11 березня з нагоди 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка Національний університет «Львівська політехніка» спільно з обласним товариством «Просвіта» організував у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика літературно-мистецький вечір «І на оновленій землі врага не буде, супостата».
Уже другий рік поспіль Товариство «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка» спільно з обласним товариством «Просвіта» проводило Шевченківський вечір у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика. Режисером-постановником заходу був директор Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки, заслужений працівник культури України Степан Шалата. Вели вечір учасники Народного театру-студії «Хочу» Софія Першина та Роман Музика.
– Львівська політехніка – провідний заклад не тільки в науці та техніці, на щастя, він став таким і у проведенні культурних заходів, що дуже тішить. Це велике досягнення. Мене радує, що студентство перейняте Шевченком. Я хочу вірити, що це нікуди не зникне і щораз його твори будуть більше звучати. Можливо, вони знаходитимуть нові засоби відтворення, що ближчі нинішній епосі та відгукуватись у молоді, – каже Христина Бурштинська, голова Товариства «Просвіта» Львівської політехніки.
Твори Шевченка зуміли збудити та відновити національну свідомість у поколіннях українців, які читали, переписували й переказували його творчість.
– Слово поета змогло проникнути в душі мільйонів. Це слово дуже лаконічне: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Це короткий посил його і майбутнім поколінням. Тільки у своїй державі можна бути вільною людиною і шукати правди та щастя, – переконаний Ярослав Пітко, голова Львівського обласного товариства «Просвіта».
Творчість Шевченка, як пам’ятаємо, була й войовничою, однак боротьба є саме засобом досягнення свободи та щастя. За словами Христини Бурштинської, Тараса Шевченка непокоїла байдужість, його бунт вилився у творчість.
– Мало зрозуміти, що в своїй хаті своя правда. За ту правду і за ту хату треба боротись, і тому: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» На цьому виховувалося покоління борців за волю України, – додає Ярослав Пітко.
Зі словами Шевченка українці йшли боротися за незалежність Української Народної Республіки, у лави УПА, на Революцію Гідності та зрештою боронять нашу державу від російської навали сьогодні, пишучи слова поета на бронежилетах.
– З 1991 року ми, напевно, почали недочитувати його, бо не дослухалися до застереження Шевченка, який попереджував, що існує вічна загроза українській державності з півночі, що є народ, який сповідує ідеал захоплення чужого, ідеал свого царя, – зазначає Пітко.
Агресія росії дещо збудила інтерес до Шевченка, адже його слово нині лише актуалізується. Його заклик до боротьби за свободу української нації знаходить відгук у наших серцях.
– Ми мусимо обстоювати наш національний дух, робити все, щоб він лише міцнів, тільки тоді ми зможемо мати даку державу, про яку мріяли, щоб вона була для всього українського народу і показала ті глибини нашої нації, які направду живуть десь у серці кожного українця, – каже Христина Бурштинська.
Концерт розпочався хоровим виконанням «Заповіту» Тараса Шевченка на музику Гордія Гладкого.
На заході виконували твори й уривки з творів на слова поета Народна хорова капела студентів «Гаудеамус», Народний вокальний ансамбль «Аколада», Народний ансамбль естрадного співу «Сузір’я», Народний ансамбль бандуристок «Заспів», Народний чоловічий хор викладачів «Орфей», учасники Народного театру-студії «Хочу» Ярина Іващишин, Юлія Гапонюк та Роман Музика.
Музичним виконанням творів зачаровували гостей Народний камерний оркестр «Поліфонія» і Народний симфонічний оркестр. Окремо звучала музика на твори Шевченка авторства Віктора Власова та Дмитра Коханського, а також обробка вірша «Сирота» від Міли Нітіч.
Народний ансамбль танцю «Вірність» виконав хореографічну композицію «І сотвори святеє диво! Воскреснуть мертвим повели…» та театральну інсценізацію уривка «Гайдамаки» спільно з Народним театром-студією «Хочу».
Показали на сцені й козацький танець, що символізує лицарську звитягу, яка живе й у сучасних поколіннях українців. Катерина Гладій – випускниця Львівської політехніки, багаторічна учасниця Народного ансамблю естрадної пісні «Сузір’я», фіналістка «Голосу країни» – виконала «Бандуристе, орле сизий» на слова Шевченка. А завершувала концерт симфонічна поема-фантазія Володимира Сидорака «Реве та стогне» на вірші Тараса Шевченка.
– Шевченко з’являвся на стендах кіборгом, у військовому шоломі тощо. Це свідчить, що він став немов душею народу, він є для нас основою. Великий Кобзар писав: «Нема на світі України, немає другого Дніпра», – це має бути в душі кожного українця, – наголосила Христина Бурштинська.
