Книга Івана Ярославовича, Терлюка доцента кафедри історії держави і права, кандидата історичних наук, доцента (Терлюк І.Я. Козацька доктрина української національної державності: українська державна ідея другої половини XVI – початку ХІХ століть: монографія. Львів: Ліга-Прес, 2017. 216 с.) присвячена дослідженню процесу становлення, розвитку та занепаду ідеї козацької державності як української національної державної ідеї.
У вступному слові автор наголосив на тому, що ідея козацької державності набула рис національної ідеології від середини XVII ст., коли уперше було обґрунтовано потребу тодішніх українців в побудові власної держави як незалежної, а головно, соборної. У монографії дослідник простежує вплив геополітичного чинника на можливості реалізації національної державності в козацькій Україні. Зокрема, на його думку, наслідком реального поділу України останньої чверті XVIІ ст. було формування у концептуальному плані погляду на Україну як на Малоросію. Його представляли українські автори, які й заклали в українську політико-правову думку ідеологічні основи обґрунтування подальшого політичного розвитку України – російсько-центризму, себто в оцінці українських подій вони послуговувалися інтересами Московської держави. Найбільш показовим й концептуально довершеним російсько-центричним твором став «Синопсис». У цьому творі українського автора Московію і Україну уперше поєднано через династію, релігію і навіть етнос.
У ході дискусії присутніми висловлювалися думки щодо певних паралелей суспільно-політичної ситуації сьогоднішньої України та козацької трьохсотлітньої давності – початку XVIІІ ст. І. Терлюк, на прикладі зразків творчості Пилипа Орлика у контексті геополітичної ситуації початку XVIII століття, окреслив політичні та правові аргументи на користь існування незалежної Української держави. А загалом для нього політико-правові трактати П. Орлика – важливі документи, які сигналізували європейським державам про значимість української справи. І справді впадає в око загальна подібність за змістом і формою основної канви боротьби за незалежність Української держави на початку XVIII та ХХІ століть.
Жваву дискусію, з-поміж багатьох, викликала також теза автора про те, що основним способом вирішення проблем розбудови держави стала орієнтація козацького середовища на конституціоналізм, себто – на цілеспрямоване вироблення за допомогою суспільно-політичних інституцій таких правових норм, які б регулювали відносини між репрезентантами влади і суспільством, між представниками різних владних інституцій та рівнів.
Книга розрахована на науковців та широке коло читачів, зацікавлених історією української політико-правової думки та держави і права України.