплін: "Основи теорії електронних кіл та "Основи теорії сигналів".

Нагороджений медалями «За трудовую доблесть», «Ветеран труда» та нагрудними знаками "Відмінник освіти України", "Відмінник народної освіти УРСР", "Высшая школа СССР", "За отличные успехи в работе", "Почетный радист СССР". У 2002 р. йому присуджено звання "Почесний доктор Харківського національного університету радіоелектроніки”, а у 2011 р. – Почесний професор Національного університету «Львівська політехніка».

1965 – 1971 рр. – навчався на радіотехнічному факультеті у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю «Радіотехніка». Одночасно працював на заводі.

1969 р. – працював у Фізико-механічному інституті Академії Наук України, де брав участь у розробленні, виготовленні та натурних випробуваннях телеметричних систем для електричного й акустичного каротажу свердловин.

1971 – 1972 рр. – проходив військову службу в м. Мари (Туркменія), займався ремонтом радіолокаційних станцій.

1963 р. – розпочав трудову діяльність на Львівському заводі кінескопів, де пройшов шлях від учня радіомеханіка до радіомеханіка 5-го розряду.

1972 р. почав працювати у Львівському політехнічному інституті в науково-дослідній лабораторії кафедри «Радіотехнічні пристрої та системи» НДЛ-2 під керівництвом доцента Бодунова Володимира Павловича і завідувача лабораторією Грицьківа Зенона Дмитровича.

З 1976 р. і дотепер працює на кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка» на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора.

1977 – 1980 рр. – навчався в аспірантурі Московського авіаційного інституту на кафедрі радіосистем керування і передавання інформації.

1980 р. – захистив кандидатську дисертацію на тему «Розроблення та дослідження адаптивних алгоритмів функціонування бортових радіотелеметричних систем збору і передавання даних» в Московському авіаційному інституті, яку виконав під керівництвом професора Ігоря Дмитровича Калашнікова та доцента Романа Богдановича Мазепи. Присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук.

1982 – 1986 рр. – заступник декана радіотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту.

1982 – 1983 рр. – проходив наукове стажування у Вищій технічній школі (м. Хемніц, Німеччина) на кафедрі «Теорія систем» під керівництвом професора Дітера Бохманна.

1986 р. – присвоєно звання доцента.

1986 – 1997 рр. – завідував кафедрою теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

У цей час на кафедрі в рамках спеціальності «Радіотехніка» організовані спеціалізації: «Автоматизоване схемотехнічне проектування інтегральних схем», «Надійнісне проектування радіоелектронних систем», «Побутова радіоелектронна апаратура». Уперше в Україні відкрито нову спеціальність «Медичні радіоелектронні прилади і системи». Для спеціальності та кожної спеціалізації створені навчальні лабораторії.

2008 р. – захистив докторську дисертацію на тему «Підвищення ефективності аналізу структур та алгоритмів функціональної і надійнісної поведінки радіоелектронних комплексів», Національний університет «Львівська політехніка». Присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук.

З 2012 р. і дотепер – за сумісництвом провідний науковий співробітник Наукового центру Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

2016 р. – присвоєно звання професора.

З 7 серпня 2007 р. і дотепер – професор кафедри ТРР Національного університету «Львівська політехніка».

Наукова діяльність

У 1981 р. започаткував для кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань новий науковий напрямок «Теорія і практика системного аналізу експлуатаційної поведінки радіоелектронних комплексів та систем на етапі їх системотехнічного проектування».

У 80-ті роки в співпраці з І. Д. Калашніковим і Р. Б. Мазепою проводив розроблення математичного забезпечення для універсальної програмної стохастичної моделі експлуатаційної надійнісної поведінки відмовостійких систем. Розроблено програмний засіб АСНА-1 (автоматизована система надійнісного аналізу), призначений для розв’язання задач надійнісного проектування інформаційно-вимірювальних систем космічних апаратів. На початку 90-х років «народився» новий підхід до створення програмних стохастичних моделей експлуатаційної надійнісної поведінки відмовостійких систем, в основу якого покладено структурно-автоматну модель поведінки. Створено програмний засіб АСНА-2.

Розроблені протягом 80-х і початку 90-х років теоретичні засади моделювання експлуатаційної поведінки радіоелектронних комплексів дали змогу сформувати інформаційну технологію створення їх стохастичних моделей. Починаючи із другої половини 90-х років, наявність інформаційної технології створення стохастичних моделей дало нові можливості розв’язання науково-прикладних завдань для етапу системотехнічного проектування радіоелектронних систем та комплексів.

