АКТОВА 3АЛА головного корпусу Нацiонального унiверситету «Львiвська полiтехнiка» прикрашена 11 написаними олiєю картинами, якi створенi у 80-х роках позаминулого столiття видатним польським художником Яном Матейком у малих композицiйних ескiзах. У великих розмiрах вони виконанi майстрами кракiвської художньої школи пiд наглядом самого автора. За творчим задумом цей цикл картин «Трiумф прогресу», призначений спецiально для Львiвської полiтехнiки, мав розкрити в алегоричних образах (з використанням Бiблiйних писань та античної мiфологiї) iдею розвитку людської думки, науки – як основи духовного i технiчного поступу, як вияву природи людини та її дiяльностi, що може привести людину до щастя на землi або до прикрої недолi
СВЯТА ТРIЙЦЯ. Наука та знання загалом як вияв духовної сили людства не мають на землi свого вогнища, осередку сили й пiдтримки. За поняттями ж християнськими їхнє джерело – у Святiй Трiйцi, котра, як казав Данте, є еманацiєю, з якої все випливає. У трикутнику зображено Бога Отця, Бога Сина, що тримає терновий вiнець, як символ мук i працi, призначених людинi, та Святого Духа як джерело розуму й волi для оволодiння науками i здобуття знань. Святий Дух, зображений юнаком iз запаленим смолоскипом у чолi – ознакою натхнення, здатностi свiдомо мислити, пiзнавати свiт. Вiд нього йдуть у виглядi ангельських голiвок променi пiзнання, що пронизують Всесвiт i наснажують людський розум.
ВIРА, НАДIЯ, ЛЮБОВ. Центральною постаттю картини є Людський Генiй, осяяний розумом, усвiдомленням сенсу життя i потреби творчої працi. Людський Генiй, представлений як володар Землi, яку вiн тримає в рiвновазi силою своїх рук i духу, перевтiлює своїм розумом i творчiстю. Його пiдтримують i надихають Любов i Надiя – головнi стимули творчої працi. Надiя навiть торкається його своєю рукою; осяйна Вiра сумовито тримається дещо вiддалiк, але завжди готова прилинути i втiшити. З лiвого боку картини Людського Генiя пiдстерiгають сiм злих сил, що перешкоджають благочинним дiянням людини. Це Пиха, Неохайнiсть, Лiнь, Гнiв, а також Жадiбнiсть, Ненажерливiсть i нижче, на першому планi – завжди бридка, хоч i гарно прикрашена Заздрiсть, справжнє обличчя якої вiдбивається у люстерку.
БОЖЕ НАТХНЕННЯ. Символiзує людську працю, потяг до розкриття таємниць природи ще з праiсторичних часiв. На березi безмежного океану сидить зрiлий чоловiк, замислившись над явищами природи. Його увагу привертають череп мамонта, eгипетська мумiя, висiчений у скелi iндiйський храм, iншi старожитностi. Довкола – дика, тамнича, недослiджена природа. Людина мусить її збагнути, осягнути думкою, заглянувши в минуле i майбутнє. Людський розум прагне вiднайти в явищах буття надприродну божественну силу, тому зображена на картинi постать, вглядаючись у книгу науки, бачить свiтло, що йде згори вiд ангела iз запаленим смолоскипом i Книгою одкровення, в якiй сповiщається священна iстина: «Споконвiку було Слово, i з Богом було Слово, i Слово було – Бог».
ВАДИ ЛЮДСТВА. Тут показано вплив на людство негативних iнстинктiв i пристрастей, якi затьмарюють вiдчуття вищої iстини i благочинної мети науки. На картинi – брукiвка великого мiста, театри, палаци, осяянi електрикою. Однак, попри все це, розпач, моральна i духовна убогiсть охоплюють суспiльство, де всi досягнення науки скерованi тiльки на примноження майна i багатства. Це – свiт дiляцтва i бiржi. Плоди життя, сповненого користолюбства й жадоби збагачення, зображенi у постатi самолюбця, що припав до мiшка iз грошима i на спинi якого розмiстилась як символ мамони, що владарює свiтом, самовпевнена жiнка з рогами на головi й золотим телям у руцi. До неї зверненi й благання знедолених, i заздрiснi погляди, i погрози помсти.
