Про роль людини в ХХІ столітті нині говорять дуже часто, зокрема, коли йдеться про потенційну можливість роботів витіснити людей з ринку праці. Про скорочення кількості робочих місць говорять ще від початку індустріальної епохи, однак нині автоматизація дедалі сильніше поглинає нас, і прогнози залишитися безробітними стають не такими малоймовірними. Однак виникає наступне питання: якщо так справді станеться, то що буде із соціальною системою – як оподатковуватимуться механізми і хто платитиме за них податки, без яких неможливий бюджет держави? Тож чи справді людина така «непотрібна»?
1989 року американський режисер Роберт Земекіс створив другу частину культового фільму «Назад у майбутнє». За сюжетом головний герой подорожує у 2015 рік – далеке на той час майбутнє, у якому машини і скейти літають, реклама набуває форми голограми, телевізор виконує роль відеотелефону, а оплата рахунків й ідентифікація особи здійснюються за відбитком пальця. Щось із цього справдилося, а щось і 2018-го залишається фантазією. Цікаво, що всі футуристичні прогнози на ХХІ століття стосувалися лише умов життя, зазвичай їх покращення, але ніхто не замислювався, що зміни можуть чатувати на саму людину.
На відміну від наших попередників, у центрі футуристичних візій сучасників – інше. Ізраїльський науковець Юваль Ной Харарі пророкує появу надлюдини – такого собі напівбога з античної міфології. На думку науковця, за допомогою популярних сьогодні біологічних технологій, зокрема модифікацій геному, людство позбудеться хвороб, старіння і, відповідно, смерті.
Богдан Гнатів, студент першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«У нас більше можливостей»
На відміну від моїх батьків у такому ж віці, я маю технології і різні гаджети, застосовування яких мені дуже допомагає в житті. Маю доступ до соціальних мереж, що дозволяє дивитися на інших людей, спостерігати за ними, переймати їхній досвід і брати з них приклад. Сучасна людина гірше пише від руки, зате вона має добру механіку, аби набирати на клавіатурі. Особисто мені значно зручніше надрукувати текст, ніж писати його, але спілкуватися я люблю більше в усній формі.
Богдан Котощук, студент четвертого курсу Інституту архітектури:
«Змінилися цінності, мислення й підхід до життя»
У наш час є дуже багато інформації, тому це покоління має всі шанси бути розумнішим, ніж люди старшого віку (йдеться саме про розум, а не мудрість). Ми всебічно розвинуті й завдяки інтернету потрохи знаємо про все. У ХХІ столітті з’явилося значно більше можливостей, але їх використовують одиниці. Вплив ЗМІ, зокрема соцмереж, суттєво змінив цінності, ставлення до інших і до світу, мислення й підхід до життя, ми стали егоїстичніші. Також відбувається пропаганда незалежності і свободи людини. Нині на 100% інакший погляд на стосунки – їх намагаються зробити вільнішими і такими, що ні до чого не зобов’язують.
Анна Скляр, студентка першого курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології:
«Технології псують дітей»
Раніше більше дотримувалися правил, більше слухали старших. У сучасному столітті люди, особливо діти стають агресивнішими, менше розуміють одне одного. Сучасні діти не прислухаються до батьків. У наших батьків, бабусь, дідусів не було телефонів, інтернету, тож вони більше читали, гралися на вулиці, спілкувалися, а сучасні діти лише сидять у телефонах. На дорослих розвиток технологій чинить не такий вплив, як на дітей.
Марія Насипана, випускниця Інституту архітектури:
«Роботи й соцмережі – зло»
Люди завжди міняються. Що ж до розвитку технологій – я проти сучасних роботів. Розумію, що це робиться для полегшення нашого життя. але нині ми звикаємо до того, що все роблять замість нас. Для чого тоді людина? Через соцмережі люди майже не спілкуються наживо, дедалі менше читають книжок. Спілкування в інтернеті спотворює мову, бо ми починаємо використовувати певні фрази, скорочення.
