Продовжуємо цикл «Сто образів Львівської політехніки» – висвітлення портретів особистостей, які вагомо впливають на розвиток університету, на його роль у світовому освітньому середовищі.
Ігор Савчин – доцент кафедри вищої геодезії та астрономії ІГДГ. Геодезією захопився у студентські роки. Після завершення успішно навчався в аспірантурі, захистив кандидатську, працює над докторською. Досліджує геодинамічні процеси, рухи тектонічних плит. Очолює наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених свого інституту. Двічі побував в експедиції в Антарктиді.
Наука – це стихія Ігоря Савчина. У його доробку – чимало наукових статей, хоча і студентів навчає, і геодезичні дослідження практикує.
Треба бути впевненим у тому, що робиш
Науковим керівником дипломної, а згодом і кандидатської роботи Ігоря Савчина став директор ІГДГ Корнилій Третяк. Тоді в Україні започаткували проєкт зі встановлення на чотирьох гідроелектростанціях автоматизованих систем моніторингу. Професор Третяк запропонував своєму студентові вивчати оптимізацію геодезичних мереж. Згодом це невелике дослідження переросло у дисертаційне. Особливо насиченим був другий рік в аспірантурі, коли Ігор не лише успішно працював над дослідженням, а й побував на багатьох всеукраїнських та міжнародних конференціях, простажувався у Казахстані, Швейцарії, Німеччині і спільно зі своїм науковим керівником розробив проєкт автоматизованих систем моніторингу двох електростанцій у Казахстані…
Після захисту молодому науковцеві довелося практикувати на відповідальних об’єктах, скажімо, на найбільшій у Європі Дністровській гідроакумулювальній електростанції. Почав вивчати нові для української геодезії питання – автоматизацію геодезичних вимірювань, їхню надійність.
…Як-не-як, а професія геодезиста особлива тим, що вона пов’язана з частими поїздками, відрядженнями. Доводиться працювати і в полі, і за різних погодних умов.
Ігор Савчин вважає, що в його професії треба бути впевненим у тому, що робиш, добре розуміти поставлені завдання, пам’ятати, що навіть найменші невдалі експерименти можуть спричинити катастрофу. Молодому науковцеві доводиться працювати на дуже важливих об’єктах гідроенергетичного сектору України. Двічі, у 2018 та 2019 роках, Ігор Савчин побував в експедиціях в Антарктиді. Про це згадує зі захопленням:
– Ця експедиція була за державною програмою. У літній період Національний антарктичний науковий центр пропонує охочим подати заявку, опісля відбирають найкращі ідеї. Усі витрати фінансують з державного бюджету. Єдина українська антарктична станція «Академік Вернадський» розташована на мисі Марина острова Галіндез, за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Ми провадили там фундаментальні дослідження, що було продовженням попередніх експедицій. Першого разу я на станції працював 10 днів, а другого – 70 днів. Ми не лише виконали все, що запланували у попередній заявці (проведення високоточних ГНСС-спостережень на пунктах геодинамічного полігону архіпелагу «Аргентинські острови» з метою досліджень тектонічного розлому протоки Пенола; наземне лазерне сканування та цифрове знімання острівних льодовиків для визначення зміни їхнього поверхневого об’єму), а й додали два нові завдання: монтаж та запуск на території АС «Академік Вернадський» засобів просторово-часового координатного забезпечення – перманентної ГНСС-станції та виконали наземне лазерне сканування будівель станції, – пишається співрозмовник.
Інститут геодезії у таких антарктичних програмах бере участь уже 20 років.
Геодезія – мегаперспективна
На переконання науковця, геодезія не лише як наука, а і як фах має чималі перспективи, тому він не може зрозуміти, чому останніми роками охочих навчатися на геодезії меншає. Щобільше, професія геодезиста – мегаперспективна, якщо зосереджуватися на вивченні актуальних «потрібних» дисциплін. Скажімо, фахівці-геодезисти на сьогодні потрібні в агросекторі, який найшвидше й найбільше розвивається в Україні, адже саме геодезисти налаштовують сучасну агротехніку, а в територіальних громадах геодезисти відповідальні за створення нових та оновлення старих картографічних матеріалів, використовуючи для цього безпілотні літальні апарати. Без геодезиста не обходяться і в жодному будівництві.
Як науковець і викладач Ігор Савчин усіляко пропагує геодезію і розвиває її. Бере активну участь у конференціях, проєктах, а також ініціює їх. У 2016 році спільно з колегами-однодумцями започаткував щорічну міжнародну конференцію молодих професіоналів GeoTerrace, матеріали якої із 2020 року індексуються наукометричною базою даних Scopus.
– Це надзвичайно важливе досягнення, адже з усіх геодезичних конференцій, що відбуваються в Україні, тільки наша має таку індексацію, – пояснює співрозмовник.
У науковому доробку Ігоря Савчина – 59 публікацій, з них – 20 наукових статей у закордонних виданнях, 14 – у фахових журналах та 25 у збірниках матеріалів конференцій.
– Інститут дав мені багато. Завдяки йому я об’їздив й обміряв усю Україну, побував у Польщі, Німеччині, Швейцарії, Чехії, Італії, Болгарії, Румунії, Казахстані, Чилі і навіть в Антарктиді.
Про працю з молодими науковцями
Упродовж семи років Ігор Савчин очолює наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених свого інституту. Йому успішно вдається залучати молодь до участі в українських та міжнародних конкурсах та грантах. Для кращої координації роботи молоді геодезисти розділені на декілька команд за основними напрямами діяльності. Ефективність роботи товариства Ігор Савчин вбачає в активній комунікації, а також колегіальному прийнятті рішень.
Разом з колегами Ігор Савчин ініціював проєкт реновації простору на даху другого навчального корпусу – GeoTerrace Open Lab. Шукає для цього грантову програму. Це буде озеленений креативний багатофункційний коворкінговий простір просто неба, де відбуватимуться наукові конференції, культурні заходи, цікаві зустрічі тощо.