Перелік розв’язаних науково-прикладних завдань є таким:

• Розроблена стохастична модель експлуатаційної функціональної поведінки прицільного радіоелектронного комплексу.
• Методика системного аналізу для розроблення системи цифрового оброблення зображень, з використанням якої показано, що ефективність запропонованих методів сегментації зображень є близькою до потенційно можливих значень.
• Розроблено ряд стохастичних моделей експлуатаційної поведінки відмовостійких систем мажоритарного типу з підвищеним ступенем адекватності, на основі яких створено методики їх надійнісного параметричного синтезу.
• Розроблена стохастична модель стратегії технічного обслуговування та ремонту систем регіонального радіоелектронного комплексу, в якій враховано розміщення систем, багатоетапність процесу технічного обслуговування та ремонту, виконання однією ремонтною бригадою двох видів відновлюваних робіт (планового технічного обслуговування та аварійного відновлення), відключення систем підчас технічного обслуговування.
• Розроблено методику проектування алгоритмів функціонування радіоелектронних систем короткотривалого використання, в основу якої покладено стохастичну модель їх експлуатаційної функціональної поведінки; для цієї методики запропоновано новий метод побудови моделі експлуатаційної функціональної поведінки системи короткотривалого використання у вигляді «схеми шляхів».
• Розроблено математичне забезпечення для автоматизованого створення структурно-автоматних моделей експлуатаційної поведінки відмовостійких систем, на основі яких у програмних стохастичних моделях формуються графи станів і переходів.
• Отримали розвиток теоретичні засади, а на їх основі методи, моделі та методики, які дають змогу визначати слабкі місця в радіоелектронних інформаційних системах відповідального призначення з точки зору функційної безпечності.

Розвиток наукового напрямку «Теорія і практика системного аналізу експлуатаційної поведінки радіоелектронних систем та комплексів на етапі їх системотехнічного проектування» давав можливості виконувати науково-дослідні роботи (НДР) на замовлення.

1981 – 1992 рр. – був керівником чотирьох НДР. Ці науково-дослідні роботи виконані на замовлення двох провідних науково-дослідних інститутів радіоелектронної галузі. Слід відзначити, що перший досвід виконання НДР був отриманий у Фізико-механічному інституті АН України у період 1969 – 1971 рр., а відтак у НДЛ-2 кафедри радіоелектронних пристроїв та систем у період 1973 – 1977 рр.

Приймав участь у розробленні та натурних випробуваннях телеметричних систем на замовлення науково-дослідного інституту геофізичних методів дослідження свердловин. 1993 – 2015 рр. – приймав участь у виконанні 10 держбюджетних НДР на замовлення Міністерства освіти та науки України.

2017 – 2018 рр. – був керівником держбюджетної НДР із назвою «Розроблення математичного забезпечення для програмного засобу аналізу функційної безпечності та надійності програмно-апаратних систем відповідального призначення», виконаної на замовлення Міністерства освіти та науки України. Був керівником, відповідальним виконавцем та виконавцем низки проектів та досліджень на замовлення провідних науково-дослідних інститутів радіоелектронної галузі.

Був членом трьох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, зокрема є членом вченої ради Д 35.052.10 із захисту докторських дисертацій.

Є членом редколегій наукових журналів:

• Central European Researchers Journal (CERES Journal) – University of Zilina, Slovakia;
• «Військово-технічний збірник» – видання Національної академії сухопутних військ, м. Львів.

Був членом програмних комітетів Міжнародних науково-технічних конференцій:

• IEEE International Conference on Advanced Trends in Radioelectronics, Telecommunications and Computer Engineering (TCSET);
• IEEE International Conference on ICT in Education, Research, and Industrial Applications: Integration, Harmonization and Knowledge Transfer (ICTERI, Workshop TheRMIT);
• IEEE International Conference Dependable Systems, Services and Technologies (DESSERT);
• Physical and Technological problems of transmission, processing and storage of information in infocommunication systems (PREDT).

Здійснював наукове консультування двох докторів технічних наук та наукове керівництво для п’ятьох кандидатів технічних наук:

• Мосоров Володимир Якович – кандидат технічних наук (захист в 1998 р.);
• Озірковський Леонід Деонісійович – кандидат технічних наук (захист в 2002 р.);
• Змисний Михайло Михайлович – кандидат технічних наук (захист в 2013 р.);
• Муляк Олександр Володимирович – кандидат технічних наук (захист в 2014 р.);
• Онищенко Володимир Анатолійович – кандидат технічних наук (захист в 2018 р.);
• Озірковський Леонід Деонісійович – доктор технічних наук (захист 2020 р.);
• Сальник Юрій Павлович – доктор технічних наук (захист в 2021 р.).

Слід зазначити, що з використанням створеної технології моделювання експлуатаційної поведінки радіоелектронних інформаційних систем підготовлено й захищено 15 дисертаційних робіт. До них треба додати ще 3 дисертаційні роботи, які з різних причин не були представлені до захисту. Це дисертаційні роботи: Юрія Обуха, Віктора Бєляєва, Дмитра Кузнєцова. Однак їх вклад у розвиток теорії і практики системотехнічного проектування є значним. Результати їх роботи представлені в багатьох публікаціях, частина яких є в поданому нижче списку.

Нагороди та відзнаки

2002 р. –знак «Відмінник освіти України».

1998 р. – почесна грамота Державного університету «Львівська політехніка».

2002 р. – нагрудний знак «Відмінник освіти України».

2004 р. – диплом Національного університету «Львівська політехніка».

2007 р. – диплом Національного університету «Львівська політехніка».

2013 р. – грамота Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

2014 р. – диплом першого ступеня Національного університету «Львівська політехніка».

2017 р. – грамота Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

2018 р. – грамота Львівської обласної державної адміністрації.

2019 р. – відзнака «За сприяння» Начальника Національної академії сухопутних військ.

