У червні 2021-го на свято Зіслання Святого Духа парафіяни храму блаженного Олексія Зарицького вперше почули літургію у виконанні студентського хору «Натхненні». Пропонуємо дізнатися, як із амбітної ідеї та декількох учасників утворився великий хор, чи складно зацікавити студента духовною музикою та чому молодій людині важливо розвивати якісні музичні смаки.
«Для мене кожен день життя – це пошуки натхнення»
Ідею створити хор уперше запропонував о. Юрій Остапюк, голова «Центру студентського капеланства» та капелан Національного університету «Львівська політехніка». Упродовж тривалого часу він хотів об’єднати студентів у певну групу, яка не тільки спілкувалася б між собою чи зустрічалася за кавою, але й творила важливі й необхідні для храму ініціативи. З цією пропозицією він звернувся до музиканта Матвія Мельника, який погодився її реалізувати й став керівником хору.
«Вперше ми зібралися зі студентами вкінці лютого минулого року, а вже за три місяці співали літургію, – ділиться своїми думками про це Матвій . – Для хору три місяці – це надзвичайно мало, адже для того, щоб згуртувати людей і домогтися хорошого звучання потрібен щонайменше рік. Успіх завжди з’являється з часом, але я щасливий, що наша перша літургія все ж відбулася на дуже хорошому рівні. Зізнаюся, я завжди хотів, щоб учасники мого хору, певною мірою, поводилися, як діти, тобто, щоб у нас панувала дуже проста й щира атмосфера. І сьогодні все відбувається саме так. Щодо назви «Натхненні», то це передовсім нагадування всім нам, що натхнення відіграє дуже важливу роль і кожен день життя – це його пошуки. Адже тут йдеться не тільки про музику, а й про натхнення до молитви, творчості, спілкування, роботи, навчання. Ми хочемо надихатися самі й надихати когось».
Матвій розповідає, що спершу в «Центрі студентського капеланства» була зовсім невелика група людей, яка мала музичні здібності й хотіла співати. Згодом до них приєдналися студенти, зовсім не пов’язані з музикою, але з великим бажанням творити хор. Усі вони й стали основою сьогоднішнього колективу: «Засновуючи хор, я пішов на ризик і взяв до нас людей, які до того ще ніколи не співали. Не знаю, чи ще коли-небудь я повторив би таке, але цим я довів собі, що цілком можливо навчити співати навіть тих людей, які ніколи не мали стосунку до музики. В очах цих студентів я бачив щире бажання співати, відчував, що для них це важливо й справді потрібно. Тому я повірив у них і вони мене не підвели».
Володимир Чорний – один із тих учасників хору, які ще донедавна зовсім не займалися музикою. Мало того, у грудні цього року хлопець закінчив Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Львівської політехніки й колись навіть думав, що технічну спеціальність неможливо поєднувати з творчістю: «Я почув оголошення в «Центрі студентського капеланства» про створення хору й зрозумів, що хочу туди піти. Звісно, на початках мені було трохи важко, тому що я навчався на такій точній і зовсім не творчій дисципліні, як комп’ютерна інженерія, і музикою до цього серйозно не займався. Але невдовзі звик, багато чого навчився, й сьогодні для мене справжня радість після важкого дня піти на репетицію, щоб поспівати. Це допомагає позбутися негативу та є чудовим способом відпочинку».
