Студентки другого курсу магістратури ІАРХ кафедри містобудування Ганна Жиган і Софія Прядко переддипломну практику провели в пошуках і описах львівських мозаїк радянського періоду.
Зруйновані «Риби» на фасаді магазину «Океан» і стилізоване зображення жінки з електролампочкою на стіні неподалік «Кінескопу» наприкінці літа сколихнули громаду. Річ у тім, що окремі мозаїки, створені навіть за радянських часів, залишаються якщо не мистецькими, то історичними пам’ятками, відповідно, потребують збереження. Управління охорони історичного середовища взялося облікувати й досліджувати ті мозаїки, які ще залишилися на просторах міста.
Ганна й Софія давно цікавляться історією Львова, особливо під’їздами і сходовими майданчиками його будинків. На таке захоплення дівчат надихнула ще на першому курсі викладачка Тетяна Казанцева – водила їх на замальовки, показувала світлини. За спостереженнями Ганни Жиган, Львів, порівняно з Мукачевом, звідки вона приїхала на навчання, ліпше береже свої архітектурні цінності. «У рідному місті, – шкодує дівчина, – нема що досліджувати – в одному старому будинку знайшла лише один орнамент. Багато пам’яток руйнуються – нікому нема до цього діла». Для Софії Прядко, яка теж не зі Львова, а зі Славутича Київської області, львівські пам’ятки й львів’яни не менш цікаві. Після пари Ігоря Черняка студентки вирішили дослідити мозаїки – він скерував їх до управління охорони історичного середовища для проходження переддипломної практики.
– В управлінні вже мали список вулиць, на яких можуть бути або точно є мозаїки, нам треба було перевірити їх наявність і стан, – розповідає Ганна. – Крім цього – оцінити площу втрат, метод набору, тобто технологію, за якою створено мозаїку – на поверхні, а тоді прикріплено чи відразу на стіні, додати опис її композиції й сфотографувати. Зазначали й рік будівництва дому, на якому розміщено, дату створення, стиль виконання і майстрів. Кожній мозаїці надали номер облікування. Нам випало перевіряти й описувати мозаїки радянського періоду. Переконалися, що найбільше вони зосереджені в Шевченківському районі.
Щоб отримати доступ до об’єктів дослідження, доводилося просити дозволу потрапити на завод чи в будинок, військову частину, басейн. Багато мозаїк дівчата побачили на дитячих садках і школах – найяскравіші представники стилю. Серед зображень переважають робітники, та є поряд з ними і кобзар, дівчина зі снопом, космонавт, у басейнах – морська тематика, на школах і садках – рослинний і казковий світ.
Бувало, що творів не знаходили: від «Сонячного годинника» на території комплексу «Медик» не зосталося навіть стрілки. Помітили тенденцію до втрати фрагментів мозаїк, інколи від них залишилися тільки поодинокі шматки композиції. Знищують ті мозаїки, що розташовані не на приватній території. Та окрім вандалів, мозаїкам завдають шкоди сніг і мороз.
Студентки задоволені таким форматом своєї практики – створили документи, які є підставою для збереження мозаїк, і ліпше пізнали Львів та його жителів.
