Науковці Національного університету «Львівська політехніка» разом зі студентами успішно виготовляють інноваційні гідрогелеві пов’язки, які допомагають нашим воїнам на фронті.
Перевагою пов’язок є те, що сьогодні це практично єдині гідрогелеві вироби медичного призначення, виготовлені на основі біоактивних полімерів природного походження. У них поєднано ранозагоювальні та регенеративні властивості альгінату натрію.
Вироби на основі природних полімерів не викликають алергічних реакцій та подразнень, а утилізація цих виробів після використання не спричиняє екологічних проблем. Також важливим є те, що їх собівартість є невисокою, що робить сучасний метод вологого загоєння ран доступним для широкого кола людей.
Допомагають вони від пролежнів та у їхньому лікуванні, а ще краще, за словами медиків, у їх профілактиці. Добре себе проявили також для лікування ран, що важко загоюються – трофічних ран, ран типу «діабетичної стопи».
«Нещодавно розповіли нам, що військовий вхопився рукою за розпечене дуло автомата, отримав опік. Але після використання нашої пов’язки навіть пухир не утворився», – розповідає один із розробників гідрогелевих пов’язок «Аквіор», доктор хімічних наук, професор кафедри органічної хімії Інституту хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка» Володимир Самарик. За його словами, також був випадок, коли маленька дитина облила себе кип’ятком. Батьки приклали пов’язку, але не дуже добре її закріпили, вона трохи зсунулася. То на тій половині, яка залишилася без пов’язки – утворився опік, а на іншій не залишилося й сліду.
Це повністю комфортна пов’язка, яку не потрібно «видирати» з рани. Та час перев’язки загалом зменшується. Одне з її призначень – прискорення загоювання чистих післяопераційних ран.
Більшість фірм випускає подібні пов’язки на основі синтетичних матеріалів. Науковці ж Львівської політехніки розробили пов’язки на основі природних полімерів, зокрема альгінату натрію з бурих водоростей та пектину. Альгінат натрію використовують деякі господині для загущення страв. Цей біоактивний полімер має серед інших ранозагоювальні, регенеративні властивості, що характерно для біоактивних природних полісахаридів, зі значною спроможністю до відведення ранових виділень, якою не володіють вироби на основі синтетичних полімерів.
«Групі наших науковців-розробників з початку досліджень довелося обійти певні труднощі, які не відразу дали змогу його використовувати як лікувальну гідрогелеву пов’язку, – розповідає пан Самарик. – Їхня інноваційність ще й у тому, що «Аквіори» є біодеградабельними». Якщо інші гідрогелеві пов’язки на основі синтетичних полімерів у природі довго розкладаються і тим самим отруюють довкілля, то розроблені Львівською політехнікою просто компостуються як харчові відходи. Вони на 70−75% складаються з води та мають терморегулюючий ефект.
Щомісяця Інститут хімії Львівської політехніки відправляє через майже десяток волонтерських організацій у діючі частини, прифронтові госпіталі, опікові центри до 12 тисяч квадратних дециметрів. У зв’язку з війною попит на пов’язки великий. «Фактично все, що ми випускаємо, у нас розбирають. Після останньої реконструкції ми переїхали на нову установку, яку вдосконалювали два роки. Швидше за все це межа цієї лінії в умовах Львівської політехніки», – каже професор Самарик. За його словами, 35 тисяч квадратних дециметрів за місяць – це гранична потужність. І це – якщо працювати у дві зміни шість днів на тиждень. Через відсутність фінансів на сировину й оплату працівників, своїми силами – науковців і студентів – вони не спроможні забезпечити граничну потужність роботи установки.
«Треба, щоб хтось повірив у перспективність вологого загоєння ран в медичній практиці України, вклав у це гроші і побудував справжню, а не пілотну установку, – пояснює Володимир Самарик. – Зараз ми закінчуємо сертифікаційний процес. У нас буде державна сертифікація на виріб і державна сертифікація на виробництво».
Повний текст матеріалу – на сайті газети «Високий Замок».
