Постать Ванди Руткевич-Блашкевич в Україні відома хіба що у середовищі альпіністів, хоча перша європейка, яка піднялася на вершину Евереста і перша жінка, яка підкорила другий восьмитисячник світу К2, має також цікаве пов’язання зі Львівською політехнікою.
Про Ванду Галину Руткевич-Блашкевич написано чимало книг та знято фільми. Її життя було цікавим прикладом поєднання науки і спорту, тендітності і неймовірної сили духу й рішучості. Вона народилася у місті Плунге на північному заході Литви 4 лютого 1943 р. у сім’ї поляка Збігнева Блашкевича і литовки Марії Петкунайте. Після завершення Другої світової війни родина переїхала на батьківщину Збігнева Блашкевича – до Ланьцута на півдні Польщі, а згодом до Вроцлава. Тут Ванда добре підготована батьком одразу пішла у другий клас початкової школи, закінчила ліцей, а згодом – Вроцлавський університет і здобула фах електротехніка. Працювала в Інституті автоматизації енергетичних систем у Вроцлаві, згодом переїхала до Варшави і почала працювати в Інституті математичних машин. Однак вона була не лише талановитим науковцем, а й спортсменкою. Ще у школі почала активно займатися різними видами спорту: стрибками у висоту, бігом, штовханням ядра, метанням диска і списа, волейболом. Свої перші кроки у альпінізмі Ванда почала робити у Татрах у 1962 році, де пройшла кілька складних маршрутів. Все це, разом з вродженими здібностями, дало їй необхідну силу і досвід для подальших сходжень в Альпах, Норвегії, Памірі, Гіндукуш, Андах, Патагонії, Тибеті, Йосеміті, і найбільше в Каракорумі і Гімалаях. Її зоряний час припав на 70–80 роки ХХ ст. 16 жовтня 1978 р. вона стала третьою жінкою і першою європейкою, що піднялася на найвищу вершину світу – Еверест. У той самий день, коли Ванда Руткевич-Блашкевич підкорила Еверест польський єпископ Кароль Войтила був обраний Папою Римським під ім’ям Івана Павла II. 10 червня 1979 р. коли вони зустрілися Іван Павло ІІ промовив до альпіністки сакраментальні слова: «Добрий Бог захотів, щоб у той самий день ми обоє піднялись так високо». 23 червня 1986 р. Ванда Руткевич стала першою жінкою, яка підкорила другий восьмитисячник світу К2. Вона також була головною претенденткою на звання першої жінки, яка піднялася на усі 14 найвищих вершин Землі, однак встигла підкорити тільки вісім: Еверест (1978), Нангапарбат (1985), K2 (1986), Шишабангма (1987), Гашербрум II (1989), Чо-Ойю (1990), Гашербрум I (1991), Аннапурна I (1991). Ванда Руткевич-Блашкевич пропала безвісті у 1992 р. під час сходження на третю вершину світу – Канченджангу.
Дуже часто у тіні видатних постатей залишаються ті, хто допоміг їм стати тими ким вони стали, пожертвував собою для їхніх досягнень. У житті Ванда Руткевич-Блашкевич такою постаттю був її батько – обдарований науковець, випускник Львівської політехніки Збігнев Блашкевич. Він був не лише наставником який сумлінно дбав про інтелектуальний і фізичний розвиток доньки, але й прикладом для наслідування, що сформував вольовий характер Ванди.
Збігнев Владислав Блашкевич народився у Григорівці поблизу Ланьцута на польсько-українському етнічному прикордонні 8 липня 1910 року. Після здобуття середньої освіти навчався у Львівській політехніці на відділі машинобудування, який закінчив у 1937 р. отримавши диплом інженера-механіка. У 1939 р. він переїхав у Литву, де у липні 1940 р. одружився із Марією Петкунайте. З 1946 р. Збігнев Блашкевич працював у Вроцлавській політехніці, пізніше у Проектному бюро. Був винахідником, зокрема запатентував сім винаходів у галузі біологічного очищення стічних вод. Любов до науки і знання які отримав у своїй альма-матер – Львівській політехніці прищепив і своїй доньці, яку усіляко підтримував. Збігнев Блашкевич був не лише талановитим вченим, поліглотом, але й завзятим аматором спорту, зокрема займався плаванням, вітрильним спортом, стрільбою, дзюдо. Власне він відкрив для доньки гори, що стало сенсом її життя. Трагічно загинув у Ланьцуті 12 жовтня 1972 р. Дружина Збігнева Блашкевича – Марія померла у 2013 р. у віці 103 років до самого кінця не вірячи у смерть доньки і чекаючи на її повернення з гір.
Ванда Руткевич-Блашкевич увійшла в історію спорту, як надзвичайно вольова, безкомпромісна постать. Здобуваючи на самоті вершини вона часто повторювала: «головний Еверест – це перемогти себе».