1957 р. – закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю "Радіотехніка".

Після закінчення інституту до 1974 р. працював інженером-регулювальником радіоелектронної апаратури, інженером-розробником, старшим провідним інженером, начальником конструкторського бюро, начальником відділу надійності на підприємствах і науково-дослідних закладах Міністерств радіотехнічної і електронної промисловості СРСР.

1972 р. – захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 05.12.13 Пристрої радіотехніки і засоби зв’язку. Напрям подальшої наукової діяльності – забезпечення якості та надійності радіоелектронної апаратури на всіх стадіях життєвого циклу.

1974 – 1984 рр. – старший викладач, завідувач кафедрою "Конструювання та технологія виробництва радіоелектронної апаратури" Львівського політехнічного інституту. У 1977 р. отримав вчене звання доцента.

1992 р. – після захисту докторської дисертації в Ленінградському електротехнічному інституті за спеціальністю 05.12.13 Пристрої радіотехніки і засобів зв’язку отримав вчений ступінь доктора технічних наук.

1993 р. – присвоєно вчене звання професора.

2004 – 2014 рр. – завідував кафедрою "Теоретична радіотехніка та радіо­вимірювання".

За розроблення нової техніки нагороджений медаллю "За доблестный труд" і медаллю ВДНХ. Нагороджений знаком "Відмінник освіти України", нагрудним знаком «Почетный радист СССР».

Читав лекції з дисциплін "Основи надійності РЕА" і "Радіовимірювання".

1982 р. – закінчив радіотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту.

1982 р. – аспірант Львівського політехнічного інституту.

1987 р. – захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Теоретичні основи радіотехніки» на тему: «Анализ системы фазовой автоподстройки частоты при воздействии широкополосной и подобной помех» у Політехнічному інституті в м. Горький (нині Нижній Новгород).

1989 р. – працював науковим співробітником Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, займався моделюванням та проектуванням пристроїв стеження спеціального призначення, мікропроцесорними пристроями керування рухом та реєстрації геофізичної інформації.

1993 р.– докторантом і працював на посаді доцента кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

1996 р. – присвоєно вчене звання доцента.

2008 р. – захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні засади та методи забезпечення завадостійкості пристроїв фазової синхронізації на етапі проектування» [Текст] : дис. д-ра техн. наук: 05.12.13 / Бондарєв Андрій Петрович ; Національний університет «Львівська політехніка». – Л., 2008. – 306 арк. – арк. 254–274. Присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук.

Науковий консультант – д.т.н., професор Мандзій Богдан Андрійович, Національний університет «Львівська політехніка».

2014 р. – присвоєно вчене звання професора.

З лютого 2015 р. до лютого 2016 р. – завідувач кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

З лютого 2016 р. і дотепер – професор кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка», заступник завідувача кафедри з наукової роботи.

Під керівництвом А. П. Бондарєва захищено 4 кандидатські дисертації. Керує дипломним проєктуванням та науковою роботою студентів та аспірантів.

13 років був секретарем спеціалізованої вченої ради Д 35.052.10 із захисту докторських дисертацій, 10 років – головою профспілкового бюро Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка».

Напрямок наукової діяльності

Завадостійкість пристроїв синхронізації.

Випадкові процеси.

Методи забезпечення надійного функціонування великих систем.

Напрями наукової роботи у прикладному аспекті стосуються підвищення завадостійкості пристроїв синхронізації (на етапі проєктування), забезпечення надійності радіоелектронної апаратури (на етапі виробництва), апаратного та програмного забезпечення вбудованих однокристальних систем (на етапах проєктування та експлуатації).

Наукові інтереси

Теорія та методи аналізу випадкових процесів (зокрема кумулянтний аналіз, методи оптимальної оцінки, статистичні методи).

Дискретна математика (зокрема методи криптографії та теорія алгоритмів).

Видавнича діяльність

Має понад 150 науково-технічних публікацій, серед яких: навчальні посібники, статті, патент України на винахід «Пристрій фазової автопідстройки частоти». Автор більше 20 методичних публікацій.

Навчальні посібники:

Електронні таблиці Excel. Вступний курс і варави. Бондарєв А.П., Нестор Н.І. Видання кафедри ТРР Державного університету «Львівська політехніка», 1998 р.

Пристрої цифрових систем коміркового зв‘язку. Навчальний посібник. Бондарєв А. П., Мандзій Б. А., – Львів : ЗУКЦ, 2003 р.

Радіо- та оптичні тракти безпровідних інформаційних мереж. Конспект лекцій. Бондарєв А. П., Мандзій Б. А., Матвійчук Я. М. Видавництво Львівської політехніки, 2005 р.

Основи теорії електронних кіл та сигналів у тестах, задачах та розрахункових завданнях. Бондарєв А. П., Желяк Р. І, Капустій Б. О., Мандзій Б. А., Мелень М. В., Якубенко В. М. – Львів : Ліга-Прес, 2006 р.

Пристрої цифрових систем стільникового зв’язку. Навчальний посібник. Бондарєв А. П., Мандзій Б. А., Давіденко С. В. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011 р. Рекомендовано МОН, лист №1/11-3708 від 16.05.2011 р.

Телекомунікаційні системи та мережі. Навчальний посібник. Горбатий І. В., Бондарєв А. П. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2016 р.