«У роботі зі студентами головне – вміти їх зацікавити»
Організувати й навчати молодих людей не є дуже важко, зазначає керівник хору. Значно складніше – зацікавити чимось студентів і мотивувати їх. Для цього Матвій Мельник спеціально написав музику для літургії, яку виконує хор і яку тепер кожен може почути у храмі блаженного священномученика Олексія Зарицького, що на території студмістечка Політехніки. Також диригент розповідає, що всі студенти, які відвідують хор, дуже активні та з радістю готові підтримати будь-які ініціативи: «У нашому колективі всі дуже прогресивні. Студенти радо підтримують наші ініціативи, а це по-своєму мотивує й мене створювати для них нову музику. Літургію, яку ми сьогодні виконуємо, я написав спеціально для хору «Натхненні». Її особливість у тому, що вона сучасна, орієнтована на молодь і нашу епоху. Всі вже звикли до таких композиторів, як Михайло Вербицький, Дмитро Бортнянський, адже саме їхні твори ми найчастіше чуємо в церквах. Але коли я створював цей хор, то довго думав, яку літургію взяти для них, де шукати ноти й коли заглибився в це питання, то зрозумів, що духовна музика України дуже скупа й насправді це є серйозною проблемою. Адже навіть у тій же Росії набагато більше різновидів літургійної музики. Тому нашій Церкві слід активніше закликати молодих композиторів до написання літургій. Власне, я почав працювати над написанням музики, яка підходила б для молодих людей. Кожна репетиція, на якій ми вивчали нову частину літургії, ставала для мене натхненням до написання наступної. Я відчував настрій та емоційну реакцію хору, це і стало натхненням до нової музики».
Хор збирається на репетиції двічі на тиждень, а годину вибрали максимально зручну для всіх, тому, як стверджують студенти, часу на навчання й відпочинок у них залишається вдосталь.
«Поєднувати з навчанням зовсім не складно, до того ж, я ще працюю й маю багато інших активностей, але час на хор завжди можу знайти. Мені здається, двічі на тиждень по 2 години – це зовсім небагато, бо якщо ти цього хочеш, то знайти час ніколи не буде проблемою», – стверджує хорист Володимир Чорний.
«Я закінчила музичну школу по класу фортепіано й також ходила на хор. Тому, коли вступила на 1 курс, дуже хотіла знайти компанію однодумців, яка була б християнською і з якою я могла би розвиватися. Тоді я ще нічого не знала про «Центр студентського капеланства», але випадково побачила на сторінці Політехніки в Інстаграмі їхнє оголошення про набір у хор і вирішила туди записатися. Сьогодні наші репетиції розпочинаються о 19 годині, по суті, це вільний час, пар немає, тому поєднувати з навчанням досить легко», – розповідає студентка 2 курсу Інституту сталого розвитку, хористка Анастасія Машталєр.
«Найбільше досягнення – це коли отримуєш задоволення від того, що робиш»
Хор «Натхненні» планує зосередитися саме на літургіях і духовній музиці. Для них не так важливі великі сцени чи багатотисячні публіки, як можливість просто збиратися разом і творити, зазначає диригент хору Матвій Мельник: «Помилково вважати, що справжнє досягнення – це коли про тебе всі знають, ти маєш славу чи визнання. Для нас це зовсім не так. Ми щасливі, коли можемо просто збиратися разом і співати. Мені часто доводиться працювати з професійними музикантами, як в Україні, так і за кордоном, і можу сказати, що між ними й аматорами є велика різниця. Бо в очах аматора ти можеш побачити щось таке, що виходить за межі матеріального. Вогонь, який в них горить, і бажання творити ніяк не залежать від фінансової сторони чи матеріальної вигоди. Тому, звісно, буде чудово, якщо нам вдасться вийти на вищий рівень, та ми отримуємо неймовірне задоволення і від того, де перебуваємо зараз».
Студенти зізнаються, що під час репетицій вони не тільки співають, а й весело відпочивають, обговорюють різні події, а ще багато сміються, розмовляють. Тому вони переконані, що хор – це не тільки праця, а насамперед наснага енергією та задоволенням, можливість побувати в колі друзів та однодумців.
