Довгоочікувана зустріч у вщерть заповненій Актовій залі головного корпусу Львівської політехніки Владики Святослава зі студентською молоддю викликала величезну зацікавленість, і не лише юних політехніків, але й медійників та представників львівської інтелігенції. Адже цього разу він обрав дуже нелегку, проте вкрай актуальну для сьогодення тему польсько-українських стосунків.
Слід нагадати, що зустріч у цих стінах глави Української Греко-Католицької церкви з академічною спільнотою та студентством є вже другою, а перша відбулась чотири роки тому. Тоді Блаженніший Святослав присвятив своє спілкування темі Віри та Науки і духовно-моральним орієнтирам молоді в сучасному глобалізованому світі.
Відкриваючи зустріч, ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало зазначив, що нині, в епоху гострої моральної кризи та дезорієнтації молоді, в часи українсько-російської війни професійна вища освіта, не базована на християнських цінностях, мало чого варта. Тому духовні настанови такого високого пастиря особливо актуальні для нашого студентства.
Натомість Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Університету, яка, власне, і спричинилася до організації цього корисного заходу, із занепокоєнням говорила, що за результатами нещодавно проведеного дослідження серед студентів-політехніків майже 80% із них не бачать себе в Україні. Вона звернулася до глави УГКЦ з проханням наснажити здібну галицьку молодь не полишати найближчими роками своєї Батьківщини, а реалізовувати набуті знання насамперед в Україні, й допомогти їм віднайти духовну точку опори у сьогоднішньому неспокійному світі.
У своїй промові Владика насамперед зазначив:
– Так трапляється, що із львівським студентством я зустрічаюсь у ключові, переломні моменти української історії. Дуже важливо, що такий майданчик для громадського спілкування відбувається саме у вас, у шанованій Львівській політехніці. Адже у розмові з вашим ректором ми з’ясували, що Політехніка за кількістю студентів є чи не найбільшим університетом в Україні. Тому вважаю ваш майданчик найприйнятнішим для відкритого спілкування.
Глава УГКЦ обрав для нинішнього діалогу з молоддю, мабуть, провокативну тему для спілкування. Адже питання українсько-польських стосунків по-різному сприймають у Києві чи Харкові, й зовсім по-іншому – у Львові.
– Тому я й приїхав сюди до львівського студентства, – наголосив Владика Святослав. – Поки політики та державні чиновники обох країн, які живуть найближчими виборами, намагаються використати цю тему, ми з вами маємо від Бога дар дивитися далеко, як у минуле, так і в майбутнє. На жаль, ніхто сьогодні не згадує про роль Церкви у стосунках між українським і польським народами. Можливо, через вітер секуляризації, що намагається зсунути цю роль із суспільного дискурсу й не дати змогу нашим церквам широко говорити про цю проблему.
Гість львівських політехніків нагадав, що 30 років тому, ще до того, як Україна надбала свою незалежність, а Польща залишалась у соціалістичному таборі, очільники УГКЦ і Єпископату Польщі зустрілися в Римі й ухвалили Декларацію польсько-українського прощення та примирення, взявши на озброєння формулу, запропоновану Папою Іваном Павлом ІІ: «Прощаємо й просимо прощення!». Саме на таких засадах можливе й теперішнє польсько-українське примирення. І як приклад, Владика навів повоєнну історію примирення Німеччини та Польщі.
Відповідаючи ж на запитання залу, де особливу активність виявили студенти-політологи Львівської політехніки, – як не втратити свою самоідентичність, отримуючи чи освіту, чи працюючи в тій же Польщі та інших країнах Євроспільноти, Блаженніший Святослав нагадав:
– Так історично склалося, що саме УГКЦ має найбільшу мережу присутності як в Європі, так і у світі. Й саме в рідній церкві слід віднаходити точку опори й відчувати свої рідні корені.
Й насамкінець відзначимо, що добрим камертоном зустрічі стало виконання в доречних перервах цікавого діалогу духовних і народних співів університетським студентським хором «Gaudeamus».
Світлини Йосипа Марухняка