8 грудня з нагоди 122-х роковин Євгена Слабченка (Ежена Деслава) Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» спільно з Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин провів онлайн-подію «Ежен Деслав – кіномитець і дипломат: український почерк на мапі світу». До заходу доєдналися понад 100 учасників із 13-и країн світу, серед яких дипломати, науковці, педагоги й студенти (зокрема мистецтвознавства та міжнародних відносин), громадські діячі.
Модерував захід Андрій Яців, заступник директора МІОКу. Він наголосив на необхідності повернути ім’я Євгена Слабченка до українського культурного дискурсу, чому мають сприяти й такі онлайн-зустрічі. До речі, під час події учасники переглянули фрагменти фільмів Деслава «Монпарнас» (1931) та «Марш машин» (1926).
Відкриваючи зустріч, Ірина Ключковська, директорка МІОКу, зосередилася на проблемі творення модерної української ідентичності. «Нам треба створити образ самих себе. Це як мозаїка Оранти у Софії Київській – образ цілісний, заповнений цілком, тому й оберігає нас, – сказала Ірина Ключковська. – Щоб вивершити образ України для себе і світу, мусимо віднаходити золоту смальту – наші скарби, і поступово виповнювати нашу власну мозаїку, яка була б цікавою і для внутрішнього і зовнішнього світів». Крім того, очільниця МІОКу зазначила, що Інститут систематично реалізовує проєкти, присвячені видатним, але, на жаль, призабутим діячам української діаспори, з метою популяризації їхньої духовної спадщини (йшлося зосібна про Едварда Козака, Миколу Паращука, Василя Хмелюка, український мистецький рух у міжвоєнній Празі та ін.).
Ключову доповідь виголосила докторка історичних наук Ірина Матяш, Голова Правління Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин (Київ, Україна). У детальній презентації вона висвітлила головні віхи життя та творчості видатного українця, якого закордонні кінокола свого часу називали «першорядним режисером», «одним із найкращих кіносценаристів Європи» і «найвидатнішою особистістю сучасної кінематографії». Дослідниця ознайомила учасників із фактами біографії митця. Зокрема, промовиця розповіла про те, що Слабченко/Деслав опинився на Заході як дипломат УНР, але волею долі залишився в еміграції; він працював у Франції, Іспанії та інших країнах, та завжди наголошував на своїй українськості, був активним у громадському житті української спільноти, зокрема розбудовуючи скаутський рух («Пласт»).
Крім того, Ірина Матяш виокремила сучасні здобутки української громади за кордоном у справі увіковічнення пам’яті Євгена Слабченка. Передусім, за словами історикині, вагомими досягненнями стали пошук і віднова могили Деслава на православному цвинтарі в Ніцці (Франція), а також видання книжки «Дипломатична історія України» його авторства.
Власне, про непростий шлях до віднаходження місця спочинку Ежена Деслава розповіли членкині Франко-української асоціації Лазурового узбережжя (Association Franco-Ukrainienne Côte d’Azur) на чолі з її Президенткою Іриною Подиряко.
Також під час події виступили:
- Вікторія Гуленко, радниця посла України в Республіці Франція, директорка Українського культурно-інформаційного центру у Французькій Республіці (Париж, Франція);
- Сергій Ціпко, заступник директора Канадського інституту українських студій (Едмонтон, Канада);
- Юлія Змерзла, екзекутивна директорка Осередку української культури та освіти (Вінніпег, Канада);
- Лілія Лисих, заступниця директора Департаменту міжнародної технічної допомоги та міжнародного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації;
- Марина Гримич, українська письменниця, докторка наук, засновниця видавництва «Дуліби» (Бейрут, Ліван);
- Ігор Ліховий, перший заступник Генерального директора Шевченківського національного заповідника (Канів, Україна).
На зустрічі був присутній і Станіслав Костецький, засновник «Деславсінемафесту» (Біла Церква, Україна).
Наостанок Ірина Матяш відповіла на низку запитань.
