Асистентка кафедри туризму ІСТР Мар’яна Сеньків у Львівській політехніці працює півтора року. Впродовж цього часу активно розвивається як науковиця і викладачка. А починала з любові до географії та зацікавлення економікою.
Моя співрозмовниця – випускниця двох факультетів ЛНУ ім. І. Франка: географічного та економіки, менеджменту і міжнародного права в Інституті післядипломної освіти. Закінчила аспірантуру, написала і захистила кандидатську про транспортну і розподільчу геологістику в Західному регіоні України:
– Науковою роботою мене зацікавив керівник магістерської, а згодом і дисертації Володимир Грицевич. Саме він показав мені, що таке наука, заохотив до досліджень. Тепер я у роботі часто використовую математичні методи, яких навчилася від свого наукового керівника.
– Як Ви прийшли до Політехніки?
– Після аспірантури почала працювати інженером лабораторії атласного картографування. Однак хотіла викладати. На географії таких можливостей не було. А тут моя колега Марія Мирош, теж випускниця нашого факультету, яка вже рік працювала в Інституті сталого розвитку, розповіла, що там є вакансії. І я подала резюме.
– Як реалізовуєте себе на кафедрі як викладачка і науковиця?
– У роботі зі студентами використовую інтерактивні методики. До лекцій додаю багато спілкування, діалогу. Взагалі вважаю, що сучасний викладач мусить чути студентів, яких навчає, знати їхню думку, як вони ставляться до здобування освіти. Річ у тому, що нині маємо справу з поколінням студентів, для яких пріоритетом є не отримати вищу освіту, а набути насамперед практичного досвіду. Тому заохочую їх до багатьох речей на власному прикладі. Мої студенти знають, на які конкурси я їжджу, в яких школах беру участь, які курси самонавчання проходжу. Як відповідальна за міжнародну наукову та освітню співпрацю кафедри, заохочую їх до конференцій, наукових заходів, конкурсів, стажувань.
Беру участь у пізнавальних семінарах і тренінгах. Також пишу наукові статті – їх маю понад 30, останні – на туристичну тематику, раніше більше писала про геологістику.
– Яка тематика Вас цікавить тепер?
– Туризм, доступний для всіх. Ним зацікавилася після участі у Школі універсального дизайну для викладачів у Києві. Я зрозуміла, що доступний туризм треба розвивати в Україні так, як це роблять у Євросоюзі. У нас публікацій про доступний туризм дуже мало, як і самого туризму, зрештою. Після завершення школи ми мали конкурс навчальних програм, які потім можна впровадити в навчальний процес свого університету. Я написала програму універсальної доступності у міжнародному туризмі і виборола друге місце. За це отримала невеликий ґрант на доопрацювання і впровадження цієї програми. Сподіваюся згодом викладати доступний туризм. Наразі ж частково інтегрую його в ті курси, які викладаю.
Разом із колегами кафедри останнім часом я підготувала дві заявки на міжнародні ґранти – «Вишеград+» (запропонували популяризувати сільські туристичні ресурси у закладах освіти) та громадської дипломатії уряду США, відповідно до якого плануємо запросити до нас викладача-експерта з туризму у США, який би розповів нам про підготовку спеціалістів з туризму у своїй країні. Можливо, вдалося б перейняти від нього цікаві практики й запровадити в нас. Хотілося б почути про американські навчальні програми з туризму, зіставити їх з нашими. Також плануємо провести анкетування серед студентів про те, як вони розуміють своє місце у глобальній туристичній системі і чи бачать власне майбутнє в туристичній індустрії.
– А що означає доступний туризм?
– Туризм зараз є масовим явищем, адже охоплює широке коло людей. Доступний туризм – це коли усіма туристичними благами можуть користуватися люди з різними можливостями: з особливими потребами, з хронічними захворюваннями, похилого віку, сім’ї з малими дітьми…
Нещодавно мені випала нагода вивчати доступність львівських музеїв. Для цього є визначені певні критерії. І виявила, що лише в «Арсеналі» люди з порушеннями зору можуть мати доступ до всієї музейної інформації. Тому треба вивчати досвід країн Євросоюзу і робити наші музеї доступними для усіх людей.
– Нещодавно Ви побували в Умані на Зимовій школі. Розкажіть про неї.
– Там спікери, які мають міжнародний досвід з організування тренінгів, розповідали про міжнародні стандарти якості освіти, про те, як правильно готувати статті у закордонні видання. Ми поглиблювали свої знання про міжнародні наукометричні бази, академічну доброчесність, оцінювання роботи вчителів, а також про те, як писати ґрантові заявки. Працювали в малих групах. Це дуже добрий досвід. За умовами школи, подібний семінар я організую в нашому інституті.