Анастасія Вудвуд – студентка 1-го курсу ІКНІ, навчається на спеціальності «комп’ютерні науки». Всього лиш рік тому дівчина готувалася до ЗНО, а головною її метою було успішно скласти його. Зараз, уже студенткою, Анастасія згадує себе у випускному класі і дає поради цьогорічним абітурієнтам, опираючись на ще свіжі спогади зі свого досвіду.
– Якщо ви маєте репетиторів, виконуйте всі завдання й ставтеся до цього серйозно, адже це може покращити знання, – каже дівчина. – Потрібно бути дуже уважними, як під час підготовки, так і на самому ЗНО, бо дуже часто ти або щось не те пишеш, або забуваєш якусь суттєву деталь. Також важливо приділяти час відпочинку, бо цей навчальний рік – доволі інтенсивний, і потрібно давати мозку відпочивати хоча б один день на тиждень, тому що весь час робиш якісь тести та маєш велике розумове навантаження, і це доволі сильно тисне на психологічний стан.
– А що ти робила для того, щоб розвіятися?
– Я час від часу виходила кудись з друзями, намагалася на відпочинку не виконувати жодних завдань і просто читала книжки або дивилась фільми.
– Часто буває так, що репетитори ставлять додаткові заняття під час уроків або ж живуть так далеко, що ти просто не встигаєш вчасно доїхати після школи. Як тобі вдавалося правильно розподіляти час?
– Насправді мені з цим пощастило, адже два дні з п’яти я мала повністю дистанційне навчання, і в ці дні нам у розкладі поставили не дуже потрібні дисципліни чи, принаймні, ті, з яких більшість учнів не складала ЗНО. Нам задавали домашнє з цих предметів, але це було не дуже часто, та й самі вправи були не надто важкі. А під час очного навчання я старалася все ж відвідувати шкільні заняття, щоби вчителі хоча б раз на тиждень бачили мене на уроках. Звичайно, деякі педагоги розуміють ситуацію, а інші – ні. Комусь треба виконувати кожну роботу й відвідувати всі уроки, а іншим важливо просто приходити й писати контрольні. Проте за 11 років в школі ти вже більш-менш розумієш вимоги кожного вчителя й намагаєшся підлаштовуватися до них.
– Які ще знаєш способи для того, щоб правильно розподілити час між навчанням і відпочинком, адже зазвичай учні навчаються такими собі спалахами: спершу дуже багато працюють, а згодом впадають у лінощі. Як ти з цим боролася під час підготовки до ЗНО?
– Класно мати з другом спільного репетитора. Це набагато легше морально. Ви можете звірятися, допомагати одне одному, пояснювати якісь теми. Я завжди старалася зробити домашні завдання від репетитора якнайшвидше, щоб потім ще залишався вільний час. І вже за місяць відвідування репетиторів ти зрозумієш, коли маєш ті чи інші заняття, скільки який репетитор задає домашнього, скільки тобі потрібно часу на виконання. Тоді ти орієнтуватимешся, коли можеш відпочити, а коли доведеться напружитися, бо маєш двох репетиторів в один день.
– На твою думку, чи варто спробувати свої сили на пробному ЗНО?
– Звісно ж, на пробне ЗНО йти варто, адже ти ознайомлюєшся з процедурою, із тим, як усе проходитиме. Для мене це було дуже важливо, адже я переживала й не знала, чого очікувати від тестування. Тобто теоретично всі з цим ознайомлені, але те, як усе буде відбуватися на практиці – трохи інше. Особливо якщо це іноземні мови, де є слухання.
– А як ти боролася з хвилюванням уже перед фінальними ЗНО?
– Насправді мені було страшно лише перед пробним ЗНО, тому що я не знала, що це взагалі таке й як воно відбувається. Але на самих тестуваннях усе обійшлося набагато спокійніше, тому що я була впевнена у власних знаннях і не дуже переживала. Однак якщо хвилювання все таки є, то можуть допомогти дихальні практики. Також полегшує присутність однокласників чи просто якихось знайомих на пункті. Загалом дуже важливо, щоб під час самого ЗНО в класі було спокійно. Ось в авдиторії, де писала ЗНО моя однокласниця, в хлопця побачили телефон, почали виганяти.… Такі випадки дуже б’ють по нервах, а додаткового часу ніхто не дає. Звісно, це вже треба, щоб пощастило, бо від нас у таких ситуаціях нічого не залежить.
– Як тобі вдалося визначитись із вибором професії? Більшості навіть після 11-го класу важко зробити вибір щодо того, ким стати в майбутньому.
