«Цей діамант мусить зазвучати у Львівській політехніці» – остаточно вирішила директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою, коли, готуючи подію, що відкрила для нас талановиту землячку, яку знав світ, але не знала Україна, почула спів її арії у блискучому виконанні оперної співачки зі Сан-Франциско Іванни Таратули Філіпенко. Іра Маланюк, на жаль, уже в минулому, знана як одна з найвидатніших солісток Віденської, Цюрихської та Мюнхенської опер.
21 червня актова зала головного корпусу Львівської політехніки зібрала шанувальників високого музичного мистецтва. Привітав присутніх в.о. ректора Львівської політехніки професор Юрій Бобало, наголосивши на великій значимості такої події для нашого університету і львів’ян загалом. Працівники МІОК від свого імені та від представників української діаспори привітали його з перемогою на виборах на посаду очільника Політехніки.
Упродовж понад півтора години в актовій залі звучали арії композиторів світової слави у виконанні Іванни Таратули Філіпенко (під акомпанемент піаністки Наталії Пелех), мецо-сопрано якої дивовижно схоже до голосу оперної примадонни Іри Маланюк. До речі, Іванна Таратула Філіпенко – львів’янка, яка навчалася у Львівському училищі потім у Львівській консерваторії і продовжила свою освіту в США. Нині – професор музики в коледжі Лос Меданос, музичний директор Julivanna Music Studio, Voice Coach. Волонтерка, ініціаторка концертного проекту «З любов’ю до України», метою якого був збір коштів для родин, постраждалих під час війни на сході України.
Присутні насолоджувалися співом та сторінка за сторінкою відкривали для себе життя великої співачки, яка викликала овації в найбільших залах світу – в Італії, Франції, Великій Британії, Іспанії, Аргентині й інших країнах, зачаровуючи своїм голосом, акторською грою та красою, дарованою Богом. Захід, який організували заступники директора МІОК Оксана П’ятковська та Андрій Яців, приурочили 100-літтю її уродин.
Іра Маланюк, народжена в Івано-Франківську, стала однією зі шести найкращих у світі виконавиць Ваґнерівських опер. Тогочасні критики писали про нашу землячку – «нова Венера, яка прийшла з України», «найбільша оперна співачка континенту». Іра Маланюк солувала 270 разів у віденській Фольксопері. 212 разів – у Віденському державному оперному театрі. Це в середньому по три сольні виступи щомісяця впродовж оперного сезону. У 1973 році в Австрії Іра Маланюк була удостоєна звання Камерзенґерін.
«Звідки виникла моя любов до опери, що вже з дитинства світила мені провідною зіркою, – не можу сказати. Щоправда, у нашій родині була оперна співачка, яка досягла світової слави – Соломія Крушельницька. Вона була донькою одного з братів моєї бабуні Маланюк, отже, кузиною мого батька. Наші дороги ніколи не перетиналися – я ніколи не зустрічала Крушельницької, не бачила її на сцені, але, може, якась крапля її крові, замішаної на театрі, тече в моїх жилах?», – писала Іра Маланюк.
Першовідкривачка українських імен у світі Стефанія Павлишин, яка є найглибшою дослідницею життя та творчості Іри Маланюк і авторкою фільму про неї, розповіла чимало цікавого про талановиту співачку.
– Коли я почула в записі голос Іри Маланюк, то сказала, що треба писати не статтю, а книжку. Я мала 17 днів із нею в Австрії. Коли мені винесли шість колосальних томів, набитих схвальними рецензіями на спів Маланюк, зрозуміла, що таких схвальних рецензій я ще не зустрічала. Її хвалили за голос надзвичайної краси і природність співу, в якому відчувалася радість, артистичність. Вона була жінкою надзвичайної краси. Про себе завжди казала: «Я – Іра, українка з Галичини». Була прикладом громадянки і зразком того, як жити, щоб виконати свою роль у житті. Якби кожен українець так розвивався, працював як Іра Маланюк, то Україна була б найвизначнішою у світі, – наголосила Стефанія Павлишин.
Іра Маланюк із 16 років почала займатися оперним вокалом у консерваторії рідного Івано-Франківська, згодом навчалася у професора Львівської консерваторії Адама Дідура. 1939 року дебютувала в ролі Амнеріс в опері Верді «Аїда» на сцені Львівського оперного театру. У 26 років розпочалася її західноєвропейська кар’єра в оперному театрі Ґраца. Від 1947 до 1952 р. була солісткою опери в Цюриху. Від 1952 до 1956 р. – солісткою Мюнхенського оперного театру, де була вперше удостоєна звання Камерзенґерін.
Австрія стала країною, де Іра Маланюк завершила кар’єру співачки. Та вона не відійшла від мистецтва, а була професоркою у Консерваторії міста Ґрац (пізніше перейменованої на Університет музики і акторського мистецтва), де викладала від 1970 до 1991 р. Підготувала до іспитів понад 100 молодих митців.
«Мені снилося, що життя – радість, коли прокинулася, зрозуміла, що життя обов’язок. Коли я почала працювати, то життя стало радістю», – писала Іра Маланюк.
Ідея заходу належала керівниці літературного відділу львівської національної опери Надії Труш та племінниці Іри Маланюк – інженерці Інституту інженерної механіки та транспорту Вірі Білевич.
Пані Віра розповіла цікавинки про світову зірку. 1994 року, коли разом зі сином гостювала у своєї «тети» в Австрії, мала нагоду краще пізнати її звички і характер. Зокрема велику любов до новин та спорту – переглядала їх по телебаченню. Іра Маланюк до зрілого віку каталася на ковзанах, грала гольф, а потім захопилася бріджем. Не пропускала жодних футбольних і тенісних матчів. А ще любила швидку їзду на своєму мерседесі і не терпіла запізнень.
Завершився захід словами вдячності від гості зі Сан-Франциско Іванни Таратули Філіпенко, яка була захоплена сприйняттям її співу та знайомством з політехніками. А також за можливість вшанувати величну постать Іри Маланюк. Виконавши арії, якими вона дивувала світ.