«Окрім музики, ми також святкуємо дні народження, ходимо на ковзани, відпочиваємо. Завдяки хору я зрозумів, що можу реалізовувати себе ще десь, побіч навчання та роботи. У всіх нас спільні цілі й спільна радість від їх досягнення. Насправді досить складно описати це словами – тут просто дуже добре, ти справді відпочиваєш душею. До того ж наш керівник старається для нас і це всі помічають. Мені подобається його поведінка, комунікація з людьми, а ще в нього чудове почуття гумору. Тому я рекомендую кожному набратися сміливості й прийти до нас, подивитися й спробувати», – зазначає Володимир Чорний, випускник Політехніки.
«Ми з різних університетів, спільнот і конфесій, але це не заважає нам щонеділі збиратися разом»
Сьогодні керівник хору працює над доповненням літургії, а в найближчих планах – підготовка нових колядок, виступи для дітей-сиріт, виконання Канону Андрея Критського, запис власної музики. За цей рік хор пережив чимало: сотні репетицій, десятки літургій, зустрічей за кавою, передріздвяні реколекції, духовні віднови, а також карантин, який часто стояв на перешкоді задуманого. Але попри все хор «Натхненні» продовжує творити свою музику й щонеділі збирається разом.
«Для мене цей хор – серйозні зобов’язання та велика відповідальність, але водночас всі вони – моє найбільше натхнення. Я завжди вірив, що нам усе-таки вдасться це зробити. Особливо тоді, коли бачив надзвичайне бажання студентів співати і, відверто кажучи, воно переважує всі страхи, недоліки чи сумніви. Окрім цього хор «Натхненні» – це ще одна можливість популяризувати духовну музику, виховувати у молоді якісні музичні смаки, культуру слухання, розуміння музики. Адже, співаючи в церкві, я часто помічав, що духовна музика така ж важлива, як проповідь, інтер’єри храму, фрески чи розписи. А інколи вона впливає на людську душу ефективніше, ніж слово. Тому сьогодні мені дуже приємно, що літургію в нашому студентському храмі відвідують багато молодих людей. Гадаю, вони побачили, що у храмі співають їхні ровесники, а це означає, що ти також можеш приходити до церкви, залишаючись при цьому сучасним, прогресивним, веселим», – поділився Матвій Мельник.
«Ми молоді, відкриті до кожного й усім раді»
Студенти запевняють, що у їхньому хорі панує чудова атмосфера, а ще вони завжди відкриті до нових учасників, тому радо запрошують молодь приєднуватися до них.
«Ми відкриті до кожного й щиро усім раді, а ще в нас дуже класна атмосфера, тому люди, які до нас приходили, більше ніколи не хотіли від нас йти. Цікаво також те, що всі ми різні: від дуже творчих студентів, які закінчили музичні школи й до таких, як я – випускників технічних спеціальностей. Усі ми різного віку: хтось першокурсник, хтось уже закінчує, але всім нам дуже добре разом», – зазначає Володимир Чорний.
«Окрім співу, хор дає мені душевний спокій і, звісно, натхнення. Після кожних наших репетицій стає дуже добре й тепло на душі. Тому будь-якому студенту, який хоче спробувати себе в нашому хорі, але чомусь сумнівається, я раджу не боятися. Ми справді раді бачити кожного. А ще в нас надзвичайно весела компанія й дуже веселий керівник, тому обіцяю, що страшно нікому не буде», – щиро зізнається студентка Політехніки Анастасія Машталєр.
«Ми радо зустрінемо вас на Лукаша, 3А, тому приєднуйтеся до хору студентського капеланства, щоб творити натхнення разом з нами», – підсумовує розмову керівник хору Матвій Мельник.
Їхня історія – точно не про гроші, вигоду чи славу, а про юнацькі мрії та високі цілі. Вона – про талант і наполегливу працю, про віру, молодечий запал і неймовірне бажання творити щось прекрасне. Але найбільше – про натхнення, якого в нашому метушливому світі так часто не вистачає.
«Натхнення Вам», – каже мені насамкінець Матвій і йде творити музику, якою постійно грає його душа.