Нещодавно студентки Львівської політехніки Катерина Музюкіна і Наталя Козак здобули призові місця (І і ІІ відповідно) на обласному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Шевченка і стали учасницями всеукраїнського. Сьогодні дівчата діляться своїми враженнями від конкурсу і роздумують про актуальність творчості Шевченка для сучасників
Катерина Музюкіна, першокурсниця бакалаврату, майбутній практичний психолог:
«Шевченкове слово додає духу воїнам»
– Як на обласному, так і на всеукраїнському рівні ми писали твір на одну із запропонованих тем. На обласному були також теоретичні завдання – наприклад, назвати картини Шевченка. Спершу я писала про Шевченка як про ядро українського народу, роздумувала, в чому геніальність поета. Цю тему я пов’язала зі сучасністю. На прикладі образу сучасного воїна, який описала цитатами з творів поета, я наголосила, що Шевченко живе в кожному з нас. Також звернула увагу на те, що якщо ми говоримо про геніальність Шевченка як представника українського народу, то сміливо можемо говорити про геніальність кожного з нас.
У творі на всеукраїнському конкурсі йшлося про релігійні цінності поета. Скажу відверто, що я була мало ознайомлена з творами на цю тематику. Але й тут пов’язала це зі сьогоденням. Я створила за творами Шевченка образ моральних цінностей української дівчини.
…Коли я готувалася до ЗНО, то перечитала весь «Кобзар», багато творів, важливих цитат знаю напам’ять. Тому очікувала на перемогу, принаймні в обласному турі. Загалом люблю українську мову, літературу.
Скажу, що творчість Шевченка надихає сучасних воїнів. Знаю це на конкретному прикладі, адже мій тато як командир запорізької військової частини зараз на війні. То я знаходжу підбадьорливі рядки Шевченка і надсилаю йому. Наприклад: «Борітеся – поборете. Вам Бог помагає!».
Сподіваюся, що творчість Шевченка допоможе мені як психологу в майбутньому розібратися в собі і в людях.
Наталя Козак, четвертокурсниця бакалаврату, майбутній філолог:
«Він вірив в Україну»
– Насправді у нас Шевченка недооцінюють. У школі я не дуже любила читати його вірші, такі сумні і похмурі. Тепер розумію, що нам не вміють подати Шевченка, адже він не завжди був дідом у нахлобученій шапці. Шевченко також був молодий, когось любив, про щось мріяв… Звичайно, у нього є різні вірші, але далеко не завжди сумні, як це ми зазвичай сприймаємо.
На конкурсі я писала про героїзм у творчості поета. Провела паралелі зі сучасністю, адже є з чим – на сході нашої держави, на жаль, триває затяжна війна… Згадала, що Шевченко був присутній на Майдані, як уривок з «Кавказу» читав Сергій Нігоян, а також про те, як у посланнях хлопцям на фронт ми часто пишемо Шевченкове «Борітеся – поборете». У моєму творі також йшлося й про месіанізм Шевченка. Ці дві теми, до певної міри, переплетені.
Це дуже класно, що є такі конкурси, адже саме молодь повинна сприйняти Шевченка по-новому. Він актуальний для сучасників насамперед тим, що, попри своє нелегке життя, вірив в Україну, в те, що настане незалежність, тому що інакше не міг би написати: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій»…
Німці пишаються Ґете, італійці – Петраркою, але й наша спадщина нічим не гірша – маємо Шевченка. Його треба читати і перечитувати. Ми повинні позбутися тої соціалістичності у сприйнятті його творчості, яку нам нав’язували, й утвердити Шевченка як національного героя. Я часто послуговуюся словами О. Вишні: «Вистачило однієї людини, щоб урятувати цілу націю». Навіть Байден у Верховній Раді цитував «Заповіт» і по-своєму заохотив нас вивчити творчість Шевченка.