ТРIУМФ САТАНИ. На картинi представлено трiумф зла як наслiдок використання людського розуму й знання для особистої мети, загарбання свiту, збагачення та владарювання. Велетенська постать Сатани панує над свiтом. Сатана топче людський глузд, примушує палити, плюндрувати все, що створено для щастя i радостi. Вiн стоїть над тiлом самогубця, котрий перед тим убив своїх дiтей i як представник людства втiлює нiгiлiзм, безглуздя i зневiру. На голову самогубця диявол переможно поставив ногу й показує на затемнене сонце як на символ духовного занепаду й затемнення розуму. Вiн, здається, глумливо промовляє: «То справа рук моїх». Однак ця перемога не є остаточною i вирiшальною, бо мати, що спирається на зруйнований вiвтар домашнього вогнища, вiдчуває ще пульс дитини, жалiє її, плекає надiю... А це означає,що трiумф зла в iсторiї людства – тимчасовий i минущий.
МАТIР БОЖА ВТIШАЄ ВIРНИХ. Слабке свiтло материнської надiї, показане в попереднiй картинi, посилюється з часом, виявляючи цiлковите вiдродження роду людського, насамперед через жiнку. Домашнє вогнище, мати – це джерело особистих i суспiльних чеснот, що ведуть до пiзнання iстини. На лавi милосердя як втiлення найвищих жiночих достоїнств сидить Богородиця Дiва, до якої горнуться добрi й лихi, грiшнi й покривдженi, просячи в неї притулку й захисту – це трiумф любовi в дiяннях людських. Вiнець Христа, яко символ людської долi, свiтить у небi, пiдтримуваний ангелами. Навiть сам Сатана, кого люди вважають за тiнь зла, кладе свою голову пiд ноги Богородицi.
ПОЕЗIЯ, МУЗИКА, IСТОРIЯ. Вiдродження милосердя, доброчесностi, любовi та iнших шляхетних понять сприяє розвитку наук i мистецтва. На полотнi зображенi Поезiя, Музика й Iсторiя – як вияв натхненного людського духу. Вони показанi в образах трьох чарiвних жiнок, що зiбралися бiля прибрежної скелi, де пiниться морська хвиля. Крилата Поезiя вказує рукою на небо, як джерело вищого натхнення. У неї захоплено вдивляється Музика,торкаючись струн своєї чарiвної арфи з вирiзьбленою головою херувима i дзьобом лебедя – символами спiву, чистоти, небесного дару. З-пiд скелi витiкає струмок, за течiєю якого стежить зосереджена Iсторiя (поряд сова – символ мудростi). Вона щось записує у книгу життя...
СКУЛЬПТУРА, МАЛЯРСТВО, АРХIТЕКТУРА. Це символ подальшого розвитку мистецтва. Посеред полотна – кущ, зi стебла якого виростають квiтки лiлеї (лiворуч), троянди (в центрi), рододендрону (праворуч) – символи вiдповiдно Скульптури, Малярства, Архiтектури. Стебло куща вкрите колючками, але його тримає в обiймах Людський Генiй – вiн кохається в мистецтвi, любить красу, плекає цi алегоричнi квiти, якi в образах юних жiнок сплели свої руки в поривi єднання. Довкола центральної групи – уособлення названих мистецтв: веселка, що символiзує малярську палiтру, лiворуч – незавершена скульптурка, внизу праворуч – антична капiтель. Людському Генiєвi орел несе в нагороду лавровий вiнець.
ВИНАХIД 3АЛI3НИЦI. З розвитком природознавства людина досягає успiхiв у прикладних науках i технiцi. Людський розум дослiджує сили природи, спрямовує їх собi на благо. Свiдченням цього є постатi хлiборобiв (з лiвого боку полотна), силуети працюючих фабрик (праворуч), пароплав на рiцi. Центральнi образи картини символiзують винахiд парової машини i розвиток залiзничного транспорту. Жiнка – це вода, чоловiк – вогонь. Боротьба i зближення цих стихiй породжують пару – жваве й стрiмке дитя, що мчить по колiї вiзок i стає рушiєм науково-технiчного прогресу в кiнцi XIX столiття.
ВИНАХIД ТЕЛЕГРАФУ. Розширення енергетичних джерел, вiдкриття електрики все бiльше пiдносить технiчну озброєнiсть людини, дає змогу опанувати простiр i час, зблизити континенти. Ця картина символiзує появу першого трансатлантичного телеграфного кабелю мiж Європою та Америкою. Праворуч на полотнi – фiгура жiнки, що уособлює Старий свiт – Європу i стоїть на биковi (це Зевс iз античної мiфологiї прибрав його образ). Фiгура лiворуч – Америка (її символ – прудкий дельфiн у пiнястих хвилях океану). Iхнє рукостискання пронизується блискавкою електрики, що миттю єднає далекi континенти на противагу кораблевi Колумба, який повiльно i важко долає океанський простiр серед блискавок i штормiв.