Науковець понад 20 років є учасником народної чоловічої капели «Орфей» викладачів та співробітників Національного університету «Львівська політехніка».

2006 – 2016 рр. – брав активну участь у регатах ветеранів з веслування на байдарках.

1963 – 1968 р. – навчався на радіотехнічному факультеті  Львівського Державного політехнічного інституту і отримав  спеціальність «Радіоінженер».

На старших курсах суміщав навчання з роботою завідувача лабораторіями кафедри «Теоретична радіотехніка та радіовимірювання».

У період 1971 – 1974 рр. навчався в аспірантурі під керівництвом професора Величка Ю. Т. Після закінчення аспірантури працював на посаді асистента кафедри «Радіотехнічні пристрої» РТФ.

1976 – 1977 рр. проходив наукове стажування у Чеському політехнічному інституті (CVUT) м. Прага, де завершив і оформив дисертаційну роботу та пройшов захист.

1982 р. – захистив кандидатську дисертацію на тему «Розробка слабосигнальних моделей транзисторних структур для автоматичного проектування радіотехнічних пристроїв» у Московському інституту електронної техніки. Присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук.

1990 р. – обраний депутатом Залізничної районної ради народних депутатів м. Львів першого демократичного скликання й виконував обов’язки депутата до 1995 р.

1992 р. – присвоєно звання доцента.

За час роботи у Львівській політехніці приймав участь у розробці біля 20 науково-технічних тем . Протягом 1979 – 1989 рр. завідував галузевою науково-дослідною лабораторією (ГНДЛ-РТФ) Міністерства середнього машинобудування СРСР.

Багаторічний член оргкомітетів міжнародних науково-технічних конференцій TCSET та CPEE, які проводились у Львівській політехніці.

З 1976 р. і дотепер працює у Львівській політехніці на посадах завідувача лабораторій, асистента, старшого викладача, доцента професора.

Протягом 18 років (1996 – 2014 рр.) виконував обов’язки заступника завідувача кафедри ТРР.

У 2001 – 2004 рр. працював заступником директора ІТРЕ.

Напрям наукових інтересів

Багатокритеріальна оптимізація і багатофакторне математичне моделювання процесів проектування, виробництва та експлуатації радіоелектронних пристроїв, теорія і практика забезпечення їх безвідмовності та якості.

Вибрані публікації

Автор понад 220 наукових та науково-методичних праць, зокрема 3 авторські свідоцтва, чотири монографії, 12 навчальних посібників (три з них чотири грифом Міністерства освіти і науки України).

Серед них:

1. Бобало Ю. Я, Желяк Р. І., Кіселичник М. Д., Колодій З. О., Мандзій Б. А., Якубенко В. М. Математичні моделі та методи аналізу електронних кіл : Навч. посіб. / Державний університет «Львівська політехніка». – Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 380 с.
2. Бобало Ю. Я., Недоступ Л. А., Кіселичник М. Д. Якість, надійність радіоелектронної апаратури. Елементи теорії і методи забезпечення. – Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 196 с.
3. Недоступ Л. А., Лазько О. В., Кіселичник М. Д., Бобало Ю. Я. Імпульсна і частотна діагностика коаксіальних ліній зв'язку : Навч. посіб. для студ. базових напрямків Радіотехніка та Телекомунікації / Державний університет «Львівська політехніка». – Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2000. – 48 с. – ISBN 966-553-026-7.
4. Кіселичник М. Д. Моделювання та оптимізація процесів формування і контролю якості радіоелектронної апаратури. – Львів, 2001. – 166 с. : рис. – 50-річчю радіотехн. ф-ту Національного університету «Львівська політехніка» присвячено. – Бібліогр. : с. 162–166. – ISBN 5-87332-128-0.
5. Системний аналіз якості виробництва прецизійної радіоелектронної апаратури [Текст] / Бобало Ю. Я., Кіселичник М. Д., Недоступ Л. А.; ред. Л. А. Державний університет «Львівська політехніка». – Львів : [б.в.], 1996. – 168 с. – ISBN 966-514-016-7.
6. Методика розрахунку надійності радіоелектронних пристроїв [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.напряму «Радіотехніка» / Недоступ Л. А., Бобало Ю. Я., Кіселичник М. Д., Лазько О. В. Національний університет «Львівська політехніка». – Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2005. – 60 с. : рис. – Бібліогр. : с. 57. – ISBN966-553-440-8.
7. Основи надійності радіоелектронних пристроїв [Текст] : навч. посібник для студ. радіотехн. спец. вузів України / Кіселичник М. Д., Бобало Ю. Я., Недоступ Л. А., [ред. Недоступ Л. А.]. Державний університет «Львівська політехніка». – Л. : [б.в.], 1998. – 219 с. – ISBN 966-553-176-Х.
8. Y. Bobalo, L. Nedostup, M. Kiselychnyk. Multicriterial optimization of processes for ensuring the quality ad reliability of radioelectronic devices. Acta Technika – 2015 – vol. 60. №1 – p. 89–96.
9. M. Kiselychnyk. Complex estimation of electronics qualyty 16 International Conferehce on Computational Problems of Electrical Engineering, 2015. p. 68–70.
10. Бобало Ю. Я., Желяк Р. І., Кіселичник М. Д., Мандзій Б. А., Якубенко В. М. Основи радіоелектроніки : Навч. посіб. для студ. вищ. техн. навч. закл. / Національний університет «Львівська політехніка» / Мандзій Богдан Андрійович (ред.). – Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2002. – 456 с. : рис. – Бібліогр. : с. 455. – ISBN 966-553-014-3.
11. Забезпечення якості та надійності радіоелектронних пристроїв шляхом комплексної оптимізації процесів виробництва / Недоступ Л. А., Кіселичник М. Д., Бобало Ю. Я., Лазько О. В. // Вісн. Національного університету «Львівська політехніка». – 2005. – №534 : Радіоелектрон. та телекомунікації. – С. 124–130. – Бібліогр. : 5 назв.
12. Методика розрахунку надійності радіоелектронних пристроїв : Навч. посіб. / Л. А. Недоступ, Ю. Я. Бобало, М. Д. Кіселичник, О. В. Лазько ; Національний університет «Львівська політехніка». – Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2005. – 60 с. – Бібліогр. : с. 57. (3 назви).
13. Оптимізація процесів забезпечення якості радіоелектронних пристроїв / Ю. Я. Бобало, Л. А. Недоступ, М. Д. Кіселичник, О. В. Лазько // Тр. Шестой междунар. науч.-практ. конф. «Современ. информ. и электрон. технологии», 23–27 мая 2004 г., Одесса, Украина. – Одесса, 2005. – С. 258. – Бібліогр. : 3 назви.
14. Generalized robust parameters distributionmodel on the base of gram-charlier end edgeworth series / L. Nedostup, Yu. Bobalo, O. Lazko, M. Kiselychnyk // Modelowanie i symulacja komputerowa wtechnice : IV Symp., todz, 2005. – todz, 2005. – S. 165–166. – Bibliogr. : 5 titles.
15. Бобало Ю. Я., Горбатий І. В., Бондарєв А. П., Войтусік С. С., Горпенюк А. Я., Нємкова О. А., Журавель І. М., Яковенко Є. І., Отенко В. І., Тишик І. Я. Інформаційна безпека. Навчальний посібник. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. – 580 с.