– Насамперед треба визначилася, чи мені більше підходять гуманітарні, чи технічні науки. Не хотіла їхати в якесь інше місто на навчання й шукала ЗВО саме у Львові, тож дивилася, які в нас є спеціальності, навчальні програми, скільки там державних місць, які про них відгуки. Звичайно, варто обирати те, що тобі ближче до душі, але не зайвим буде також подивитися, що має попит на ринку праці, порадитись із батьками, що вони думають. Тоді вже починати досліджувати певні спеціальності, почитати відгуки, а ще краще – вивчити думку студентів старших курсів.
– Які поради ти можеш дати щодо вибору пріоритетів?
– У моєї однокласниці була історія: вона хотіла змінити пріоритети чи переставити їх, і через це втратила дві заяви, тому що вона щось не так це зробила – і заяви стали недійсними. Тому краще зі самого початку все правильно поставити. У принципі, немає нічого дуже важкого. Обираєш спеціальність і університет, де найбільше хочеш вчитися, і ставиш там найвищий пріоритет. Так робиш від одного до п’яти. Головне – добре подумати перед тим, як починаєш їх розставляти. І бажано через кілька днів перевірити, чи все збереглось, адже буває таке, що дані не зберігаються – і виходить, що ти не подав жодної заяви. Тому спершу потрібно все добре зробити, а далі намагатися нічого не змінювати, щоб часом на гірше не вийшло.
– Знаю, що у багатьох студентів виникають проблеми з поданням документів. Наприклад, моя подруга поїхала вступати до ЗВО у Києві, а всі документи забула у Львові. Чи траплялися у тебе або ж у твоїх друзів подібні труднощі, пов’язані з поданням документів?
– У принципі, обійшлося без проблем. Але трапилася така ситуація, що був лиш місяць на подання певних документів, а нам у школі про все це сказали тільки через два тижні після того, як це вже розпочалося, тож усе довелося робити дуже поспішно. Тож краще завжди самому все контролювати, а документи подавати якомога швидше, якщо це залежить від тебе. Якщо від школи – це вже інше питання.
– В Америці доволі поширеною є практика gap year, коли після закінчення школи учень не вступає в ЗВО, а намагається знайти себе й бути задіяним у різних професіях. Що ти думаєш про застосування цієї практики в Україні?
– Одна знайома практикувала щось на кшталт gap year. Вона пішла в Українську академію лідерства і цьогоріч вступатиме з тими результатами ЗНО, яке склала після 11-го класу, тобто вже минулого травня. Я думаю, що цей рік не пройшов намарне й був для неї цікавим. А взагалі, це, напевно, залежить від можливостей людини. Комусь спеціалізована робота потрібна якнайшвидше, і вони хочуть вивчитися, закінчити університет і швидше піти працювати, а хтось може дозволити собі gap year і потім піти вчитися. Та маю таку підозру, що gap year для декого може дуже сильно розтягнутися, і є люди, які після такої довгої перерви взагалі не здобувають вищої освіти.
– Як тебе змінив рік підготовки до ЗНО?
– Я точно стала уважнішою. Цьому посприяла підготовка до ЗНО з історії, адже там якщо не звертатимеш увагу на деталі, – тобі кінець (сміється). Хоча зараз я теж інколи можу щось пропустити чи не до кінця прочитати завдання. Протягом шкільних років я була відмінницею, тож скласти іспити у форматі ЗНО мені не становило труднощів. Насправді вчитися також треба вміти. І я думаю, для тих, хто мав середній рівень знань або ж нижчий, ЗНО стало цілковито новим досвідом. Саме завдяки ньому багато з моїх подруг тепер справді вміють вчитися, а ЗНО допомогло їм підвищити рівень своїх знань та загального розвитку.
– Якби ти могла написати собі листа у минуле й дати якусь пораду щодо підготовки чи складання ЗНО, що б ти сказала?
– Порадила би собі менше напружуватися, тому що я всі ЗНО написала добре, але зараз думаю, що можна було би трохи більше відпочивати під час підготовки, наприклад, втиснути в графік якісь заняття спортом. Але я завжди робила вибір на користь навчання, а не спорту. Ще дуже важливо обирати саме ті предмети, які потрібно. Якщо ти збираєшся скласти якийсь предмет просто так, на всякий випадок, то воно, звісно, деколи спрацьовує, але якщо точно знаєш, що йдеш, скажімо, на юридичний, де в пріоритеті історія, то не варто надто багато зусиль вкладати в біологію.
На сьогодні для Насті вже далеко в минулому підготовка до ЗНО, його складання та вибір спеціальності. Вона – щаслива студентка й згадує останній шкільний рік водночас і з радістю, і з полегшенням.
Цей час має якусь особливу енергетику, яка відрізняється від всього, що було раніше. Це той перший рубіж, коли ми навчаємося робити вибір та нести відповідальність за власні рішення, і момент, коли ми з нетерпінням чекаємо університетського життя, бо воно сповнене магії та здійснених мрій. Головне – докласти достатньо зусиль для того, щоб таки потрапити в омріяний освітній заклад.