Коли ми домовлялися про зустріч з професором кафедри цивільного права та процесу Інституту права та психології Іриною Личенко, мене найбільше цікавило, як за два роки роботи у Львівській політехніці можна стати найкращим молодим науковцем року.
Це покликання
Вже від початку розмови з пані Іриною стало зрозуміло, що молода науковець справді багато працює. У її доробку – близько 70-ти публікацій. Сім років тому захистила кандидатську, а через п’ять років – докторську. Очевидно й те, коли викладач – не сухий теоретик, а фаховий практик, то його лекції жваві та цікаві. Як-не-як, чотири роки праці на Галицькій митниці не минули даремно. Сьогодні Ірина Личенко читає студентам екологічне право, сімейне право і цілком нову дисципліну для магістрів – адвокатура зарубіжних країн.
– До викладацької роботи я прийшла цілком випадково – колись випала нагода прочитати кілька лекцій у Міжрегіональній академії управління персоналом. І це мене захопило… Я зрозуміла, що викладацька робота дуже цікава та може стати моїм життєвим покликанням.
Моя співрозмовниця зрозуміла, як це важливо, коли ти маєш, за твердженням Г. Сковороди, сродну працю – таку, що відповідає твому покликанню і приносить задоволення.
Правові питання – на часі
Отож, Ірина Личенко залишила державну службу та продовжила викладати у МАУП, а паралельно стала здобувачем кафедри адміністративного права та адміністративного процесу університету УВС, взялася за написання кандидатської, а згодом і докторської. Захистила свої дослідження у Франковому університеті і відразу ж розпочала працювати над докторською, яку вже захищала у Національній академії внутрішніх справ у Києві. Як науковець під керівництвом професора Олексія Остапенка вирішила вивчати адміністративний захист права власності, а саме адміністративно-деліктний аспект, тобто правові методи протидії з адміністративними правопорушеннями. Цю тематику продовжила у докторській – досліджувала захист законних інтересів громадян України у сфері власності засобами адміністративного права.
– Чому обрала саме цю тему – адміністративний захист права власності? Я зрозуміла, що вона актуальна для України. Згодом почала з’ясовувати питання захисту законного інтересу і його співвідношення із захистом права власності і правових можливостей у сфері власності. Суспільно-політичні події в Україні спонукали дослідити питання захисту права власності осіб, які постраждали внаслідок воєнного конфлікту на Донбасі. Мешканці цього регіону такого захисту потребують найбільше, адже втрачають майно, зокрема житло, їм не дають реалізовувати своє право на власність. Зараз уже мої аспіранти продовжують реалізовувати цю ідею і працюють над питаннями адміністративно-правового права захисту права власності у регіоні Донецької і Луганської областей.
Ще одна тематика, над якою працює Ірина Личенко, – проблема екологічної безпеки, тобто формування стратегії соціально-економічних і правових реформ у цій сфері. На думку науковиці, тут найважливіше – вибудувати стратегію, тому що в Україні немає єдиного адміністративно-правового центру подолання нових екологічних проблем, пов’язаних із воєнними діями. Це важливо для Донбаського регіону, де втрачаються ландшафтні парки, заповідники, заказники. Водночас вирішення екологічних проблем в інших регіонах також потребує нових підходів. У Львові, наприклад, – це актуальні правові питання вивезення сміття та інші проблеми, які турбують місцеву громаду. Отож, на часі розробка правових питань найнагальніших проблем населення.
Активна участь у проектах
У Львівській політехніці Ірина Олександрівна працює два роки. Торік перемогла у конкурсі «Найкращий молодий науковець року». Це визнання здобула завдяки своїй науковій активності, праці зі студентами, активній участі у конкурсі проектів молодих учених. Стала авторкою проекту щодо захисту прав, свобод, законних інтересів людини в умовах соціально-політичних трансформацій, серед них – вирішення екопроблем у регіонах, що постраждали від воєнного конфлікту. Ірина Олександрівна організовує щорічний круглий стіл «Стратегія екологічної безпеки України: соціально-економічний та правовий вимір». Її аспірантка Ірина Комарницька вже захистила кандидатську, а це також важливий науковий здобуток молодої професорки.
...Пані Ірина зростала у творчій сім’ї музикантів. Однак їхня донька-гуманітарій вирішила вступати на юридичний факультет:
– Звісно, тоді я зовсім по-іншому уявляла свою професію. Думала, завершу навчання, працюватиму на митниці. Але анітрохи не шкодую, що працюю зі студентами. Вони мене багато вчать, від них переймаю запал, бажання творити. Студенти – рушій усіх починань, вони надзвичайно творчі.
На думку моєї співрозмовниці, щоб мати друзів і досягти успіху – треба ділитися знаннями з іншими. А все складне у житті – насправді надзвичайно просте.