Нагороди та відзнаки

1957 р. – медаль СРСР «За спасение утопающих».

1985 р. – медаль «Ветеран праці».

2009 р. – грамота Львівської обласної державної адміністрації.

Грамоти Міністерства освіти України.

Захоплення: краєзнавство, автотуризм, бджільництво.

У 1993 р. закінчив із відзнакою Львівський політехнічний інститут, радіотехнічний факультет за спеціальністю «Радіотехніка».

1993 – 1997 рр. – працював у Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституті на інженерних посадах.

З 1997 р. працює у Державному університеті «Львівська політехніка».

2001 р. – аспірант на кафедрі телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

2002 р. – асистент кафедри телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

2003 р. – старший викладач кафедри телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

2005 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.12.13 – «Радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій» на тему «Розробка методів підвищення пропускної здатності телекомунікаційних каналів передавання даних».

2006 р. – доцент кафедри телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

2009 р. – присвоєно вчене звання доцента кафедри телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

2012 р. – докторант на кафедрі телекомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

2015 р. – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.12.02 – «Телекомунікаційні системи та мережі» на тему «Методи та засоби формування й оброблення сигналів для підвищення ефективності телекомунікаційних систем та мереж передавання даних».

2015 р. – доцент кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

2016 р. – професор кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

З 2016 р. – гарант спеціалізації «Телекомунікаційні системи та мережі» в межах спеціальності 172 «Телекомунікації та радіотехніка».

2020 р. – присвоєно вчене звання професора кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

2020 р. – обраний академіком Академії технічних наук України.

З 2022 р. і дотепер – завідувач кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка».

Основні лекційні курси

Технології та протоколи радіотехнічних і телекомунікаційних систем.

Технології та протоколи телекомунікаційних систем та мереж.

Системи інформаційної безпеки.

Формування та оброблення сигналів у телекомунікаційних системах та мережах.

Оптичні та радіоканали телекомунікаційних систем.

Керує виконанням бакалаврських та магістерських кваліфікаційних робіт, курсових проєктів.

Напрям наукових досліджень

Підвищення завадостійкості, відмовостійкості, криптозахищеності телекомунікаційних систем при високошвидкісному передаванні даних в умовах завад.

Підвищення ефективності телекомунікаційних систем та мереж, радіотехнічних систем, зокрема систем дистанційного зондування Землі.

Розроблення методів та засобів формування й оброблення сигналів для підвищення ефективності таких систем та мереж.

Безпека інформаційних систем.

Участь у науково-дослідних роботах

2012–2013 рр. – керівник НДР «Методи та засоби для підвищення ефективності телекомунікаційних систем та мереж передавання даних» (шифр ТК-2, номер держреєстрації 0112U003524) на кафедрі телекомунікацій.

2018–2019 рр. – відповідальний виконавець НДР «Підвищення ефективності засобів бездротового зв’язку відповідального призначення та процедур моделювання і прогнозування їх характеристик» (шифр ДБ/Зв’язок, номер держреєстрації 0118U000261, керівник д.т.н., професор Бобало Ю. Я.) на кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювань.

