23 травня ми брали участь у міжнародній науковій конференції, де була порушена справді важлива тема — йшлося про збереження українських памʼяток, рухомої мистецької спадщини. Ця конференція символічно відбувалася в центрі Львова, у Львівському національному музеї. Чому ж символічно? Адже місто, навіть його центр, потребує чималої реставрації. Ця тема завжди гостро стояла в Україні. У нас надзвичайно багата культура з її віковими памʼятками архітектури, що свідчать про те, як Україна за своє тривале існування модифікувалася, які різні періоди переживала.
У нашій країні часто виникають фінансові труднощі у вирішенні таких питань, як реставрація. Отож для того, щоб якось рятувати нашу спадщину від, зокрема, нещадного плину часу, ми маємо гарних партнерів з Європи. Вони частково, але допомагають відновлювати наше культурне надбання. І на конференції ми мали можливість почути про це, а також про те, з якими проблемами нині стикаються реставратори, де є зараз старовинні українські пам’ятки та ін.
Конференція не завершилася на першій сесії, її учасники говорили на ці теми ще й наступного дня, 24 травня, залучивши небайдужих слухачів. Усього ж сесій за планом було близько девʼяти, а доповідачів — понад тридцять.
На першій сесії учасники конференції розкрили тему «Сучасні технології обліку та захисту пам’яток мистецької рухомої спадщини на прикладі проєкту AURORA».
Серед учасників конференції були:
- Наталія Чухрай, проректорка з міжнародних зв’язків Національного університету «Львівська політехніка», координаторка проєкту AURORA;
- Jove Pargovski, гість із Боснії і Герцеговини;
- Микола Бевз, завідувач кафедри архітектури та реставрації Львівської політехніки.
Координаторка проєкту AURORA професорка Наталія Чухрай виступала на тему збереження культурної спадщини в час війни. Після здобуття гранту від RED ARCH Cultural Heritage Law & Policy Research, Inc. розпочалася реалізація проєкту «Українська дерев’яна архітектура 3D». Ця ініціатива була спрямована на сканування та створення 3D-моделей деяких найстаріших українських дерев’яних церков, які перебувають під загрозою через російські атаки в Центральній, Північній та Східній Україні.
Водночас, за підтримки програми Вишеградського фонду, започатковано проєкт «Співпраця у просуванні культурних та спадкових туристичних напрямків в Україні та країнах Вишеградської четвірки». Його мета — привернути увагу до культурної спадщини за допомогою спільних міжнародних дослідницьких проєктів.
Найамбіційнішим проєктом стала участь у консорціумі, який протягом 36 місяців збирав представників університетів, компаній, мистецьких інституцій та фахівців з культурної спадщини. Метою проєкту «Музей як простір домінантних та альтернативних наративів поліфонії: від теорії до практики» було дослідити нові підходи до вивчення та презентації культурної спадщини.
Реєстр втрат мистецтва зафіксував понад пів мільйона викрадених творів, а в базі даних Інтерполу таких творів — тисячі. Через те що у Європі спостерігається високий рівень крадіжок та підробок об’єктів світової культурної спадщини, розробляють антиконтрафактний маркер на основі передових хімічних і спектроскопічних технологій для ідентифікації таких об’єктів і запобігання їх незаконному обігу. Планують створити мініатюрний пристрій, що бездротово відстежує культурні цінності, і цифровий інструмент на базі блокчейну для перевірки автентичності.
Проєкт AURORA передбачає впровадження комплексу заходів для захисту, ідентифікації та відстеження творів мистецтва з метою запобігання незаконному обігу, крадіжкам і знищенню культурної спадщини. Також проєкт сприятиме розширенню доступу до технологій у культурних закладах, сприяючи обміну знаннями між технічними фахівцями і професіоналами в галузі культурної спадщини. Конкретні заходи з підвищення висвітленості проєкту AURORA покажуть, як його рішення можуть допомогти зберегти культурну ідентичність, а водночас і культурну спадщину.
Серед соціальних впливів проєкту AURORA — технологічна демократизація суб’єктів культурної спадщини, що сприяє забезпеченню контролю над колекціями та протидії екстремістським наративам. На економічному та технологічному рівнях AURORA гарантує автентичність і відстеження творів мистецтва, що дає змогу уникнути шахрайства та полегшує відслідковування їх руху на ринку. Сертифікація критеріїв сприятиме сталому розвитку, а результати можуть бути корисні для різних секторів, включно з індустрією розкоші та правовим полем артринку.
