Команда хіміків з Інституту хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка» втілити в життя власну розробку, над якою працювали багато років, – гідрогелеві пов’язки для загоєння опіків та важких ран.
За словами професора, доктора хімічних наук Володимира Самарика, гідрогель – це схожа на желе речовина, що складається з полімерних речовин – довгих молекул-ланцюжків, що утримують воду й надають їй тривимірної структури. Вміст води може коливатися від 50% до 95%. Така волога пов’язка зберігає водний баланс рани, перешкоджаючи її пересиханню. Тобто забезпечується загоєння тканин без формування струпу. Гідрогель також краще, ніж ватно-марлева повʼязка, підтримує сталу температуру, що разом із високою вологістю допомагає створити оптимальні умови для активації тих клітин шкіри, які відповідають за загоєння рани. Їх називають фібробластами.
Крім того, гідрогель може містити в собі лікарський препарат, забезпечуючи його дозоване надходження у рану впродовж якогось часу. Гідрогель також прозорий: якщо пов’язка не потьмянішала під час використання, крізь неї можна стежити за станом рани та процесом загоєння. Це дає змогу робити перев’язки рідше, менше турбуючи пораненого та знімаючи навантаження з медичного персоналу.
Гідрогелеві пов’язки невеликого розміру (площею у кілька дециметрів) зазвичай складаються лише з гідрогелю. Гідрогелі більшого розміру можуть накладати на тканинну основу, аби повʼязка краще тримала форму.
За допомогою гідрогелевих пов’язок можна вилікувати такі рани:
- трофічні – такі, які виникли у разі порушення кровообігу та важко загоюються;
- діабетичні стопи – виразки на нижніх кінцівках людей із діабетом, що виникли внаслідок пошкодження судин;
- пролежні – рани, що утворюються на місці тривалого контакту виступів тіла лежачої людини та постелі: вони також є результатом порушення кровообігу в тканинах та важко загоюються (між іншим, такі пов’язки навіть краще застосовувати для запобігання пролежням).
«До повномасштабного вторгнення ми виробляли їх невеликими дослідними партіями для лікування післяопераційних та опікових ран. Тепер від військових медиків отримуємо відгуки, що наші пов’язки добре діють і в разі опіків фосфоровмісними запалами, які важче загоюються. Річ у тім, що білий фосфор добре розчиняється у підшкірному жирі, швидко проникаючи у підшкірну речовину та кров. Це призводить не лише до важкого опіку, а й до відмирання прилеглих тканин, руйнування клітин крові, а у великих дозах – порушення роботи одночасно кількох органів і систем. Їх також можна застосовувати в разі вогнепальних поранень, рваних ран, коли пошкоджена велика площа шкіри, післяопераційних ран. Наприклад, наші спостереження свідчать, що використання гідрогелевих пов’язок у середньому на 30%, а часом і на 50% пришвидшувала загоєння післяопераційних швів», – зауважує пан Володимир.
Фахівці працювали над цією розробкою тривалий час. Їм навіть вдалося впровадити у виробництво дещо іншу технологію на одному з українських підприємств, які також виготовляють гідрогелеві пов’язки й надсилають на фронт.
«Кілька років тому ми вже завершили цю нову розробку гідрогелевих пов’язок і мали бажання реалізувати її технологічно. У 2021 році Університет нам виділив кошти і приміщення, а на початок 2022 року ми мали більш-менш обладнані й устатковані приміщення для пілотної установки. Після 24 лютого нас попросили налагодити виробництво для фронту. Як зараз пам’ятаю, наша перша партія була готова 8 березня 2022 року», – розповідає Володимир Самарик.
Свою продукцію фахівці поширюють безкоштовно.
«Ми не підприємство, а лабораторія у Львівській політехніці, тому не можемо й не маємо особливого бажання продавати. Відправляємо через благодійні організації, волонтерів, або самостійно надсилаємо «Новою поштою» напряму у військові частини, клініки, військові шпиталі. Благодійні організації сплачують наші рахунки за реагенти. Формально ми виготовляємо дослідно-промислові партії гідрогелевих виробів медичного призначення для проведення клінічних випробувань і маркетингових заходів у межах п’ятирічної державної програми зі створення вітчизняного виробництва гідрогелевих засобів медичного призначення», – зазначає науковець.
У перспективі фахівці хотіли б знайти інвестора.
«Максимальна потужність нашого обладнання – 20 тисяч пов’язок на місяць. Це дуже мало, щоб робити їх на продаж. Тому найліпший для нас варіант – це якщо з’явиться інвестор, забере технологію і вже самостійно вироблятиме», – додає Володимир Самарик.