2022–2023 рр. – відповідальний виконавець НДР «Розроблення криптозахищеної системи високошвидкісного передавання даних у діапазонах УВЧ і НВЧ з підвищеними завадостійкістю та відмовостійкістю» (шифр ДБ/Демодуляція, номер держреєстрації 0122U000960, керівник д.т.н., професор Бобало Ю. Я.) на кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювань.

З 2024 р. – відповідальний виконавець НДР «Система криптозахищеного завадозахищеного прихованого зв’язку з безпілотними літальними апаратами великого радіусу дії з використанням ретранслятора» (шифр ДБ/Ретранслятор, номер держреєстрації 0124U000825, керівник д.т.н., професор Бобало Ю. Я.) на кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювань.

Проводить експертизу наукових проєктів, є членом спеціалізованої вченої ради Д 35.052.10 із захисту докторських дисертацій та разових спеціалізованих вчених рад із захисту наукового ступеня доктора філософії, опонує дисертації, рецензує наукові статті, керує науковою роботою аспірантів і студентів.

Стажування та підвищення кваліфікації

2010 р. – стажування, TзОВ «Медіа-Вест», м. Львів, Україна.

2011 р. – підвищення кваліфікації на семінарі психолого-педагогічних знань, Національний університет «Львівська політехніка», кафедра психології, педагогіки та права, м. Львів, Україна.

2019 р. – наукове стажування та підвищення кваліфікації, Варшавська політехніка, Інститут радіоелектроніки та мультимедійних технологій, факультет електроніки та інформаційних технологій, м. Варшава, Польща.

2020 р. – підвищення кваліфікації за програмою модуля Н1М3 «Диджиталізація навчального процесу», Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, Україна.

Нагороди та відзнаки

2015 р. – нагрудний знак Національного університету «Львівська політехніка» за заслуги перед «Львівською політехнікою».

2020 р. – грамота Національного університету «Львівська політехніка» за значні досягнення в навчальній та науковій роботі.

2023 р. – подяка Міністерства освіти і науки України за ініціативу та наполегливість, високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов'язків та вагомий особистий внесок у розвиток сфери науки і освіти України.

Вибрані публікації

Є автором 235 публікацій, серед яких: 172 наукових та 62 навчально-методичних праць. Зокрема: 3 монографії, 3 навчальні посібники, 95 статей у наукових міжнародних та вітчизняних фахових виданнях, 10 патентів України.

Навчальні посібники:

1. Бобало Ю. Я. Інформаційна безпека : навч. посібник / Ю. Я. Бобало, І. В. Горбатий, М. Д. Кіселичник, А. П. Бондарєв, С. С. Войтусік, А. Я. Горпенюк, О. А. Нємкова, І. М. Журавель, Б. М. Березюк, Є. І. Яковенко, В. І. Отенко, І. Я. Тишик ; за заг. ред. д.т.н., професора Ю. Я Бобала та д.т.н., доцента І. В. Горбатого. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. – 580 с.
2. Горбатий І. В. Телекомунікаційні системи та мережі. Принципи функціонування, технології та протоколи : навчальний посібник / І. В. Горбатий, А. П. Бондарєв. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2016. – 336 с.
3. Горбатий І. В. Технічна експлуатація сучасних комплексів зв’язку : навчальний посібник / І.В. Горбатий, О.В. Тимченко. – Львів : СПОЛОМ, 2006 – 244 с.

Монографії:

1. Горбатий І. В. Методи формування й оброблення сигналів у телекомунікаційних системах : монографія / І. В. Горбатий, Р. І. Желяк, М. Д. Кіселичник; за заг. ред. д.т.н., доцента І. В. Горбатого. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. – 336 с.
2. Горбатий І. В. Системи дистанційного зондування Землі з космосу : монографія / І. В. Горбатий. – Львів : СПОЛОМ, 2011. – 612 с.
3. Горбатий І. В. Математичні моделі та методи дослідження телекомунікаційних каналів : монографія / І. В. Горбатий. – Львів : СПОЛОМ, 2006. – 156 с.

Інформаційні ресурси у Віртуальному середовищі Львівської політехніки:

1. Горбатий І. В. Електронний навчально-методичний комплекс «Технології та протоколи телекомунікаційних систем та мереж», 2016.
2. Горбатий І. В. Електронний навчально-методичний комплекс «Системи інформаційної безпеки», 2022.

