Дорогі друзі, політехніки!
Наближаються свята Різдва Христового за календарем, який довгі століття слугував нам, і за ним ми вичисляли дні наближень тих чи інших церковних свят. Бо кожне із святкувань має свою неповторність і є острівним у великій духовній культурі нашої нації.
Але різдвяні святкування з їх неповторним чаром поєднання прадавньої культури з висотами церковної, з псалмами. акафістами, пісноспівами, колядами, з привнесеним вертепним дійством, інтермедіями, містичними чарами захоплюють хіба найбільше.
Десятиліттями ми не усвідомлювали масштабів цієї культури, її справжньої величі, як і не могли поскладати пазлів із понівеченої, перекрученої, викраденої історії.
Сьогодні є можливість перейнятися дорогою розвитку нашої нації, усвідомити значення й висоту культурного надбання, збагнути причини падіння народу в історичні прірви, з яких було дуже непросто виборсуватись.
Не можуть не захоплювати ноти модерну в поезії, в музиці, присвячені різдвяному циклові. В минулому році згадувала про поезію О. Стефановича «Свіжеє сіно» і Б.-І. Антонича «Народився Бог на санях», які зайняли достойне місце в нашій пісенній різдвяній культурі.
Сьогодні у цей тривожний для нашої держави час хотіла б згадати вірші улюбленого з поетів Ігоря Калинця, у творчості якого звучать пророчі ноти. Візьмемо хоч би заспівний вірш «Вітер» до першої збірки поета «Вогонь Купала» (1966 рік видання).
З Галича вітер цілющий,
з Галича вітер державний.
І пригадаймо перебіг всіх трьох революцій нашого часу.
А зараз про вірш «Під Новий рік» із цієї ж збірки, наче такий собі гоголівський іронічний модерн.
Тріє царі, згубивши перелазів віхи,
навколо глобуса блудять захекані.
Вже й дідько щедрівку попід вікна відгрюкав,
не діждавшись гостинця ні навіть спасибі,
спересердя виламав собі з плота дрюка
і дванадцяту об дідові ворота вибив.
Так ось, дорогі фізики, і лірики!
Доброго всім здоров’я, сили і міцності у випробуваннях, без яких не буває успіхів, а до смачної куті і радісної коляди подаємо зразок нашої просвітянської творчості.
Різдвяний вечір вже над краєм,
До хати внесли вже дідух,
І хай все буде за звичаєм ,
Бо нині з нами предків дух.
Кутя в макітрі, борщ з грибами,
Горнець, набитий голубцями,
І оселедець, риба в тісті,
Вареників, мабуть, зо двісті,
Горохові балабушки,
Пухкі, рум’яні пампушки,
Калач у косах заплетених,
Узвар із яблучок сушених,
З горіхами медівнички,
Завивані маківники...
Дванадцять страв,
Я бачу зірку,
Мерщій засвічуймо вже свічку,
Он зірка, час за стіл сідати,
Вечеряти, колядувати.
Бо Святвечір прийшов нині,
Христос родився –
Радість в Україні!
Від Товариства «Просвіта» Львівської політехніки
Христина Бурштинська