Професор кафедри метрології, стандартизації та сертифікації ІКТА Євген Походило вже понад 46 років працює в альма-матер. Тут здобув визнання, повагу і любов колег, своїх вихованців, став визнаним фахівцем у галузі приладобудування.
Високий, спортивної статури, веселої вдачі, щирий, невгамовний, доброзичливий, завжди усміхнений – таким знають Євгена Володимировича, відомого українського вченого, не лише в інституті та університеті, а й за кордоном.
Випускник кафедри інформаційно-вимірювальних технологій свій шлях у науку розпочинав інженером-дослідником на львівському НВО «Термоприлад». Та вже невдовзі викладачі, пам’ятаючи свого здібного студента, запросили його в рідні пенати. Відтак і почався його кар’єрний ріст: старший інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник… Саме в стінах НДС-1 та ОКБ (нині НДКІ «ЕЛВІТ») народжувався науковець зі створення засобів вимірювальної техніки, якими займатиметься впродовж свого життя й стане відомим у світі. Згодом перейшов на кафедру метрології, стандартизації та сертифікації.
– Разом з колективом науковців ми розробляли нові засоби вимірювальної техніки для спеціального і широкого застосування, зокрема розробили перший в СРСР портативний аналоговий прилад для вимірювання ємності, індуктивності, опору, а також параметрів комплексного опору ємнісного та індуктивного характеру, який 10 років був у серійному виробництві (випущено понад 80 тис. приладів). Згодом був перший в СРСР серійний малогабаритний цифровий вимірювач аналогічних параметрів для експлуатації як у лабораторних, так і польових умовах (до того в Союзі користувалися мостами змінного струму лабораторного призначення). Далі було ще чимало інших вимірювальних засобів, серед них (у співпраці з болгарами) – вимірювальна система на базі персонального комп’ютера, засоби для різних технологічних процесів, мультиметри, деякі з них і досі використовують для вимірювальних задач. Бувало й таке, що доводилося працювати одночасно над двома-трьома темами, – говорить Євген Володимирович
Як відзначає професор кафедри Тарас Бойко, Євгенові Походилу «вдається успішно поєднувати свої попередні напрацювання у сфері вимірювань електричних величин з актуальною тематикою кафедри. Крім цього, є добрим викладачем, який вміє зацікавити студентів не лише теоретичним матеріалом, а й долучити до наукових кафедральних досліджень. Тут, на основі своїх досліджень, захистив докторську дисертацію».
А директор ІКТА професор Микола Микийчук додає:
– Євгена Походила знаю давно, бо вже багато років працюємо в одному інституті. Він порядний, відповідальний, талановитий інженер у галузі вимірювання електричних величин на змінному струмі, основоположник школи оцінювання якості продукції на основі теорії вимірювання параметрів імітансу багатоелементних двополюсників, є одним з провідних науковців кафедри метрології, стандартизації та сертифікації, має великий інженерний досвід, багато розробок за останні тридцять років. Користується заслуженою повагою в колективі і серед студентів. На таких, як він, тримається весь наш інститут.
Багатогранною є і науково-громадська діяльність професора. Під його керівництвом кандидатські дисертації захистило п’ятеро вихованців. Євген Володимирович гордиться тими, хто вже захистився і прокладає власний шлях у житті, своїми аспірантами й молодими науковцями, бо вони продовжують розвивати й наповнювати новими ідеями, новим змістом, вагомими науковими розробками його наукову школу.
– Євгене Володимировичу, свого часу Ви були «чистим» науковцем, тепер поєднуєте цю працю з викладацькою…
– Вважаю, що мені в житті дуже поталанило, бо я пройшов добру практичну і жорстку школу, яка допомагає мені у викладацькій роботі, дозволяє почуватися на рівні із сучасною молоддю. Маю 20 авторських свідоцтв, 15 патентів України, три монографії, понад 200 науково-технічних статей та тез доповідей на різних конференціях, 40 методичних праць, з них три навчальних посібники. Не уявляю, як без такого досвіду працював би нині зі студентами.
– Які Ви поза роботою?
– Я живу в гарному місці на Майорівці, тому щодня милуюся довкіллям. Маю невеличку пасіку, сад, щодня босими ногами «заряджаюся» від землі. Люблю театр. За натурою я оптиміст, люблю веселе слово, гумор, гарну пісню і приємне товариство. В молодості часто з друзями ходив у гори, підкорював на байдарках річки України та Прибалтики.
– Звідки черпаєте наснагу?
– Світ дуже кольоровий і не завжди переважають світлі тони, тому завжди намагаюся «організувати» собі добрий настрій, налаштовуюся на добро, не дивлячись навіть на те, чи повернеться воно до мене. Певною мірою дістаю наснагу від сім’ї.