Вибрані статті у фахових виданнях:

1. Tsymbaliuk I. Approach to processing radio signals with amplitude modulation of many components using one-dimentional convolutional neural network / I. Tsymbaliuk, I. Horbatyi // Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. – 2023. – Vol. 6/9 (126). – P. 14–22. DOI: 10.15587/1729-4061.2023.292854.
2. Horbatyi І. Radio Frequency 4-Channel 0-360° Range Digitally Controlled Phase Shifter for Telecommunication Systems with Amplitude Modulation of Many Components // Radioelectronics and Communications Systems. – 2022. – Vol. 65. – N5. – Р. 297–308. DOI: 10.20535/S002134702205003X.
3. Horbatyi I. V. Calculation of symbol error rate in a telecommunication systembased on amplitude modulation of many components / I. V. Horbatyi // Mathematical Modeling and Computing, Vol. 8, No. 2, pp. 137–149 (2021). DOI: 10.23939/mmc2021.02.137.
4. Horbatyi I. Modernization of DVB-S2 Standard Using Signal-Code Constructions Based on Amplitude Modulation of Many Components / I. Horbatyi, Y. Yashchyshyn // International Journal of Electronics and Telecommunications. – 2020. – Vol. 66. – No. 2. – P. 315–320. DOI: 10.24425/ijet.2019.131880.
5. Yu. Bobalo, I. Horbatyi, I. Medynsky, M. Kiselychnyk, M. Melen. Semi-Markov reliability model of functioning of wireless telecommunication system with complex control system // Mathematical Modeling Computing. – 2019. – Vol. 6. – № 2. – P. 192–210. DOI:10.23939/mmc2019.02.192.
6. Bobalo Yu., Horbatyi I., Kiselychnyk M. Investigation of influence of parameters of the digital telecommunication system on its efficiency // Przegląd elektrotechniczny. – 2019. – R. 95. – NR 9. – P. 62–66. DOI:10.15199/48.2019.09.12.
7. Bondariev A., Horbatyi I., Maksymiv I., Altunin S. Comparative Analysis of the Efficiency of Detecting Some Amplitude-Phase Modulated Signals in Wireless Communication Systems // International Journal of Electronics and Telecommunications. – 2019. – Vol. 65. – No. 3. – P. 449–453. DOI: 10.24425/ijet.2019.129798.
8. Bondariev A. P. Imitational modeling of synchronous measuring detector with increased noise immunity and precision / A. P. Bondariev, I. V. Horbatyi, H. I. Klym, I. P. Maksymiv // Measurement. – 2019, – Vol. 136. – P. 269–274. DOI: 10.1016/j.measurement.2018.12.091.
9. Horbatyi I. V. Research on properties of devices for shaping and processing of signals based on amplitude modulation of many components / I. V. Horbatyi // Radioelectronics and Communications Systems. – 2018. – Vol. 61. – N 10. – Р. 467–476. DOI: 10.1109/TCSI.2016.2589078.
10. Bondariev А. Firmware implementation and experimental research of the phase-locked loop with improved noise immunity / А. Bondariev, S. Altunin, I. Horbatyi, І. Maksymiv // Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. – 2018. – №5/9 (95). – Р. 17–25. DOI: 10.15587/1729-4061.2018.143178.
11. Horbatyi I. V. Research of theoretical methods precision of the amplitude-phase-modulated signal spectrum calculation / I.V. Horbatyi // Automatic Control and Computer Sciences. – 2018, Volume 52, Issue 2, – P. 100–108. DOI: 10.3103/S0146 411618020037.
12. Gorbatyy I. V. Optimization of signal-code constructions using the maximum efficiency criterion / I. V. Gorbatyy // Radioelectronics and communications systems. – New York, 2013. – Vol. 56, No. 12. – P. 560–567. DOI: 10.3103/S0735272713120029.
13. Gorbatyy I. V. Investigation of the technical efficiency of state-of-the-art telecommunication systems and networks with limited bandwidth and signal power / I. V. Gorbatyy // Automatic Control and Computer Sciences. – New York, 2014. – Vol. 48, No. 1. – P. 47–55. DOI: 10.3103/S0146411614010039.
14. Горбатый И. В. Сигнальная эффективность радиотехнических и телекоммуникационных систем и сетей / И. В. Горбатый // Проблемы управления и информатики. – Киев, 2014. – №2. – С. 102–113.
15. Klymash M. M. Decreasing of error probability in telecommunication access networks by using amplitude modulation of many components / M. M. Klymash, I. V. Gorbatyy // ECONTECHMOD. – Lublin – Rzeszow, 2014. – Vol. 3, No. 1. – P. 55–60.
16. Горбатий І. В. Дослідження точності методів визначення спектрів сигналів при здійсненні багатопозиційної імпульсної модуляції [Електронний ресурс] / І. В. Горбатий // Проблеми телекомунікацій. – Харків, 2015. – №2 (17). – С. 12–25.
17. Горбатий І. В. Нові різновиди модуляції сигналу в цифрових радіорелейних системах передавання [Електронний ресурс] / І. В. Горбатий // Проблеми телекомунікацій. – Харків, 2013. – №2 (11). – С. 44–55.
18. Горбатий І. В. Адаптивне передавання даних у волоконно-оптичних системах із використанням амплітудної модуляції багатьох складових / І. В. Горбатий // Зб. наук. пр. (Ін-т проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова НАН України). – Київ, 2011. – Вип. 60. – С. 172–181.
19. Горбатий І. В. Дослідження інформаційної ефективності амплітудної модуляції багатьох складових / І. В. Горбатий // Вісник НУ «Львівська політехніка». – Львів, 2010. – №681 : Електроніка. – С. 191–196.
20. Горбатий І. В. Амплітудна модуляція багатьох складових / І. В. Горбатий // Зб. наук. пр. (Ін-т проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова НАН України). – Київ, 2009. – Вип. 50. – С. 186–190.
21. Горбатий І. В. Метод та пристрій для здійснення амплітудної модуляції багатьох складових / І. В. Горбатий // Вісник НУ «Львівська політехніка». – Львів, 2009. – №646 : Електроніка. – С. 185–190.
22. Горбатий І. В. Проектування наземних інформаційних комплексів систем дистанційного зондування Землі / І. В. Горбатий // Вісник НУ «Львівська політехніка». – Львів, 2009. – №651 : Комп’ютерні системи проектування. Теорія і практика. – С. 34–39.
23. Горбатий І. В. Розробка математичної моделі радіоканалу космічний апарат – приймальна станція та її дослідження на прикладі проекту EgypSat-1 / І. В. Горбатий, В. І. Горбатий // Зб. наук. пр. (Ін-т проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова НАН України). – Київ, 2008. – Вип. 46. – С. 162–170.
24. Горбатий І. В. Теоретичні дослідження впливу параметрів каналу зв’язку на його пропускну здатність / І. В. Горбатий // Вісник НУ «Львівська політехніка». – Львів, 2007. – №591 : Комп’ютерні системи проектування. Теорія і практика. – С. 10–15.
25. Тимченко  О. В. Метод підвищення швидкості передавання даних через телекомунікаційний канал шляхом удосконалення модуляції сигналу / О. В. Тимченко, І. В. Горбатий // Відбір і обробка інформації. –2004. – Вип. 21(97). – С. 53–56.

