Чи знаєте Ви, в якому будинку живете: коли і ким він збудований, у якому стилі? А ще, коли і чому на мапі Львова з’явився ваш район? Що ви можете (повинні?) робити для розвитку свого будинку, району, міста?.. І врешті, що таке місто?..
Рідне (не)знайоме
Недавно у Львові відбулися цікаві заходи, до яких активно долучились архітектори-політехніки: перший архітектурний фестиваль «ПростоНеба» і просвітницький проект «Дні модернізму у Ратуші: архітектура, урбаністичні візії, спадщина». Це гарні майданчики неформальної освіти: тематика – актуальна, лектори – знані фахівці, дискусія – вітається, атмосфера – надихає, а вхід – вільний. Такі студії змушують по-іншому дивитися на, здавалось би, знайоме місто і на себе у ньому: починаєш помічати щось нове, всоте йдучи знайомою вулицею, критично придивлятись до свого району та міста.
Серед проблем архітектурного Львова головний архітектор міста Юліан Чаплінський називає недосконале законодавство, відсутність знакових імен, незаконні забудови. Відповідаючи на запитання студента про якість архітектурної освіти у Львові, він зауважив: проблема в тому, що більшість викладачів відірвані від практики проектування й будівництва. Додатковими можливостями для саморозвитку назвав школи, як-от CANaction. Говорили і про позитиви: втілено проект пішохідної вулиці Курбаса, запущено Карту детальних планів та громадських слухань, у планах – розробити Містобудівний кадастр Львова і викласти його в інтернет для загального доступу, розробка 3D-мапи міста.
Місто – це люди
«Я – місто» – такою була тема фестивалю «ПростоНеба», що зібрав відомих фахівців з України (Олег Дроздов, Віктор Зотов, Олег Волосовський, ін.) та з-за кордону. Що таке «бути містом» на практиці? Це, як розповіли ландшафтні архітектори з Бельгії та Нідерландів, участь місцевих мешканців у реалізації проектів громадського парку чи саду. Або, як у США, ініціативи громадян зі збереження історичних будівель тощо. Це й право громадськості брати участь у прийнятті важливих для міста рішень, як-от міжнародний конкурс «Територія гідності». Це перший в Україні відкритий конкурс, програму і завдання якого сформувала громада міста, тобто кияни, адже мова йшла про оновлення центру столиці з меморіалізацією подій Революції Гідності.
Соціальна складова міста, громадські простори як місця основної комунікації нині особливо цікавлять фахівців. Так, для Віктора Зотова (Zotov&Co) при проектуванні житлових об’єктів вкрай важливими є такі елементи, як дитяче містечко, «двір як ліс» (з великими деревами, природними грунтами й травою, без «попсових пісочниць»), розмежування машин і людей. Ретельні дослідження перед проектуванням, аналіз запитів громади – у цьому архітектори вбачають свою соціальну відповідальність.
До Нового Львова
Переломна архітектура, орієнтована на оновлення форм, конструкцій і розрив з минулим, архітектура чистих поверхонь, позбавлена декоративних елементів, – так окреслила модернізм в архітектурі Юлія Богданова, викладач кафедри ДАС Політехніки під час зустрічі на «Днях модернізму…». Приклади модернізму у Львові – на вулицях Котляревського, Дорошенка (догори від зупинки «Головна пошта»), Палац культури ім. Г. Хоткевича, колишня адмінбудівля Міських електричних закладів (нині управління СБУ). Та у центрі уваги був Новий Львів як приклад модерністської забудови. Цю ділянку почали організовано забудовувати в 1920–1930-х (між війнами було три житлові колонії: кооперативу «Власна Стріха», дев’ять триповерхівок і в районі парку»Залізна Вода»), продовжили зводити житло у другій половині ХХ ст. Функціональність модерністської архітектури загальновизнана, але особливих сентиментів до неї у Львові немає, бо вона «асоціюється з польським періодом», зауважила Ю. Богданова.
Паралельно з «Днями модернізму…» діяла міжнародна архітектурна школа, учасники якої напрацювали проект відновлення й сталого розвитку Нового Львова.
Голкотерапія для міста
Про те, як оживити порожні будівлі, простори – розповідали фахівці з Голландії. Виявляється, в сучасному Амстердамі – великому культурному, фінансовому, логістичному, адміністративному центрі – є чимало депресивних урбаністичних просторів, і їхня ревіталізація – нині один із пріоритетів. Це така собі «голкотерапія для міста», яке є «живим організмом».
До кризи 2008-го проблемні райони в місті перебудовували, але опісля зрозуміли, що краще «використати по-новому старі будівлі, ніж їх руйнувати й будувати натомість нові», зазначив Кейс Ван Райвен із Нідерландів. Він є куратором проекту WOW Amsterdam, що реалізовується в одному з депресивних районів міста, зведеному в 1950-х. На місці закинутої будівлі на периферії Амстердама тепер потужний культурний центр, де проводять різні акції, є хостел. Цікаво, що це оживило довколишній простір, місцеву громаду, малий бізнес. Львів’янам гість з Європи порадив починати ревіталізацію закинутих об’єктів із малих інвестицій, а передовсім – зі спілкування з місцевими мешканцями, вивчення їхніх потреб.