Продовжуємо цикл «Сто образів Львівської політехніки» — висвітлення портретів особистостей, які вагомо впливають на розвиток університету, на його роль у світовому освітньому середовищі.
Докторка технічних наук, професорка кафедри спеціалізованих комп’ютерних систем ІКТА, авторка понад 400 наукових праць, понад 100 з яких індексовані наукометричними базами, переможниця численних конкурсів, лауреатка багатьох премій.
У 26 років захистила кандидатську, у 34 – докторську
Уже кілька років Галина Клим належить до найбільш впливових і найбільш цитованих науковців світу. Звісно, професорці приємно бачити себе в такому переліку, адже це свідчить про актуальність її досліджень, однак, з іншого боку, вважає всі ті рейтинги дуже суб’єктивними, адже зараз у науковому світі такий період, коли всі женуть за кількістю публікацій, рівнем цитування і на цьому підґрунті виникло чимало лайфхаків щодо того, яким чином штучно підвищити собі рівень цитованості. Хоча, скажімо, польські колеги, вважають це дуже хорошим показником.
– Коли бачу, що мої праці цитують науковці провідних закордонних установ із високим індексом цитування, яких особисто не знаю, а вони мене цитують, – це додає більше захоплення своєю роботою, ніж те, що я потрапила до списку найбільш цитованих людей. Однак знаю дуже багатьох науковців, які активно працюють і чомусь не потрапляють до цих списків, – пояснює співрозмовниця.
На її рахунку – два гранти Президента України, два гранти Політехніки для молодих науковців, стипендія Кабміну, дві стипендії Верховної Ради, премії Президента України й три премії ЛОДА, премія Верховної Ради для найталановитіших молодих науковців, премія Львівського міського голови талановитим ученим. Двічі була найкращим молодим науковцем ІКТА. Як учасниця держбюджетних конкурсів для молодих науковців неодноразово отримала фінансування на наукові дослідження.
А свою наукову кар’єру Галина Клим почала на четвертому курсі факультету електрофізики Львівської політехніки, після перемоги на олімпіаді зі спеціальності в Харкові. Почала досліджувати наноматеріали, які застосовують у медицині, адже, навчаючись на кафедрі напівпровідникової електроніки (спеціалізація «фізична і біомедична електроніка»), мріяла працювати в установі з медичною технікою. Долучилася до наукової роботи на НВП «Карат», у групі професора Олега Шпотюка, де по-справжньому полюбила науку.
Згодом під науковим керуванням професора Миколи Ваківа підготувала кандидатську дисертацію на основі керамічних матеріалів для сенсорів вологості. Захистила її в ЛНУ ім. І. Франка. А до Львівської політехніки повернулася вже на новостворену кафедру «спеціалізовані комп’ютерні системи» і таким чином зблизилася до комп’ютерної інженерії.
Докторську підготувала лише за півтора року навчання в докторантурі. Цьому посприяла висока наукова активність, адже до участі в грантових програмах почала долучатися ще в аспірантурі.
– У докторському дослідженні я вирішила вивчати наноструктуровані скло-керамічні середовища для оптоелектроніки та сенсорики. Як результат – запропонувала спеціалізовану комп’ютерну систему з різною кількістю багатофункційних сенсорів, які можна використовувати, зокрема для моніторингу стану довкілля, – розповідає Галина Іванівна.
Досліджує наноматеріали, що мають практичне застосування
Галина Клим продовжує досліджувати перспективні наноматеріали і ті, що мають більш практичне спрямування, зокрема матеріали для оборонного обладнання, здебільшого сенсорні, й імплементує їх у потужні інформаційно-вимірювальні комплекси. Виконує проєкти МОН і на замовлення установ Укроборонпрому.
– Те, що я працюю в напрямі спеціалізованих комп’ютерних систем, дає мені нові можливості реалізувати себе не тільки як матеріалознавець, а й задіювати певні прикладні аспекти, – пояснює.
Також професорка співпрацює з Академією сухопутних військ, де актуальні питання робототехніки і залучення сенсорів, а ще – із Західним центром українського відділення «Міжнародного центру наукової культури – Всесвітня лабораторія», де зацікавилися її розробками для моніторингу мікроклімату, які застосовували в басейні річки Солокії.
– Отож загалом є зацікавлення, але водночас і велика конкуренція з уже готовими розробками. Ті розробки, з якими зараз працюю, потребують дальшого практичного впровадження і, можливо, перевірки в нагальних умовах, але наразі до фінального стану не доведені.
До карантину моя співрозмовниця активно використовувала нагоди стажуватися за кордоном. Таким чином побувала в Італії, Польщі, Іспанії, Німеччині, Франції, Латвії. Називає себе науковим туристом, адже любить подорожі поєднувати з науковими зацікавленнями. Зараз тужить за тими часами і найбільше мріє про те, щоб час коронавірусної пандемії завершився і можна було знову активно подорожувати, спілкуватися з колегами різних країн, долучатися до цікавих програм.
Науковими зацікавленнями «заражає» студентів
Зі студентами Галина Клим працює нарівні, в діалозі, без бар’єру «я – викладач, а ви – нижче». Переконана, що не лише вчить їх, а й часто від них вчиться чимало. Студенти часто переймають від своєї викладачки наукові зацікавлення. Хоча молода професорка більше вважає себе науковицею, адже її наукова кар’єра триваліша, ніж викладацька, однак досить інтенсивно працює зі студентами, має дипломників, допомагаючи їм на першому рівні їхньої наукової роботи. Викладає магістрам спецкурси: дослідження і проєктування спеціалізованих комп’ютерних систем, надвеликих інтегральних схем, програмних систем; аспірантам – сучасні нанотехнології в електроніці. Бакаларів знайомить зі спеціалізованими мікронаносенсорними системами – це новий курс, в якому використовує багато своїх наукових розробок.
Галині Клим уже не раз пропонували кар’єрні перспективи у багатьох країнах світу. Попри те, що становище науковців там значно краще, що вони мають усі сприятливі умови до розвитку, постійно там працювати нізащо б не погодилася. Вважає, що де людина народилась, там і пригодилась.
Мрія про лабораторію стає реальністю
Коли Галина Клим п’ять років тому в інтерв’ю тижневику «Аудиторія» сказала, що мріє про власну лабораторію, щоби провадити там науково-дослідну роботу, то директор інституту Микола Микийчук та тодішній завідувач кафедри Роман Дунець запропонували для цього невелике приміщення. Однак наразі, через нестачу кімнат на кафедрі, доводиться ділити цю кімнату з іншими колегами. Позаяк вона маленька, частина придбаного обладнання стоїть нерозпакована в коробках. Отож пані Галині довелося обладнати тимчасову лабораторію вдома, аби мати змогу провадити необхідні дослідження.
Науковцеві важливо мати свою лабораторію, адже нелегко зосередитися на роботі, абстрагуватися від усього другорядного, коли поряд із тобою ще кілька викладачів і постійний потік студентів.