Гість із Боснії і Герцеговини Jove Pargovski поділився балканським досвідом музейної діяльності. Заснована у квітні 2006 року Балканська музейна мережа зі штаб-квартирою в Боснії і Герцеговині, що налічує 86 музеїв і 162 індивідуальних членів у Чехії, стала партнером проєкту AURORA в травні 2024 року.
Jove Pargovski зазначив, що злочини проти культурних цінностей переважно пов’язані з трьома явищами: крадіжка, мародерство та підробка. Крадіжки ікон і релігійних предметів були найпоширенішими з 1960 по 1975 рік. За неофіційними даними, число зниклих ікон становить від 5000 до 6000. Точна кількість невідома, оскільки немає точної статистики про те, чим володіли церкви за часів комуністичної Югославії (1945–1992). У той період, коли церква мала напружені стосунки з державою, чиновники часто забирали ікони з храмів і не повертали їх. У 1974 році Міністерство внутрішніх справ знищило всі справи про викрадені ікони та цінні артефакти як застарілі.
У 2009–2013 роках у багатьох церквах, особливо на заході та південному заході країни, сталося чимало крадіжок ікон. У жовтні 2013 року албанська поліція вилучила понад 1000 релігійних і світських творів мистецтва, датованих від XV до середини XX століття, що були викрадені з церков і культурних центрів в Албанії та сусідній Македонії. У листопаді 2022 року Еді Рама, прем’єр-міністр Албанії, передав Димитару Ковачевському викрадену ікону — пам’ятку культурної спадщини Північної Македонії. У лютому 2023 року парламент Албанії ратифікував угоду про співпрацю щодо повернення 20 ікон.
Проблема полягає в тому, що країна не вирішила базового питання ідентифікації й обліку культурних цінностей, що ускладнює втручання міжнародних служб у разі крадіжки. Жодна міжнародна інституція не розпочне пошуку, якщо країна не має належної документації, що стоїть на заваді процесу реституції. Jove Pargovski запропонував шляхи розв’язання цієї проблеми, серед яких: створення національної бази даних згідно з Object ID та іншими стандартами; фотограмметрична документація та 3D-сканування культурних об’єктів; використання інструментів обробки зображень для пошуку втрачених предметів, включно з аналізом стилю живопису та колоризацією чорно-білих фотографій; звернення до ринків для пошуку добре задокументованих викрадених творів мистецтва.
Завідувач кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки Микола Бевз розповів про українські дерев’яні церкви — пам’ятки ЮНЕСКО.
— Шістнадцять дерев’яних церков Карпатського регіону Польщі та України включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2013 році, — зазначив професор. — Вони представляють чотири архітектурні типи: галицький, лемківський, бойківський та гуцульський, і відображають традиції дерев’яного будівництва XVI–XIX століть.
Проте включення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО аж ніяк не означає, що об’єкти набули статусу й опіки і можна далі ними не перейматися. Усі вони потребують подальшої праці, зокрема обліку, охорони та реставрації.
— Поки що в нас є дві церкви, де є пожежогасіння, але воно порошкове. Цей порошок у свою чергу може знищити живопис та позолоту. Відповідно, це дуже серйозна проблема наразі, — торкнувся доповідач і проблеми пожежної безпеки в культових спорудах.
Унікальною рисою української церкви є симбіоз архітектури та рухомого мистецького опорядження. Як вважає Микола Бевз, найближчим часом слід виконати повну інвентаризацію рухомої компоненти для кожного об’єкта, виявити всі «розсіяні» рухомі твори й атрибути і створити цифрові моделі наявної та розсіяної рухомої спадщини для всіх об’єктів.
Міжнародна конференція у Львові підкреслила нагальну потребу збереження української культурної спадщини, особливо в умовах війни. Виступи учасників висвітлили як успішні ініціативи, наприклад проєкт «Українська дерев’яна архітектура 3D», так і численні виклики, зокрема фінансові труднощі та проблеми з пожежогасінням у дерев’яних церквах. Спільні міжнародні зусилля, новітні технології для ідентифікації та захисту культурних цінностей, а також потреба створення національної бази даних культурних об’єктів були визначені ключовими напрямами роботи. Конференція продемонструвала важливість співпраці з європейськими партнерами та використання інновацій, що є критично важливим для збереження української ідентичності й історії.