Патенти:

1. Патент №139856 Україна, МПК H03H 11/04 (2006.01). Смуговий фільтр з електрично керованими шириною смуги пропускання та центральною частотою / Горбатий І. В. – №u201906858 ; заявл. 18.06.2019, опубл. 27.01.2020, бюл. №2/2020. – 5 с.
2. Патент №136900 Україна, МПК H04B 15/00, H04L 27/20, H04L 27/34, H04L 29/14, H04M 3/18 (2006.01). Пристрій захисту електронного кола від вхідного сигналу або завади з великою амплітудою / Горбатий І. В. – №u201903420 ; заявл. 04.04.2019 ; опубл. 10.09.2019, бюл. №17/2019. – 5 с.
3. Патент №91950 Україна, МПК (2009) Н04L27/34, Н04L27/20, Н03D3/00, Н04L5/00. Пристрій для передавання даних за допомогою інформаційного сигналу, сформованого на основі амплітудної модуляції багатьох складових / І. В. Горбатий. – №а200909567 ; заявл. 18.09.2009 ; опубл. 10.09.2010, Бюл. №17. – 6 с.
4. Патент №91942 Україна, МПК (2009) Н04L27/34, Н04L27/20, Н03D3/00, Н04L5/00. Спосіб передавання даних за допомогою інформаційного сигналу, сформованого на основі амплітудної модуляції багатьох складових / І. В. Горбатий. – №а200905785 ; заявл. 5.06.2009 ; опубл. 10.09.2010, Бюл. №17. – 4 с.
5. Патент №66176 А Україна МПК7 Н04В3/40. Спосіб визначення первинної провідності втрат G0 симетричної лінії зв’язку в діапазоні частот від 0 до 125 МГц // Горбатий І. В. – №2003087516 ; Заявл. 11.08.2003 ; Опубл. 15.04.2004. Бюл. №4.
6. Патент №66141 А Україна МПК7 Н04В3/40. Спосіб визначення первинної провідності втрат G0 симетричної лінії зв’язку на частоті F у діапазоні частот від 0 до 125 МГц // Горбатий І. В. – №2003087323 ; Заявл. 04.08.2003 ; Опубл. 15.04.2004. Бюл. №4.
7. Патент №66111 А Україна МПК7 Н04В3/40. Спосіб визначення первинної провідності втрат G0 симетричної лінії зв’язку в діапазоні частот від 0 до 50 МГц // Горбатий І. В. – №2003077094 ; Заявл. 28.07.2003 ; Опубл. 15.04.2004. Бюл. №4.
8. Патент №62369 А Україна МПК7 G01R19/02. Спосіб вимірювання середньоквадратичного значення напруги змінного струму та пристрій для його здійснення // Горбатий І. В. – №2003032170 ; Заявл. 12.03.2003 ; Опубл. 15.12.2003. Бюл. №12.
9. Патент №56081 А Україна МПК7 H03Н15/00, H03M3/02. Цифровий фільтр // Тимченко О. В., Горбатий І. В., Дурняк Б. В., Никифорук Б. В., Стрепко І. Т., – №2002108553 ; Заявл. 28.10.2002 ; Опубл. 15.04.2003. Бюл. №4.
10. Патент №56080 А Україна МПК7 H03Н15/00, H03M3/02. Цифровий фільтр // Тимченко О. В., Горбатий І. В., Дурняк Б. В., Никифорук Б. В., Стрепко І. Т. – №2002108552 ; Заявл. 28.10.2002 ; Опубл. 15.04.2003. Бюл. №4.

Профілі:

Scopus authorId: 57202969933 (новий профіль)
Scopus authorId: 6507071634 (старий профіль)
Web of Science ResearcherID: AAX-5552-2020
GoogleScholar https://scholar.google.com/citations?user=C0a8BvcAAAAJ&hl=uk
ORCID ID реєстру вчених: 0000-0001-6495-192X