Багато речей у сучасному світі ми можемо придбати на поличках крамниць. Але часом вироби хорошої якості та ручної роботи ви не знайдете навіть у найкрутіших супермаркетах. Це роботи, в які майстри вкладають усю свою душу та натхнення. Інколи звичайне дівоче захоплення переростає у маленький бізнес. Так сталося і в студентки четвертого курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації Ірини Палійчук. Дівчина призналася, що вже давно її неабияк захопила ручна робота, тож почала створювати речі, корисні в побуті, які, як виявилося, стали для багатьох поціновувачів шедеврами. Тож про це захоплення захотілося поспілкуватися з дівчиною більше.
― Як у тебе виникла ідея твого хобі?
― Ще в шкільні роки мені сподобалося гачкування. Я в’язала на різноманітних гуртках, брала участь у багатьох виставках і конкурсах. Тоді в’язала здебільшого елементи одягу: шарфи, шапки, рукавички. З часом закинула цю справу, бо весь свій вільний час я присвячувала навчанню ― закінчувала школу, а незабаром вступала до університету. Під час навчання на другому курсі я почала користуватися додатком Pinterest, часто там «зависала», шукаючи різні ідеї для декору дому, текстильні речі ручної роботи. Це завжди мене захоплювало, а ручну роботу я цінувала ще змалечку. У цій мережі я побачила в’язану сумочку із тоді ще невідомого мені матеріалу. Я почала шукати, що це за пряжа і через два тижні вже замовила собі декілька мотків. Намалювала тоді ескіз, і так створилася моя перша робота. Вона є у мене досі. Звичайно, вона не відповідає моїм теперішнім стандартам, однак мені шкода її розпускати, це вже як символ початку моєї маленької справи EthnoMotok.
― Що для тебе в твоїй улюбленій справі найлегше та найскладніше?
― В’язання виробу ― це лише одна четверта цілого етапу створення робіт. І гадаю, це для мене найпростіше. Адже, ти просто сидиш і в’яжеш. Це не робота, а відпочинок. Хоч в’язання – це фізично важка робота, тому що руки швидко втомлюються, однак це не впливає на настрій виробу. Найбільш складним етапом є створення правильної схеми та розрахунок розмірів під візерунок. Із математикою я «дружу», однак бувають певні нюанси і візерунок може не збігатися. Тут важливо відстежити кожну петельку, щоб виріб був ідеально рівний.
― Звідки черпаєш натхнення?
― У природі. Дуже полюбила мандри та подорожі. На жаль, в умовах карантину складно це робити, але кожен похід у гори ― це для мене величезне натхнення та мотивація, щоб продовжувати працювати, вигадувати, реалізовувати. Тоді в мене з’являється безліч цікавих ідей, які завжди занотовую і з часом втілюю в життя. Звичайно, також переглядаю багато журналів, блогів, читаю книги і спілкуюся з людьми. Це завжди надихає.
― Чи дуже вплинула пандемія на твоє хобі?
― Оскільки я не орендую спеціальне приміщення для майстерні, а працюю вдома, то загалом не можу сказати, що щось змінилося у фізичному плані після карантину. Серед плюсів ― з’явилося більше часу на розвиток, на створення нових виробів, на освоєння нових технік та навичок, на розвиток контенту в соціальних мережах. Щодо мінусів ― то, через карантин, зменшилася кількість замовлень і важче отримати потрібну кількість ниток, адже багато магазинів отримували її з-за кордону, і тепер потрібно довше чекати на матеріал, часто багато кольорів немає в наявності. А це справді проблема для мене, адже для одного виробу я завжди поєдную декілька відтінків.
