Одним із найцікавіших повідомлень на минулорічному Міжнародному форумі молодих науковців «Litteris et Artibus» став виступ студентки четвертого курсу кафедри дизайну та основ архітектури Олени Черничук, присвячений тематиці, пов’язаній із дослідженням оптичних ілюзій в живописі та дизайні. Йшлося, зокрема, про встановлення періодизації виявлених різних прикладів цього явища. Імпонує цілеспрямованість, наполегливість та результативність наукового пошуку молодої дослідниці, адже цю тему вона вперше заторкнула на попередньому форумі, що відбувся у Львівській політехніці три роки тому.
А загалом оптичними ілюзіями Олена захоплюється ще зі шкільної парти. Навчаючись у Тернопільській художній школі під керівництвом Вікторії Базилевич, нині кандидата архітектури, доцента кафедри дизайну та основ архітектури та її наукового керівника, вона з того часу накопичила чималі знання про зародження оптичних ілюзій у мистецтві минулих часів і до їхнього розвитку нині.
В основі оптичних ілюзій, як відомо, лежать найрізноманітніші процеси: це може бути неусвідомлена помилка в зоровому сприйнятті об’єкта зображення (так звана місячна ілюзія, неправильна оцінка довжини відрізків, величини кутів або кольору зображеного об’єкта, ілюзії руху, ілюзія відсутності об’єкта – «банерна сліпота» тощо). Йдеться також про фізичні явища («плескатий» Місяць», «зламана» ложка у склянці з водою). Причини оптичних ілюзій досліджують як з погляду фізіології зору, так і в рамках вивчення психології зорового сприйняття.
Як стверджує Олена, художники, скульптори та дизайнери у різний час намагалися використати це парадоксальне явище, аби увиразнити сприйняття, зробити його глибшим і насиченішим, наповненим іншим неочевидним змістом. Оптичні ілюзії можна побачити всюди: у 3D-малюнках на піску на пляжах острова Балі, у тіньовій інсталяції на арт-виставці у Великій Британії, у творі знаного українського художника Олега Шупляка «Мені тринадцятий минало...».
Молода дослідниця з головою поринула у далеке минуле, встановивши цікавий факт: виявляється, зародження оптичних ілюзій сталося не у ХVI столітті, як вважали раніше. Торік, мандруючи Італією, Олена натрапила у легендарній Помпеї на справжню наукову сенсацію: виявила плиту на підлозі – яскравий зразок оптичної ілюзії, датовану 79 роком нашої ери!
Захоплюється майбутній дизайнер і творами, народженими в період Ренесансу, де митці теж охоче вдавалися до оптичних ілюзій: зокрема, Пітером Брейгелем з його шедевром «Ворона на шибениці», «органічними» портретами Джузепе Арчибольдо. Окрема важлива складова її досліджень – вивчення такого художнього прийому як тромплей (об’ємні зображення на двомірній площині об’єкта), який художники активно використовували в минулому й застосовують нині.
За активну та плідну наукову роботу Олена Черничук отримала Подяку ректора Львівської політехніки професор Юрія Бобала. Отож, має добрий стартовий майданчик для подальших досліджень.