Для нього не проблема зробити кліп, який назбирає 1 мільйон переглядів або стати оператором-постановником великого концертного шоу Pianoбой. Він з радістю відзніме цікавий музичний проєкт та організує багатокамерну онлайн-трансляцію концерту гурту БЕZ ОБМЕЖЕНЬ. Він – Олександр Кулик – відеограф, кліпмейкер та засновник ProLog Video Produсtion. Завершив Львівську політехніку у 2009 році, одразу ж влаштувався на роботу в науковому інституті. Але згодом зрозумів, що має велике бажання спробувати себе саме в творчості. Про навчання, наукову роботу та перші кроки мистецької реалізації – читайте у фрагменті розмови з серії онлайн-зустрічей «Alumni.Live».
– Олександре, ти завершив Львівську політехніку із червоним дипломом. Розкажи детальніше про своє навчання.
– Я насправді пам’ятаю все, ніби це було позавчора, хоча випуск був у далекому 2009 році. Що стосується самого процесу навчання – мені було цікаво. Попри те, що в студентські роки я активно займався музикою, плаванням та фотографуванням, мені вдавалось вчитись на відмінно. Усі семестри, окрім першого, у мене була підвищена стипендія. Для мене це було сильною мотивацією на той час.
– Університет допомагав твоєму розвитку у творчій сфері чи ставив певні межі?
– Значних обмежень точно не було. Навпаки, зараз ще більше розумію, що університет багато в чому посприяв тоді. Напевне, ні для кого не буде новинкою, яка активність найбільше приваблює студентів. Принаймні частина з вас дуже добре мене зрозуміє (усміхається). Я часто пригадую фестиваль «Весна Політехніки», де завжди був або ведучим, або ж брав участь як гітарист. Пізніше також були й гумористичні виступи. Та й загалом вважаю, що наш університет в питанні розвитку творчості студентів є одним із передових.
– Як і коли почав займатись музикою?
– Почав займатись музикою, в принципі, доволі звично, як і всі в ті часи, – грав у себе на «районі». Згодом захотів спрямувати своє захоплення у професійне русло. Так, у 9 класі вступив у музичну школу. Спочатку було доволі страшно, адже в такому віці діти уже давно її завершували. До сьогодні з усмішкою пригадую як я, парубок зі 185 см ростом сиджу на заняттях поряд із хлопцями другого-третього класу (усміхається). Все ж завершив школу екстерном за три роки замість п’яти. Тож у студентські роки точно розумів, що хочу бути учасником якогось гурту. Активно займався саме розвитком гри на гітарі, а згодом прийшло усвідомлення як правильно позиціювати себе в музиці. І зараз для мене важливо займатись музикою, яка буде правдивою.
– Як відбулась твоя перша, але серйозна зйомка? Пам’ятаєш свої відчуття тоді?
– Скажу відверто: тоді я до цього ставився, можливо, навіть легковажно. На той час працював у Києві, і мої знайомі музиканти запропонували зняти їм кліп. Що саме вплинуло на їх рішення, не знаю, адже, уявіть, вони навіть не знали як я знімаю і чи зможу зробити гідну роботу. Тож це стало для мене таким викликом: все відзняв та сам змонтував. В результаті, цей кліп показували на каналі «М1». От саме в цей момент з’явилося відчуття задоволеності своєю працею.
Якщо хочете дізнатися більше про реалії української відеографії та про роботу Олександра Кулика як режисера, переходьте у наш інстаґрам для перегляду прямого етеру.
