Через рік, згідно з енергетичною стратегією Європарламенту й Ради Європи, у країнах-членах ЄС споруджуватимуть будинки майже з нульовим споживанням енергії, які ще й самі її генеруватимуть. У таких будинках ми житимемо в майбутньому, й альтернатив немає, кажуть науковці кафедри будівельного виробництва Львівської політехніки – завідувач кафедри професор Мирослав Саницький, доценти Оксана Позняк і Уляна Марущак. Вони є авторами навчального посібника «Енергозберігаючі технології в будівництві», який відзначено на Конкурсі монографій, підручників і навчальних посібників університету та який, сподіваються вчені, стане каталізатором впровадження в Україні новітніх технологій і рішень в енергоефективному будівництві.
Перші в Україні
Перше видання посібника побачило світ 2012-го, друге – 2013 року, на часі – ще одне, адже книжка користується попитом: за нею навчаються у різних вишах України (Київ, Харків, Одеса, Рівне, Дніпро), де готують майбутніх будівельників. Значний інтерес до неї виявляють й заочники-виробничники, слухачі курсів підвищення кваліфікації, які шукають відповіді на актуалізовані професійною практикою питання. Професор М. Саницький розповідає:
– Наш посібник – чи не перше видання в Україні з цієї тематики. В ньому акумульований європейський досвід, а його базою став однойменний курс, який я, будучи директором ІБІД, ввів 15 років тому. Вже тоді було зрозуміло, що енергоощадність – важливе, актуальне для нашої держави питання. Тож готуємо нове видання, яке доповнимо відповідно до актуальних змін нормативної бази: Паризька кліматична угода (замість Кіотського протоколу), наразі законопроект, а в перспективі закон «Про забезпечення енергетичної ефективності будівель»; уточнимо термінологію.
Вихід один
У сфері енергоощадності Україна не лише дуже відстає від світових лідерів (Швеція, Данія, Німеччина), а й від найближчих сусідів. Так, у навчальному посібнику часто згадується досвід Польщі: зі вступом до ЄС там питання енергоефективності піднялось на якісно вищий практичний рівень, зокрема завдяки грантовій підтримці ЄС, комплексним кредитним програмам з термомодернізації будинків.
– У принципі за останні роки в Україні помітний поступ: відбуваються конференції, нормативна база підтягнулась, є розуміння проблематики (на урядовому рівні зокрема), виділяються певні кошти. Але державна політика все ж недостатньо ефективна: так, в держбюджеті на субсидії заплановано понад 50 млрд грн, а на енергозбереження – лише 0,8. Позитивну динаміку уповільнюють різні чинники: спротив газових монополістів й енергетичного лобі, несформоване законодавство, недостатній рівень свідомості й неплатоспроможність населення для впровадження енергоефективних технологій (одиничні ініціативи громадян чи ОСББ системно ситуацію не змінюють). Нині основне для України – термомодернізація наявного житлового фонду, 80% якого зведено ще в радянський період, коли відповідних вимог з енергозбереження не було, – і ситуація тут просто катастрофічна. Саме житлово-комунальний сектор споживає найбільше енергії – 40% (транспорт – 28, промисловість – 32). Ми ж маємо з високого рівня енергоємності перейти хоча б на середній, і утеплення старих будівель дозволяє у 2 – 3 рази зменшити обсяг енергоспоживання (найбільше, до речі, становить потреба в опаленні – 70 – 72%, решта – це гаряча вода, приготування їжі, електрика). Іншого виходу, ніж поглиблювати і розширювати роботу з енергоощадності, у нас нема – це для України є питанням виживання. Слід зазначити, що під час реалізації урядових програм з енергоефективності може виявитися, що бракує кваліфікованих кадрів, тому нашим завданням є забезпечити їхню якісну підготовку, – констатує Мирослав Андрійович.
Комплексний погляд
Якщо один керунок – термомодернізація старих будівель, то другий – проектування енергоефективних будинків. Що таке пасивний або нульенергетичний будинок, пояснює Уляна Марущак:
– Для такого будинку використовують новітні будівельні технології, зокрема ефективні стінові й теплоізоляційні будматеріали, світлопрозорі конструкції, звернені на південь, засоби генерування енергії з альтернативних джерел – це все дозволяє споживати в десятикрат менше енергії порівняно із сучасними показниками.
Питання раціонального використання енергії пов’язане з низкою інших аспектів, зокрема екологічним. Зниження енергетичних потреб зменшує рівень викидів СО2, а відтак – ризики глобального потепління. Водночас це турбота не тільки про навколишнє середовище, а й про власний гаманець: енергоефективні заходи і пристрої економлять наші гроші, хоча багатьом українцям такі новації нині, на жаль, не по кишені. Та, зауважують в ІБІД, ресурси знайдуться, якщо є усвідомлення проблеми.
Хто мислить прогресивно
У сприянні розумінню в соціумі суті енергоефективності роль кваліфікованих інженерів важко переоцінити. Слухаючи відповідні курси, працюючи над дипломними проектами, студенти ІБІД набувають навичок у розрахунках належних параметрів теплозахисту й термоопору, в розробленні сучасних методів термомодернізації будинків і матеріалів, проведенні енергоаудиту, складанні енергетичного паспорта, що характеризує будівлю за різними показниками й дозволяє оцінити, скільки коштів у процесі експлуатації вона потребуватиме (в Україні цей документ наразі передбачений для реконструйованих старих і нових будинків, та згодом буде обов’язковим для всіх).
– Звичайно, студенти різні, але більшість із них зацікавлені проблемами енергоефективності; доповнюють, шукають, розпитують, скажімо, як реалізувати певні рішення у себе вдома. Загалом щороку цей інтерес зростає. Для тих, хто прогресивно мислить, це актуально та потрібно; багато хто пов’язує з новітніми підходами (зокрема у комплексі з екологічністю), перспективи працевлаштування або подальшого навчання, – підсумовує Оксана Позняк.
