Минулого тижня забуяла «Весна Політехніки». Як і весна в природі, яка наповнює швидким свіжим соком коріння, гілля, виштовхуючи молоді пагони до росту, фестивальна «Весна» шуміла, гомоніла і багато обіцяла ще до свого початку. 7 березня команди кожного інституту виступили зі своїми візитками, щоб зацікавити глядачів витратити свій час і прийти підтримати виступи в певний день і в певну годину.
Та, як будь-що, що «вистрелює» завчасно, не завжди дає добрий плід, початок «Весни Політехніки» був дуже сирий. Стільки хаосу і невизначеності не пригадую: метушилися студенти на сцені, метушився ведучий; у когось мікрофони погано працювали, а в когось їх було забагато. А фраза – «ну я краще заберу сам» від ведучого, який чомусь ще й мав порядкувати на сцені, вичікуючи, коли врешті команди будуть готові, стала мало не найповторюванішою. Окрім спільних номерів концерту – початкових та прикінцевих, які були відшліфованими, усе решта нагадувало якусь дивну імпровізацію і далеко не завжди вдалу. Про запізнення початку вже й не згадуватиму. Бо студенти, вони таки студенти і нічого з тим не вдієш.
Але… Завжди вони є – ті, хто, чи то завдяки досвідові й сильній команді, чи все ж таки, не залишали все на останню ніч і мали час принаймні на репетицію-дві і добре продуманий сценарій, вирізнилися цікавим виступом.
Звичайно, кожен інститут просто зобов’язаний прийти і підтримати своїх. Та порадила б піти і насолодитися виступами ще й інших інститутів, які своїми візитками засвідчили, що знають, із чим виступатимуть, чи бодай, точно визначилися з темою.
Отже, своїм першим виступом не розчарували минулорічні переможці – ІАРХ. Лаконізм і витончений смак у виступах цього інституту завжди викликає чудові емоції і їхні номери згадують ще багато років. Цього разу був фотосалон у стилі початку минулого сторіччя, звернення до зали фотографа про справжність, яку приховує кожен і яку спроможні відкрити світлини, та запрошення на виступ, що злетіли зі стелі. Саме такими короткими і влучними епізодами архітектори найбільше зацікавлюють.
Деякі інститути свої візитки презентували у формі відео і варто зазначити, що не прогадали. Зробивши на досить професійному рівні ролики, не лише показали себе в акторському амплуа та ще й заінтригували, бо кожен відеосюжет викликав бажання побачити – а що буде далі. Тож виступи ІКТА, ІКНІ та ІТРЕ обіцяють бути досить цікавими.
Інститут ІХХТ уже кілька років поспіль ніс до носа лідирує серед сильних команд. Інколи їм бракує якоїсь там сотої бала, щоб здобути перемогу та попри те, вони сильні конкуренти і завжди закидають досить цікаву наживку для глядачів. Так ось, ви слухали монолог про класику під дощ на сцені Львівської політехніки? Ні? То прийдіть, бо творити дощ і, стоячи під парасолею, так неперевершено і геніально «лити воду» на високі теми можуть хіба хіміки.
Однозначно важко сказати про виступ ІНПП та, судячи з назви їхньої вистави, – «Психопат» і всяких неврозів, істерій, депресій та інших психічних розладів, які студенти дуже реалістично зіграли на відкритті фестивалю, «підрив мозку» вони гарантують.
Трохи легшою на сприйняття, та доволі багатою наповненням, особливо зважаючи, що на сцені студенти пробули максимум десять хвилин і лише троє осіб, не враховуючи «масовку», була візитка ІЕПТ. Та, судячи з усього, вони теж готують «порпання» у внутрішньому світі людини: зустріч із власним «я», страхами, радощами… На своєму виступі екологи пообіцяли вплутати всіх у нічну пригоду. Тож, напевно, буде щось трохи філософсько-романтичне.
Харизма й сильний акторський склад – фішка ІГДГ. Вони грають на емоціях, уміють свої виступи перетворювати в справжнє свято життя і молодості. Цього разу їхній виступ був наймасовіший, найбільш театралізований, із найбагатшим сценічним антуражем і нагадував добрий старий мюзикл на тему щастя, успіху й кохання. Гадаю, це буде більше, ніж просто цікаво.
Цього року організатори вирішили додати ще одну чудову номінацію, яка, мабуть, зацікавить найбільш завзятих селферів та телефонних фотографів – «Краще фото фестивалю». Глядачам пропонують «заливати» в приватні повідомлення на головні сторінки фестивалю в усіх можливих соцмережах світлини з виступів, з-за лаштунків, репетицій, очікувань – «коли ж вони вже нарешті розпочнуть»… Найкрутіші фото викладуть на огляд усіх фанатів фестивалю, а переможцеві привселюдно на сцені вручать статуетку «Весни». Своєрідний майстер-клас, як це має виглядати, провели відразу ж на відкритті. Троє найкмітливіших, які встигли швидко запостити й захештегити фото сцени та показати ведучому, отримали безоплатні запросини на круту ІТ-паті.
О-о-тож, – як казав раз за разом упродовж усього перебування на сцені ведучий, – веснуйте, попереду майже три місяці радості й талантів від політехніків.
